27.11.2012

Справа № 212/10204/2012

Провадження № 2/232/660/12

Справа № 212/10204/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27.11.2012 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

Головуючого судді Борисюк І.Е.,

При секретарі Жовтун М. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що вироком Ленінського районного суду м. Вінниці 14.03.2012 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді 1-го року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України засудженого його звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. По справі позивач визнана цивільним позивачем, але зазначеним вище вироком суду її позов був залишений без розгляду. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 14.06.2012 року вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 14.03.2012 року стосовно ОСОБА_2, в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 скасовано, а справу в цій частині передано на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. На досудовому слідстві позивачем було заявлено цивільний позов на суму 6 270, 00 гривень. Під час судового слідства ПП Експертно-науковим дослідним центром «Експертиза»була проведена експертна оцінка автомобіля. Згідно експертного висновку від 16.12.2011 року, завдана матеріальна шкода становить 4 725, 00 гривень. Крім цього, злочином позивачу завдана й моральна шкода. Внаслідок умисного пошкодження ОСОБА_2 її майна, позивач сильно нервувала, від чого в неї порушився сон і погіршилось самопочуття. Злочин було скоєно на очах її неповнолітнього сина, що завдало їй ще більших хвилювань. Такій стан позивача перешкоджав їй якісно і в повному обсязі виконувати свої виробничі завдання, обумовлені трудовим договором, займатися домашніми справами та вихованням дітей. Відповідач взагалі відмовився від численних пропозицій позивача відшкодувати їй завдану шкоду, при цьому вів себе зухвало, свідомо ображав і принижував її в присутності неповнолітніх дітей, що поглиблювало душевні страждання позивача. По сьогоднішній день відповідач не відшкодував ні копійки і не бажає цього робити, не вибачився перед позивачем за вчинене. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 3 000, 00 гривень.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди в сумі 4 725, 00 гривень, моральної шкоди в сумі 3 000, 00 гривень, витрат по проведенню експертної оцінки в сумі 525, 00 гривень та витрат по сплаті судового збору в сумі 214, 00 гривень.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.10.2012 року справу передано до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2012 справу прийнято до свого провадження.

Позивач в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи. Представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначивши при цьому, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить ухвалити заочне рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Повістка про виклик до суду надсилалася відповідачу як за адресою його реєстрації, так й за іншою відомою суду адресою, але повернулася без вручення, з відміткою на конверті «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою їх реєстрації, вважається, що судова повістка вручена їм належним чином.

Суд, враховуючи думку представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом оглянуто матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Згідно довіреності від 04.06.2010 року, посвідченої державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстрованої в реєстрі за № 629, що міститься в матеріалах кримінальної справи, ОСОБА_4 надала ОСОБА_1 право користуватись та розпоряджатись (продати, обміняти, здати в оренду) автомобіль BMW 525I, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ.

Згідно ч. 1 ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом, відповідно до ч. 1 ст. 398 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В судовому засіданні встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Вінниці 14.03.2012 року по кримінальній справі № 1-808/11 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду.

14.06.2012 року ухвалою Апеляційного суду Вінницької області вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 14.03.2012 року стосовно ОСОБА_2, в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 скасовано, а справу в цій частині передано на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Згідно вироку суду від 14.03.2012 року ОСОБА_2 засуджений за те, що він 24.04.2011 року біля 12:00 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в дворі будинку АДРЕСА_1, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, загальноприйнятих норм моралі та правил поведінки, виражаючи особу зухвалість, виражаючись брутальною лайкою, умисно заліз на капот автомобіля «BMW 525», д.н.з. НОМЕР_2, який належить його колишній співмешканці ОСОБА_1, та завдав декілька ударів ногою по передньому склу вказаного автомобіля й здійснив декілька стрибків на даху та капоті вказаного автомобіля.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна»від 31 березня 1989 року № 3 при розгляді в порядку цивільного судочинства позову, що випливає з кримінальної справи, суд визначає суми, що підлягають стягненню на відшкодування шкоди, з урахуванням доказів, як наявних у кримінальній справі, так і додатково представлених сторонами.

Згідно висновку № 1036Е-12 експертного дослідження автомобіля від 16.12.2011 року, вартість матеріального збитку, завданого внаслідок хуліганських дій власнику автомобіля BMW 525I, номер кузова НОМЕР_1, складає: 4 725, 00 гривень. (а.с. 19-31)

Згідно квитанції про оплату за експертні послуги № 2309 від 15.12.2009 року, позивачем сплачено за надані послуги 525, 00 гривень. (а.с. 32-33)

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача у вигляді вчинення злочину -хуліганства, позивачу була заподіяна моральна шкода, яка, внаслідок умисного пошкодження її майна, полягає у нервуванні, постійних хвилюваннях, що перешкоджало позивачу якісно і в повному обсязі виконувати свої виробничі завдання, обумовлені трудовим договором, займатися домашніми справами та вихованням дітей, як зазначила позивач.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, на що звернув увагу Верховний Суд України в п. 5 постанови Пленуму від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Судом встановлено наявність спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу, в тому числі наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача, позивачем зазначено в чому саме полягає ця шкода, але не зазначено з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Зазначені вище обставини на переконання суду призвели до спричинення позивачу моральної шкоди, яка виразилася в душевних стражданнях, яких вона зазнала в зв'язку із заподіянням шкоди винними діями відповідача, необхідністю вимушених змін у виробничих та життєвих стосунках. Беручи до уваги ступінь вини відповідача, характер моральних страждань, які перенесла позивач, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1 000, 00 гривень. В задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача в частині 2 000, 00 гривень слід відмовити.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципу диспозитивності суд розглядає справу на підставі доказів, поданими сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача, шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в розмірі 4 725, 00 гривень, витрат на проведення експертної оцінки пошкодженого автомобіля в сумі 525, 00 гривень 00 копійок та моральної шкоди в розмірі 1 000, 00 гривень. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в частині суми 2 000, 00 гривень слід відмовити, враховуючи вище викладене.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

02.08.2012 року між позивачем і адвокатом ОСОБА_5 було укладено договір № 17 про надання правової допомоги. (а.с. 42)

27.11.2012 року ОСОБА_1 сплатила адвокату за надані послуги 1 325, 60 гривень, що підтверджується квитанцією № 17/12. (а.с. 53)

Суду представником позивача надано обґрунтування щодо затрат часу на правову допомогу позивачу з урахуванням положень Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», що підтверджується актом виконаних робіт від 27.11.2012 року. (а.с. 54)

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Законом України «Про судовий збір», а саме п. 6 ч. 1 ст. 5 передбачено звільнення від сплати судового збору позивача за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи положення ч. 1 та ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову про відшкодування моральної шкоди в сумі 71, 53 гривень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (33, 333 %) та 214, 60 гривень - з відповідача в дохід держави, за подання позивачем позову про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину. Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 1 325, 60 гривень, понесення яких позивачем підтверджено належними доказами.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 22, ст. 23, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 398, ч. 1- ч. 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, ст. 57-61, 64, 79, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 4 725 (чотири тисячі сімсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок та витрати на проведення експертної оцінки пошкодженого автомобіля в сумі 525 (п'ятсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок, а також моральну шкоду в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 71, 53 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 1 325, 60 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 214, 60 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя: