АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 грудня 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Литвинюк І. М.
суддів: Височанської Н.К., Міцнея В.Ф.
секретаря: Лисак О.А.
за участю: представника позивача -ОСОБА_1, представника відповідача -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про оспорювання батьківства, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 жовтня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про оспорювання батьківства.
Під час розгляду справи ОСОБА_3 подав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду, представник відповідачки ОСОБА_2 заявив клопотання про стягнення з позивача на користь відповідачки понесених нею витрат на правову допомогу в сумі 3500 грн..
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 жовтня 2012 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про оспорювання батьківства залишено без розгляду.
У клопотанні представника відповідача відмовлено.
На ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 жовтня 2012 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити вказану ухвалу суду в частині відмови у задоволенні клопотання про стягнення з ОСОБА_3 на її користь витрат на правову допомогу в порядку ч. 3 ст. 89 ЦПК України.
Апелянт вважає, що судом безпідставно відмовлено в клопотанні про стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача, оскільки воно заявлено в порядку ч. 3 ст. 89 ЦПК України і до нього додано всі докази, що свідчать про понесення відповідачкою даних витрат.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що під час судового розгляду даної справи позивач ОСОБА_3 подав заяву про залишення позову без розгляду, відповідач в свою чергу подав до суду клопотання про стягнення з позивача судових витрат. Ухвалою суду від 25 жовтня 2011 року зазначена позовна заява залишена без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
До заявленого клопотання ОСОБА_4 про стягнення судових витрат додано договір про надання правової допомоги № 3-65 від 24 серпня 2012 року та квитанцію до прибуткового касового ордера, згідно якої нею сплачено 3500 грн. за договором від 24 серпня 2011 року.
Так, ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України закріплено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи. До витрат, пов»язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.
Статтею 12 ЦПК України передбачається, що особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.
Частиною 1 ст. 56 ЦПК України передбачено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має права на надання правової допомоги.
Особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в ч. 2 ст. 56 ЦПК України (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги та вирішуючи питання щодо можливості задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить з того, що при вирішенні даного питання необхідно перевіряти, чи є особа, яка надає правову допомогу у даній справі, відповідно до вимог ст. 56 ЦПК України «фахівцем у галузі права», тобто чи надавав він правову допомогу стороні як фахівець у галузі права, чи брав участь у справі як представник позивача.
З договору про надання правової допомоги між ОСОБА_4 та ТОВ «ВКФ-Монблан»не вбачається, що правова допомога була надана адвокатом або іншими фахівцем у галузі права, що відповідало б вимогам ч. 1 ст. 12 та ст. 56 ЦПК України.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що відповідачка подавала до суду заяву про допуск особи, яка має право на надання правової допомоги, та що названа особа є фахівцем в галузі права і допускається ухвалою суду у цій якості, як це передбачено ч. 2 ст. 56 ЦПК України
Таким чином, оскільки оскаржуваною ухвалою обґрунтовано відмовлено у стягненні понесених відповідачкою витрат, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали суду у цій частині.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 25 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: