Справа № 1510/8166/12
Провадження № 2/1510/4055/12
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
13 грудня 2012 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді: Бальжик О.І.
при секретарі: Івановій Ю.П.
за участю представника позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа -КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 21.02.2002 року між відповідачами та ним був укладений договір купівлі-продажу 9/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1, який посвідчений представництвом Одеської товарної біржі в м. Ізмаїлі в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №6944. Всі умови угоди до її реєстрації на біржі виконані, ним проведений повний розрахунок, а продавцями, в свою чергу, передано необхідну документацію на придбану частину будинку, отже, претензій відносно виконання умов договору немає. З моменту укладення договору він відкрито володіє та користується зазначеною часткою будинку. Оскільки договір, на підставі якого придбана нерухомість, нотаріально не посвідчений, він позбавлений можливості розпоряджатися нею.
Позивач, будучи своєчасно та належним чином сповіщеним про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, направивши свого представника з належним чином посвідченими повноваженнями.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
Відповідачі та представник третьої особи, будучи своєчасно та належним чином сповіщеними про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, надіславши заяви, в яких проти задоволення позову не заперечували та просили розглянути справу у їх відсутність.
Вислухавши представника позивача, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні встановлено, що 21.02.2002 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, з одного боку, та ОСОБА_2, з іншого боку, укладено договір купівлі-продажу 9/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1, який зареєстровано Одеською товарною біржею в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №6944 (а.с.7, 8).
13.03.2002 року ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на вищезазначену частину придбаного будинку з надвірними спорудами в КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації»(а.с.4-6, 8-зворот).
Сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору та відбулося повне його виконання: до підписання договору купівлі-продажу відповідачі одержали від позивача гроші в сумі 5 000 гривень, а останній вселився у придбану частку житлового будинку і відкрито користується ним по даний час.
На час розгляду справи зазначений договір не оскаржений і не скасований.
Згідно довідки КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації»за вих. №5744 від 12.12.2012 року право власності на 9/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Одеською товарною біржею 21.02.2002 року за №6944 (а.с.21).
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року передбачено, що положення зазначеного Кодексу застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК 2003 року, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини виникли до набрання новим Кодексом чинності, так як договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений до вступу в законну силу Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, і не мають подовжувального характеру, суд при розгляді справи керується положеннями ЦК 1963 року.
Так, нормами ст.47 ЦК УРСР 1963 р. встановлювалося, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, передбачених законом та недотримання в цих випадках нотаріальної форми угоди, тягне за собою її недійсність, але якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
На час укладення зазначеного договору купівлі - продажу діяла ст.15 Закону України "Про товарну біржу", згідно якої не вимагалось подальше нотаріальне посвідчення угоди, укладеної на біржі.
Зі змісту ч.2 ст.11 Закону України «Про власність», який діяв на час укладення угоди, слідує, що громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок укладення угод, не заборонених законом.
Отже, діючим законодавством не була встановлена заборона укладати договори купівлі-продажу житлових будинків на біржі.
Це також підтверджується положеннями Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року за № 121, де в переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, зазначені договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею.
Відповідно до п.49 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року і чинної на момент укладення договору між сторонами (21.02.2002 року), - договір-купівлі продажу, зареєстрований на біржі є документом, що підтверджує право власності на жилий будинок, що відчужується.
Приймаючи до уваги, що обидві сторони повністю виконали умови договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрували його на товарній біржі і відразу ж в КП «Ізмаїльське МБТІ», що не суперечило ч.3 ст.9 ЖК УРСР, а також ту обставину, що відповідачі безумовно визнали позов і їх визнання не суперечить закону й не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, суд доходить висновку про можливість визнання зазначеного договору дійсним відповідно до ст.47 ЦК України в редакції 1963 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 158, 174, 197, 208, 209, 212 - 215, 218, 222 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа -КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу дійсним, - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу 9/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 21.02.2002 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, з одного боку, та ОСОБА_2, з іншого боку, та зареєстрований на Одеській товарній біржі в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №6944.
Копію рішення надіслати для відома сторонам і третій особі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: