У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
провадження № 11/0191/41/2012 Доповідач : Неклеса В. І.
13.12.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:
ГоловуючогоНеклеса В.І.
СуддівІщенка В.І., Копиляна В.А.
За участю прокурораБубен К.В
захисника засудженого ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії АР Крим апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, на вирок Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 04 жовтня 2012 року, у кримінальній справі за обвинуваченням:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АР Крим, Кіровський район, м. Старий Крим, громадянина України, з повною вищою освітою, холостого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого;
засуджено за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 3 (три) роки.
Згідно зі ст.76 КК України на засудженого покладені обов'язки з'являтись для реєстрації до органів кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід ОСОБА_6, до набрання вироком законної сили, змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнено з-під варти у залі суду.
Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі 2353(дві тисячі триста п'ятдесят три) грн. 92 коп.
Речові докази, що зберігаються в централізованій камері схову ГУ МВС України в АР Крим за квитанціями №007303, №007502, наркотичні засоби - знищені.
Речові докази - гроші, що зберігаються в камері схову Кіровського РВ ГУ МВС України в АР Крим за квитанцією №000981 - повернуто власнику за належністю,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6, як зазначено у вироку, засуджений за те, що у не установлений слідством час, при не установлених обставинах, не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, зберігання наркотичних засобів, незаконно, з метою збуту, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб марихуану і 20 червня 2012 року о 22 год. 45 хв. на перехресті вул. Фрунзе та вул. Кірова м. Старий Крим Кіровського району АР Крим незаконно збув, продавши його ОСОБА_7 за 200 грн.
Він же, ОСОБА_6, повторно, 11 липня 2012 року, о 22-00 годині, знаходячись біля будинку №40 по вул. К. Лібкнехта в м. Старий Крим Кіровського району АР Крим, не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, зберігання наркотичних засобів, придбав у ОСОБА_8 особливо небезпечний наркотичний засіб марихуану, який приніс та зберігав за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1.
12 липня 2012 року, о 08-10 годині, ОСОБА_6, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на збут наркотичних засобів, незаконно збув, продавши ОСОБА_7 наркотичний засіб за 200 грн.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції просить скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості, та постановити новий вирок за ч.2 ст.307 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією усього особисто належного йому майна.
Свої вимоги мотивує тим, що суд не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_9 (а.с. 41-44, 96-98), ОСОБА_10 (а.с. 37-40), ОСОБА_11 (а.с. 99-102, 103-105), які підтвердили збут наркотичного засобу ОСОБА_6 за гроші в розмірі 200 (двісті) грн. на загальну суму 400 (чотириста) грн., яке мало місце 20 червня 2012 року та 12 липня 2012 року, тобто не врахував корисливі мотиви та не призначив додаткове покарання - конфіскацію майна.
Крім того, в ході досудового слідства ОСОБА_6 вину за злочин, скоєний ним 20 червня 2012 року не визнавав. Злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України, за яким обвинувачується ОСОБА_6 відповідно до вимог ч.4 ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, однак суд не прийняв до уваги ці обставини.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляцію, засудженого ОСОБА_6 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши законність та обґрунтованість вироку суду, доводи апеляції, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.307 КК України в апеляційному порядку не оспорюються.
Відповідно до п.п.3, 5 ч.1 ст. 367 КПК України (1960р.) підставами для скасування або зміни судових рішень, при розгляді справи в апеляційному суді є: істотне порушення кримінально-процесуального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.65 КК України, суд при призначенні покарання має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням, згідно ст. 75 КК України (1960р.), може бути застосовано, якщо суд, при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, має бути належним чином мотивоване.
Зазначених положень закону суд не дотримався.
Звільняючи засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд, як зазначено у вироку, врахував характер вчиненого діяння та особу підсудного і до пом'якшуючих покарання обставин відніс вчинення злочину вперше, щиросердне визнання та розкаяння у вчиненому, позитивні характеристики з місця проживання.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає вимогам ст.75 КК України, тобто суд, належним чином не врахував особу засудженого, який ніде не працює, вчинив тяжкий злочин з корисливих мотивів, не визнавав себе винним в повному обсязі пред'явленого обвинувачення.
У п.9 постанови Пленума Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що ч.1 ст.75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише, щодо основного покарання.
Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою не допускається.
Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване, що судом належним чином не виконано.
Відповідно до ч.4 ст.12 КК України, злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України, є тяжким.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 з корисливих мотивів скоїв злочин і отримав від збуту наркотичного засобу канабіс гроші, але цим обставинам суд оцінки не надав.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд передчасно прийняв рішення про звільнення засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.
Крім того, у вироку не наведено жодних мотивів не призначення обов'язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна, що передбачено ч.2 ст.307 КК України. Згідно ч.2 ст.59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в особливій частині цього Кодексу.
Наведене свідчить про обґрунтованість доводів прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та про невідповідність вироку положенням ст.334 КПК України (1960р.).
Згідно положень ч.1 ст.334 КПК України (1960р.), у вироку необхідно викласти формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форму вини і мотиви злочину.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, полягає у незаконному виробництві, виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні чи пересиланні з метою збуту, а також незаконний бут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, повторно.
У вироку суд зазначив, що ОСОБА_6 вчинив збут наркотичних засобів повторно, але розмір (масу) наркотичного засобу марихуани, який збув ОСОБА_6, не зазначив.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування вироку з направленням справи на новий розгляд відповідно п.п. 3, 5 ч.1 ст.367 КПК України (1960р.).
Під час нового судового розгляду, в разі підтвердження обвинувачення та якщо не буде встановлено інших обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та пом'якшують покарання, звільнення засудженого від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України слід вважати явно несправедливим.
Керуючись ст.ст.365, 366, 367, 377 КПК України (1960р.), колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Кіровського районного суду АР Крим від 04 жовтня 2012 року у відношенні ОСОБА_6, скасувати та направити кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6, у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.307 КК України, на новий розгляд у той же суд, в іншому складі.
СУДДІ:
В.І. Неклеса В.І. Іщенко В.А. Копилян