Справа № 1003/19033/12

1-п/1003/997/12

П О С Т А Н О В А

11 грудня 2012 року Білоцерківський міськрайонний суд у складі:

головуючий - суддя Протасова О. М. ,

при секретарі - Солом'яна Л. М.,

за участю прокурора Пікуля О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду постанову слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про її закриття у зв'язку з закінченням строку давності,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою від 13.11.12, погодженою з прокурором, слідчий СВ Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області направив до суду кримінальну справу за ч.2 ст.140 КК України за фактом крадіжки 06.11.1997 року автомобіля НОМЕР_1, що належав потерпілому ОСОБА_1, який був припаркований на торговій площі біля пам'ятника Леніну у м.Біла Церква для вирішення питання про закриття справи у зв'язку із закінченням строку давності, оскільки з часу вчинення злочину минуло 15 років, особу, яка скоїла злочин, не встановлено, а строк давності, встановлений ст.49 КК України, закінчився.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку прокурора, який вважав, що постанова підлягає задоволенню, суд вважає, що постанова не підлягає задоволенню з урахуванням такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України, ч.1 ст.6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", здійснюючи правосуддя, суддя зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з постанови слідчого, справа, порушена за ч.2 ст.140 КК УРСР 1960 р., направлена до суду для застосування таких кримінально-правових наслідків, як закриття справи у зв'язку із закінченням строку давності.

Між тим, відповідно до п.2 розділу 1 Прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 року, Кримінальний кодекс УРСР від 1960 року втратив чинність.

Згідно з ч.3 ст.3, ч.1 ст.5 КК України 2001 року, визначити злочинність та караність діяння та застосувати кримінально-правові наслідки за КК УРСР 1960 року можливо лише у тому випадку, якщо норми КК УРСР 1960 року пом'якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи.

Однак за вчинення крадіжки з проникненням у приміщення чи інше сховище КК УРСР 1960 року передбачає більш сувору кримінальну відповідальність, ніж КК України 2001 року, тому діючий Кодекс має зворотну дію в часі.

Між тим, відповідно до ст.114 КПК України 1961 року, який підлягає застосуванню на підставі п.11 Перехідних положень КПК України 2012 року, обов'язок кваліфікувати злочин входить до повноважень слідчого, і не входить до повноважень судді при розгляді питання про закриття справи.

Враховуючи наведене, подання слідчого про закриття даної кримінальної справи не може бути розглянуте по суті, оскільки суддя не вправі ні застосувати КК УРСР 1960 року у зв'язку з втратою ним чинності, ні вийти за межі своїх повноважень та перекваліфікувати діяння на відповідну статтю КК України 2001 року.

На підставі зазначеного, керуючись наведеними нормами та ст.ст. 11-1, 12, 347 КПК України 1961 року, п.11 Перехідних положень КПК України 2012 року, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні постанови від 13.11.12 слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області про направлення до суду для вирішення питання про закриття кримінальної справи за ч.2 ст.140 КК України за фактом крадіжки 06.11.1997 року автомобіля НОМЕР_1, що належав потерпілому ОСОБА_1, який був припаркований на торговій площі біля пам'ятника Леніну у м.Біла Церква.

Справу направити прокурору м.Біла Церква Київської області для подальшого розслідування.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Протасова