ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"13" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/7464/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Пасічник С.С. (доповідач), Бутенка В.І., Лиски Т.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
В березні 2011р. ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом як особа, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що є інвалідом 3 групи, інвалідність якого пов'язана з аварією на ЧАЕС, та яка отримує пенсію і додаткову пенсію, передбачені ст.ст.50,54 Закону №796-ХІІ, але у розмірах, встановлених постановою КМУ №530 від 28.05.2008р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Постановою Сихівського районного суду м. Львів від 10 травня 2011 року позов задоволено -зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст.50,54 КАС України, починаючи з 15.02.2011р.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011р. постанову суду першої інстанції змінено та визнано дії відповідача неправомірними.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно вимог статті 54 Закону України від 28.02.91р. №796-12 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній на час спірних відносин, обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В усіх випадках розмір пенсії для інвалідів по 3 групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до статті 50 вказаного Закону (в чинній редакції) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам 3-ї групи, віднесеним до категорії 1, виплачується у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом №796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону №796-ХІІ, який встановлює розмір доплати як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати або пенсії, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретний розмір доплати в твердій грошовій сумі та у розмірі до прожиткового мінімуму.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій по суті дійшли обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру пенсії та додаткової пенсії застосуванню підлягають саме ст.ст.50,54 Закону №796-ХІІ, а не постанова КМУ за №530 від 28.05.2008р., яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Доводи касаційної скарги зроблених судами першої та апеляційної інстанцій висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині, в якій воно залишено без змін апеляційним судом, законні та обґрунтовані, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
у х в а л и в :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м.Львова від 10 травня 2011 року в частині, залишеній без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року, та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : Пасічник С.С.
Бутенко В.І.
Лиска Т.О.