УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" серпня 2008 р.

Справа № 16/254

Господарський суд Житомирської області у складі:  

                         судді Гансецького В.П.  

за участю представників сторін

від позивача Карпішин С.В., дов. б/н від 21.04.08р.

від відповідача Басюк В.І., дов. №14 від 31.03.08р.  

 

 Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Малого приватного підприємства "Індустрія" (м.Житомир)  

до Спільного підприємства Інженерно-технічного центру "Енергозбереження"(м.Житомир)

про стягнення 7574,87 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 7574,87 грн., з яких 5047,20 грн. основного боргу згідно договору виконання будівельних робіт від 18.04.05р., 2132,33 грн. інфляційних нарахувань, 395,34 грн. 3% річних, а також просив стягнути судові витрати та 1000,00 грн. за послуги адвоката.

Заявою, поданою представником в судовому засіданні 26.05.08р., позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 5593,75 грн., з яких 5301,81 грн. основного боргу згідно договору виконання будівельних робіт від 18.04.05р. з урахуванням індексу інфляції, 291,94 грн. 3% річних, судові витрати та 1000,00 грн. за послуги адвоката.

Представник позивача позов підтримав в уточненій сумі - 5593,75 грн.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача було подано клопотання (а.с.90) про об’єднання справи №16/254 в одне провадження із справою №14/662, в яких беруть участь ті ж самі сторони, оскільки, на думку позивача, вищевказані справи пов’язані між собою поданими відповідачем доказами.

Господарський суд відмовив в задоволенні даного клопотання, оскільки спірні правовідносини є не тотожними і спільний їх розгляд може ускладнити вирішення спору.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.24), в поясненнях по справі від 18.06.08р.(а.с.80,81) та в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у позові відмовити, посилаючись на проведення відповідачем повного розрахунку з позивачем.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, а саме доказів поданих позивачем, між сторонами було укладено договір виконання будівельних робіт від 18.04.05р., згідно якого позивач виконав будівельні роботи з виготовлення колодязя лівневої каналізації та з реконструкції підлоги та будівельні роботи в дитячій поліклініці м.Житомира на загальну суму 5047,20 грн., що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт за травень, липень 2005 року (а.с.11,12,14,15), довідками про вартість виконаних підрядних робіт за травень, липень 2005 року (а.с.10,13).

Згідно з пп. 2.2. даного договору, відповідач (замовник) зобов'язався до початку робіт перерахувати на розрахунковий рахунок позивача (виконавця) 30% договірної ціни робіт, а іншу частину суми - по закінченні виконання робіт після підписання сторонами Акту прийому-передачі виконаних підрядних робіт.

Відповідно до пп. 2.3 договору, позивач (виконавець) зобов'язався приступити до виконання обумовлених договором робіт після проведення відповідачем (замовником) попередньої оплати.

Відповідно до пп. 5.1 договору було передбачено, що термін дії договору розпочинається з моменту перерахування авансу згідно пп. 2.2 даного договору.

Матеріали справи свідчать, що позивачем договірні зобов’язання були виконані в повному обсязі.

Позивач вважає, що відповідач не виконав свої договірні зобов’язання як по проведенню попередньої (авансової) оплати, так і в цілому по оплаті виконаних робіт, оскільки відповідач повинен був розрахуватися за цю роботу негайно після підписання акту приймання виконаних робіт сторонами, відповідно, першого червня та першого серпня 2005 року.

У зв’язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача 5593,75 грн., з яких 5301,81 грн. основного боргу згідно договору виконання будівельних робіт від 18.04.05р. з урахуванням індексу інфляції, 291,94 грн. 3% річних, а також просить стягнути судові витрати та 1000,00 грн. за послуги адвоката.

В процесі слухання справи, сторонами було надано для огляду в судовому засіданні оригінали договору виконання будівельних робіт з однаковим текстом, за підписами одних і тих же осіб та які скріплені однаковими печатками юридичних осіб сторін, однак з різними датами підписання договору.

Позивачем було надано суду договір виконання будівельних робіт від 18.04.05р., а відповідачем - договір від 05.04.05р.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав у справу (оригінали для огляду) копії платіжних доручень: №144 від 05.04.05р., №166 від 26.04.05р., №290 від 23.06.05р. про проведення повної оплати за будівельні роботи на ЦДМЛ - центральній дитячій міській лікарні на загальну суму 5820,00 грн. (а.с.42-44).

Факт перерахування відповідачем позивачу зазначених коштів підтверджено також довідкою філії АБ "Енергобанк" в м.Житомирі №05/06-253 від 23.05.08р.(а.с.49) та довідкою ЖФ КБ "Західінкомбанк" №511 від 13.05.08р.(а.с.50).

Позивач, у свою чергу, не заперечував факту отримання ним вказаних коштів, але зазначив, що у нього з відповідачем крім спірного договору підряду було укладено ще ряд інших договорів підряду на будівельні роботи, зокрема, від 16.11.04р. та від 26.04.05р., на виконання яких, як вважає позивач, відповідач сплатив кошти вищезазначеними платіжними дорученнями №144 від 05.04.05р., №166 від 26.04.05р. та №290 від 23.06.05р.

Свою позицію з цього питання позивач обгрунтував тим, що договір було укладено 18.04.05р., а перший платіж згідно платіжного доручення №144 на суму 3000,00 грн. був здійснений  відповідачем до укладення договору - 05.04.05р.

Крім того, на думку позивача, відповідачем при оформленні вищевказаних платіжних доручень не було дотримано вимог пп.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.04р. №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.04р. за №377/8976, згідно якого передбачено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Таким чином, як зазначає позивач, відповідачем у вказаних платіжних дорученнях в реквізиті «Призначення платежу» всупереч даної Інструкції не було вказано посилання на договір, згідно якого здійснювалося перерахування коштів, а було лише зазначено, як підставу оплати - рахунки позивача.

Факт виставлення будь-яких рахунків відповідачу для здійснення оплати по договору позивач заперечив.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що у нього виставлені позивачем рахунки не збереглись.

Господарський суд вважає позовні вимоги безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)  зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до приписів ст.ст.526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд вважає позицію відповідача та надані ним докази такими, що повинні бути покладені в основу для визначення спірних правовідносин.

Так, факт укладення договору саме 05.04.05р. підтверджується тим, що перший платіж, що був здійснений відповідачем платіжним дорученням №144, здійснено 05.04.05р., тобто даний платіж відповідач міг здійснити тільки після укладення договору від 05.04.05р., а не від 18.04.05р.

В платіжних дорученнях: №144 від 05.04.05р., №166 від 26.04.05р. та №290 від 23.06.05р. зазначено призначення платежу  - оплата за будівельні роботи на ЦДМЛ.

Фактично роботи виконувались на дитячій поліклініці, а відповідачем в платіжних дорученнях вказано міську лікарню. Даний факт представник відповідача пояснив помилкою особи, яка виготовляла ці платіжні доручення.

Враховуючи той факт, що і представник відповідача  і представник позивача пояснили суду, що ніяких робіт в дитячих медичних закладах, крім міської лікарні, позивач не виконував, суд вважає, що зазначені три платіжних доручення стосуються оплати відповідачем робіт саме по договору від 05.04.05р.

Крім того, суд враховує той факт, що позивач не був позбавлений можливості повернути відповідачу отримані кошти згідно вказаних платіжних доручень, якщо вважав, що вони йому перераховані не по договору стосовно дитячої поліклініки.

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заперечення позивача судом не сприймаються, оскільки є такими, що не спростовують поданих відповідачем доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, а тому у їх задоволенні відмовляє.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 837 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.   

Суддя

Гансецький В.П.

      Дата підписання рішення 26.08.08р. 

Друк: 3 прим.:

1 - у справу,

2,3 - сторонам.