Справа № № 230/4244/12

У Х В А Л А

10 жовтня 2012 року суддя Шаргородського районного суду Вінницької області Гаврищук А.В., вивчивши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Шпиківська селищна рада Тульчинського району Вінницької області про встановлення факту належності заповіту,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Заявник) звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності ОСОБА_2 заповіту.

Вивчивши подані матеріали, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі у зв'язку з наступним.

У своїй заяві заявник посилається на положення п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або в паспорті.

Однак заповіт не являється правовстановлюючим документом у розумінні ЦК України. До правовстановлюючих документів, наприклад, належать: свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК), свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя (ст. 69 СК), свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна, а також заставного майна з публічних торгів, свідоцтво про придбання майна, що є предметом іпотеки (ст. 657 ЦК, ст. 72 Закону України від 02.09.1993 р. №3425-ІІІ «Про нотаріат» з подальшими змінами), свідоцтво про право власності на приватизоване житло (Закон України від 19.06.1992 року №2482-ХІІ «Про проиватизацію державного житлового фонду») тощо.

Основною ознакою правовстановлюючого документу є посвідчення (зовнішньо-юридичне, документальне оформлення) ним безспірного фактично існуючого права власності на конкретний обєкт цивільного права. Заповіт такої ознаки не містить.

Разом із тим не підлягає встановленню за правилами окремого провадження факт належності правовстановлюючого документу, пов'язаний із вирішенням у наступному спору про право, зокрема, підтвердження права на спадщину або на її одержання в наступному. У разі відмови в задоволенні вимог про визнання права на спадщину (у даному випадку встановлення факту належності заповіту) заінтересована особа має право звернутися до суду із відповідним позовом, на що звертається увага у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

Відповідно до ч. 4 ст. 256 ЦПК України якщо при відкритті провадження із зави про встановлення факту вбачається спір про право, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 121 ст., 122, 256 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Шпиківська селищна рада Тульчинського району Вінницької області про встановлення факту належності заповіту. Роз'яснити Заявнику право на пред'явлення позову на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подання через Шаргородський районний суд апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя: