Справа № 1003/18903/12

1/1003/1102/12

П О С Т А Н О В А

06 грудня 2012 року Білоцерківський міськрайонний суд у складі:

головуючий - суддя Протасова О. М. ,

при секретарі - Солом'яна Л. М.,

за участю прокурора - Гриценко К.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ст.391 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з обвинувальним висновком, ОСОБА_1, відбуваючи покарання, призначене вироком від 02.04.2010 р. Кагарлицького районного суду Київської області, яким його було засуджено за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.71 того ж Кодексу до 5 років та 6 місяців позбавлення волі, вчинив новий злочин за таких обставин.

Відбуваючи покарання в Березанській виправній колонії Київської області (№95) з 27.05.2010 року, ОСОБА_1 порушував режим відбування покарання, у тому числі, носив при собі мобільний телефон, який був виявлений та вилучений в нього 13.06.12 під час обшуку засудженого.

За це порушення режиму постановою начальника Березанської виправної колонії від 15.06.12 ОСОБА_1 був переведений до приміщення камерного типу строком на один місяць.

Після відбування покарання в приміщенні камерного типу та прибувши 29.09.12 до Білоцерківської виправної колонії Київської області (№35), ОСОБА_1 продовжував порушувати режим відбування покарання та став на шлях злісної непокори законним вимогам адміністрації, що виразилось у тому, що він, будучи зобов'язаним 10.10.12 приступити згідно графіку до робіт по благоустрою місць позбавлення волі, двічі - об 11 годині 10 хвилин та об 11 годині 25 хвилин не виконав законні вимоги начальника дільниці посиленого контролю та без поважних причин відмовився приступити до зазначених робіт; при цьому він був практично здоровий, інвентарем для прибирання та одягом за сезоном забезпечений.

Органом досудового слідства дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.391 КК України як злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи у законному здійсненні її функцій особою, що відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, яка за порушення режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу.

Вислухавши обвинуваченого, а також заслухавши думку прокурора, який вважав, що справа може бути призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні, вважаю, що, відповідно до ст.246 КПК України 1961 р. та п.11 Прикінцевих та перехідних положень КПК України 2012 року, справа не може бути призначена до судового розгляду та має бути повернута прокурору на додаткове розслідування для усунення порушень, допущених органом дізнання та досудового слідства, на підставі такого.

Відповідно до п.5 ст.101 КПК України 1961 року, у справах про злочини, вчинені в розташуванні установ виконання покарання, органами дізнання є начальники цих установ.

Згідно зі ст.103 того ж Кодексу, до повноважень органів дізнання віднесено вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили; передоручати проведення дізнання іншим особам діючим кримінально-процесуальним законодавством не передбачено.

За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила; після виконання цих дій орган дізнання складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження (ст.ст.104,109 зазначеного КПК).

При цьому КПК України 1961 року до повноважень органу дізнання віднесено проведення тільки таких слідчих дій, як затримання та допит підозрюваного; проведення органами дізнання інших слідчих дій кримінально-процесуальним законодавством, яке діяло на час проведення дізнання, передбачено не було.

Між тим, як вбачається зі справи, порушивши кримінальну справу, орган дізнання - начальник Білоцерківської виправної колонії №35 Каменотрус А.М. проведення дізнання у порушення вимог ст.ст.103,104 КПК України 1961 року передоручив дізнавачу Сушко В.А., який не тільки проводив оперативно-розшукові заходи до встановлення особи підозрюваного та його затримання, але і слідчі дії: проведення виїмки, допит свідків та інші.

Однак, відповідно до ст.ст.32,167, 178 КПК України 1961 року та термінів, що їх вжито у цьому Кодексі, виїмка проводиться виключно за мотивованою постановою слідчого, і ним же проводиться допит свідків; не тільки дізнавачі, а й органи дізнання до "слідчих" не віднесені.

Окрім того, усупереч вимогам ст.ст.104,109 зазначеного КПК, орган дізнання - начальник установи виконання покарань, закінчивши дізнання, направив справу для провадження досудового слідства не своєю постановою, а затвердивши постанову дізнавача.

Прокурор же, отримавши справу від органу дізнання, не перевірив, чи було дотримано органом дізнання порядку його провадження і, не затвердивши постанову дізнавача, направив справу органу досудового слідства.

Не була дана прокурором оцінка цим обставинам і при виконанні ст.228 КПК України, пункт 11 якої зобов'язує його до направлення справи до суду перевірити, чи було додержано органом дізнання або досудового слідства вимог КПК.

Згідно зі ст.246 КПК України, п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 30.05.08 «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції», суддя зі стадії попереднього розгляду справи повертає її прокурору на додаткове розслідування, якщо під час провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Окрім того, повертаючи справу прокурору, вважаю, що йому необхідно перевірити правильність обвинувального висновку в частині зазначення обставин, які характеризують дії обвинуваченого як "злісну" непокору законним вимогам адміністрації (враховуючи, що поняття злісної непокори визначене ст.133 КВК України), оскільки неконкретність обвинувачення в цій частині та не зазначення доказів на їх підтвердження перешкоджатимуть суду відповідно до положень ст.ст.16-1, 275 КПК України розглянути справу виключно в межах пред'явленого обвинувачення.

На підставі наведеного, враховуючи, що порушення КПК, допущені органом дізнання та досудового слідства неможливо усунути без проведення слідчих дій, керуючись ст. ст. 237, 246 КПК України, п.11 Прикінцевих та перехідних положень КПК України 2012 року, -

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.391 КК України, повернути прокурору м.Біла Церква для проведення додаткового розслідування згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства.

Запобіжний захід щодо обох обвинуваченого ОСОБА_1 - взяття під варту, залишити без змін.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Київської області.

Суддя О. М. Протасова