Справа № 1510/6293/12
Провадження № 2/1510/3422/12
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
30 листопада 2012 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді: Бальжик О.І.
при секретарі: Івановій Ю.П.
за участю представника позивачки: ОСОБА_1
представника відповідача: Далакової Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дошкільного учбового закладу «Колосок», третя особа -Лощинівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу, -
В С Т А Н О В И В:
12.09.2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Дошкільного навчального закладу «Колосок»(далі - ДНЗ «Колосок»), третя особа -Лощинівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області, про поновлення на посаді підмінного вихователя з 13.08.2012 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1 495 гривень та витрат на правову допомогу в сумі 500 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказів її було прийнято на посаду підмінного вихователя ДНЗ «Колосок»на період відпусток працівників. Наказом за №201 від 13.08.2012 року її було звільнено із цієї посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору. На час звільнення вона була вагітна й звільнення допускалось лише з обов'язковим працевлаштуванням. Зазначає, що оскільки роботодавець її не працевлаштував, вона вимушена звернутися до суду.
У судове засідання для розгляду справи по суті позивачка не з'явилася через народження дитини, надіславши свого представника з належним чином оформленими повноваженнями на представництво її інтересів.
Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Також зазначив, що позивачка не була повідомлена про те, що строк дії договору закінчиться саме 13.08.2012 року. Вона мала намір працювати також на час відпустки завідуючої ДНЗ «Колосок» Далакової Р.В., після чого на початку вересня піти у декрет.
Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на те, що ОСОБА_3 приймалась на посаду підмінного вихователя на період відпусток основних працівників - вихователів ДНЗ «Колосок», про що була повідомлена під підпис. 13.08.2012 року наказом за №201 позивачка була звільнена із займаної посади на підставі п.2 ст.36 КЗпП, у зв'язку із закінченням строку трудового договору. На час звільнення про вагітність позивачки достеменно відомо не було, лише здогадки, оскільки остання про свій стан не заявляла, відповідних довідок не надавала. Вважає, що позивачка навмисно скрила свій стан при прийомі на роботу, адже строк вагітності на той час складав близько двох місяців. Через відсутність вакантних посад у ДНЗ «Колосок»робота ОСОБА_3 після закінчення строкового трудового договору не пропонувалась, а отже, заробітна плата на період працевлаштування не сплачувалась. При звільненні позивачці була видана належним чином оформлена трудова книжка і проведений розрахунок за відпрацьований період. Стверджує, що для виконання вимог ч.3 ст.184 КЗпП їй необхідно звільнити основного працівника. Крім того, зазначає, що посади підмінного вихователя, на якій просить поновити позивачка, в ДНЗ «Колосок»взагалі не існує. На підтвердження своїх заперечень надала штатний розпис ДНЗ «Колосок»та рішення Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за №87-VІ від 05.01.2012 року «Про затвердження режиму роботи, структури та штатної чисельності дитячого садку «Колосок»на 2012 рік».
Представник третьої особи -голова Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи тим, що ДНЗ «Колосок»не були виконанні вимоги ч.3 ст.184 КЗпП після закінчення строку трудового договору через відсутність вакантної посади, яку ОСОБА_3 могла б займати відповідно до свого фаху та досвіду. Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України за №1055 від 04.11.2010 року «Про затвердження Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів»з метою економного і раціонального використання бюджетних коштів не допускається збільшення чисельності працівників у закладах, що склалася на 01.01.2011 року. Окрім того, вважає, що позивачка не мала бажання мати постійну роботу, оскільки на початку травня 2012 року ним пропонувалась їй постійна робота за фахом -посада психолога в Центрі сім'ї і молоді та надавався час подумати, на що остання відмовилася. В останнє судове засідання представник третьої особи не з'явився, звернувшись до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 2 ч.1, ч.2 ст.23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно з ч.ч.1, 3, 4 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмові формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
За змістом ч.3 ст.184 КЗпП України обов'язкове працевлаштування вагітних жінок здійснюється у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Згідно роз'яснень, викладених в п.п.7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" за №9 від 06.11.1992 року (із змінами та доповненнями) при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.36 КЗпП судам слід враховувати, що при укладенні трудового договору на визначений строк, цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності тощо). Звільнення за п.2 ст.36 КЗпП України вагітних жінок провадиться з обов'язковим працевлаштуванням (ч.3 ст.184 КЗпП). Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не було надано на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) іншої роботи або запропоновано роботу, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).
За Положенням про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 року № 1035/2000, Міністерство праці відповідно до покладених на нього завдань проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу з питань, що входить до його компетенції.
Так, як вбачається з листів Міністерства праці та соціальної політики України за №39/06/186-10 від 01.03.2010 року та за №3961/0/14-11/10 від 15.04.2011 року звільнення жінок, зазначених в ч.3 ст.184 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку трудового договору можливе, однак власник зобов'язаний при цьому працевлаштувати жінку на цьому ж або іншому підприємстві відповідно до її фаху. Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку не допускається. Однак відносини між власником (підприємством) і працівницею з дня закінчення строку трудового договору мають істотну специфіку. Передбачено збереження за жінкою на період працевлаштування середньої заробітної плати, однак не більше ніж на три місяці з дня закінчення строкового трудового договору, а не з дня звільнення. Власник повинен тільки попередити жінку, що після закінчення строкового трудового договору вона до роботи допущена не буде, що на період пошуку підходящої роботи може перебувати вдома, що вона повинна буде з'явитись на підприємство, коли буде знайдена можливість її працевлаштування для продовження роботи (при працевлаштуванні на цьому підприємстві) або для одержання трудової книжки і розрахунку по заробітній платі (при працевлаштуванні на іншому підприємстві).
Так, у судовому засіданні встановлено, що наказами за №184 від 02.04.2012 року, №189 від 18.05.2012 року та №193 від 02.07.2012 року між ДНЗ «Колосок»та ОСОБА_3 укладалися строкові трудові договори -на період чергових відпусток основних працівників -вихователів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відповідно. Із зазначеними наказами ОСОБА_3 ознайомлена під підпис (а.с.4, 16-18).
Наказом за №201 від 13.08.2012 року ОСОБА_3 звільнено з посади вихователя ДНЗ «Колосок»на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Із зазначеним наказом ОСОБА_3 ознайомлена також під підпис (а.с.4, 15).
Згідно довідки жіночої консультації КУ «Ізмаїльський перинатальний центр ІІ рівня»від 11.09.2012 року ОСОБА_3 перебуває на обліку з 19.07.2012 року у зв'язку із вагітністю 30 тижнів (а.с.8).
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надала пояснення про те, що вона працює в ДНЗ «Колосок»на посаді медсестри з 2000 року. При працевлаштуванні позивачка надала медичну книжку, в якій жодних відомостей про вагітність зазначено не було. Протягом всього часу роботи ОСОБА_3 свій стан приховувала, на компрометуючи питання відповідей уникала.
Відповідно до п.3 наказу Міністерства освіти і науки України за №1055 від 04.11.2010 року «Про затвердження Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів»та рішення Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за №101-VІ від 10.04.2012 року керівникам дошкільних навчальних закладів привести штатні розписи у відповідність з цим наказом. При цьому з метою економного і раціонального використання коштів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2008 року №943 «Про економію бюджетних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів»та доручення Прем'єр-міністра України Азарова М.Я. за №1177/1/1-12 від 12.01.2012 року не допускати збільшення чисельності працівників в закладах, що склалася на 01.01.2011 року тощо (а.с.23, 44).
Як вбачається з Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України за №1055 від 04.11.2010 року, рішення Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за №87-VІ від 05.01.2012 року «Про затвердження режиму роботи, структури та штатної чисельності дитячого садку «Колосок»на 2012 рік»та штатного розпису ДНЗ «Колосок»на 2012 рік вакантні посади відсутні, посада підмінного вихователя не передбачена (а.с.21, 22, 45).
Що стосується невиконання ДНЗ «Колосок»обов'язку працевлаштувати ОСОБА_3 на іншому підприємстві (в установі, організації) суд виходить з наступного.
Нормами чинного в Україні законодавства не передбачено порядку працевлаштування працівників без їх бажання за зверненням роботодавця до центру зайнятості у випадку звільнення у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а використання примусової праці забороняється.
Пунктом 2 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»за N 803-XII від 01.03.1991 року передбачено, що громадяни України вільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі і не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей.
Згідно з п.1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року №219 (з наступними змінами та доповненнями) до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.
Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що оскільки згідно зі ст.235 КЗпП підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав, у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов'язку по працевлаштуванню звільненої за п.2 ст.36 КЗпП України вагітної жінки за заявою такої жінки може вирішуватися спір не про поновлення на роботі (коли звільнення проведено відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України), а про виконання зобов'язання по працевлаштуванню.
Зазначений висновок співпадає із позицією Верховного Суду України, викладеною в п.37 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ.
У судовому засіданні відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України судом неодноразово уточнювалися позовні вимоги та з'ясовувалася думка представника позивачки ОСОБА_1 про доцільність покладення на відповідача обов'язку по працевлаштуванню позивачки у ДНЗ «Колосок»або на іншому підприємстві, однак останній наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог.
Частинами 1 і 2 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Зважаючи на диспозитивність цивільного судочинства та неможливість виходу за межі позовних вимог, а також враховуючи ту обставину, що посада підмінного вихователя у ДНЗ взагалі не передбачена, суд приходить до переконання, що у поновленні ОСОБА_3 на зазначеній посаді слід відмовити, що не перешкоджає останній в подальшому звернутися до суду із належним позовом.
Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що позивачка через приховування свого стану не має права на гарантії, визначені ч.3 ст.184 КЗпП України, оскільки застосування даної норми не ставиться в залежність від своєчасного повідомлення працівницею власника або уповноваженого ним органу про свою вагітність.
Доводи представника позивачки про те, що остання завчасно не була повідомлена керівництвом ДНЗ «Колосок»про звільнення у зв'язку із закінченням трудового договору також не заслуговують на увагу, оскільки вищезазначені накази містять строк виконання трудових обов'язків та підписи позивачки про ознайомлення з ними, що у судовому засіданні не спростовувалося. Отже, з боку позивачки була надана згода на укладення трудового договору на визначений строк. Також представником позивачки не спростовувався той факт, що на початку травня 2012 року його дружині ОСОБА_3 головою Лощинівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області пропонувалася постійна робота на посаді психолога в Центрі сім'ї і молоді, на що вона відмовилася, так як не хотіла підводити вихователів ДНЗ «Колосок», яких вона підміняла під час відпусток.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з положень ч.2 ст.235 ЦПК України, відповідно до яких орган, який розглядає трудовий спір приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу при винесенні рішення про поновлення на роботі.
Приймаючи до уваги, що у поновленні на роботі позивачці вслід відмовити, правових підстав для задоволення похідних позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вимог про стягнення витрат на правову допомогу суд не вбачає.
Окрім того, ані позивачкою, ані її представником не надано жодного доказу по звіту виконаних адвокатом ОСОБА_9 робіт та графіку виконання угоди із зазначенням часу, витраченого останньою на виконання обов'язків, що в свою чергу, позбавляє суд вирахувати розмір компенсації витрат, пов'язаних із розглядом даної цивільної справи, що прямо передбачено ч.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»за №4191-VІ від 20.12.2011 року.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.10, 11, 57-64, 158, 197, 208, 209, 212 - 215, 218, 222 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Дошкільного учбового закладу «Колосок», третя особа -Лощинівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: