АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2021/2737/2012 Суддя першої інстанції Гришин П.В.

Провадження №33/2090/721/2012

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2012 року Суддя судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області Плетньов В.В., за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Красноградького районного суду Харківської області від 4 вересня 2012 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130ч.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Красноградького районного суду Харківської області від 4 вересня 2012 року на ОСОБА_2 за адміністративне правопорушення, передбачене ст.130ч.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21104, реєстраційний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, та наступною його реалізацією з передачею вирученої суми власникові з відрахуванням витрат по реалізації, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.

На цю постанову ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про поновлення процесуального строку на подачу апеляційної скарги та скасування постанови, посилаючись на те, що про винесену постанову від 4.09.2012 року йому стало відомо тільки 26 жовтня 2012 року. Апелянт посилається на те, що згідно санкції ст.130 ч.3 КУпАП може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк до десяти років з оплатним вилученням транспортного засобу і на інших осіб-оплатне вилучення транспортного засобу, але окремого стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу, згідно ст.24 КУпАП не має. На його думку, судом зовсім не прийнято до уваги те, що автомобіль НОМЕР_1 належить ОСОБА_3, а він, ОСОБА_2, керував вказаним автомобілем за дорученням, й автомобіль не є його власністю, а тому він вважає, що судом порушено права саме власника автомобіля ОСОБА_3

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку адвоката, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що підстави для її задоволення відсутні, виходячи з наступного:

Згідно вимог ч.7 ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 27.06.2012 року в 14 год. 40 хв., на вул. Леніна с. Мала Салтанівка керував автомобілем ВАЗ 21104 д/н. НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з ротової порожнини, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, повторно протягом року, чим порушив пункт 2.5 ПДР України.

Встановлені судом обставини справи апелянт не оспорив, в т.ч. в самій апеляції.

Що стосується його доводів, то вони не ґрунтуються на законі

Так, санкцією ч.3 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення на водіїв - позбавлення права керування транспортними засобами на строк до десяти років з оплатним вилученням транспортного засобу і на інших осіб - оплатне вилучення транспортного засобу.

Апелянта за правопорушення передбачене ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постановою судді від 22.06.2012 року було позбавлено права керувати транспортними засобами на 3 роки. Тобто до нього може застосоване тільке одне з перебачених ч.3 ст.130 Кодексу стягнення -оплатне вилучення транспортного засобу. Відповідних змін ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазнала відповідно до Закона від 24.09.2008 року, а тому посилання апелянта на п.28 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»є некоректним.

Законодавець передбачив вилучення транспортного засобу, яким керує певна особа, перебуваючи у відповідному стані /сп?яніння тощо/. А тому належність транспортного засобу правового значення для застосування зазначеного адміністративного стягнення не має. Тим більше, власник сам передав автомобіль ОСОБА_2, тобто взяв на себе відповідальність за певні наслідки. Вилученим оскаржуваною постановою автомобілем ОСОБА_2 також керував, перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, 27.03.2012 року, за що постановою судді від 11.05.2012 року його піддано штрафу, та 14.05.2012 року, за що постановою судді від 22.06.2012 року позбавлений спеціального права. Таким чином, вилучення автомобіля, яким апелянт систематично керує перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, є законним і єдино правильним заходом щодо припинення протиправних дій. Посилання апелянта на порушення прав іншої особи взагалі не може прийматися до уваги, оскільки його така особа на відповідні дії не уповноважила.

Що стосується вимоги про поновлення процесуального строку на подачу апеляційної скарги, цей строк має бути поновлений, оскільки матеріали справи не містять даних про своєчасне повідомлення апелянта про ухвалене у справі рішення та про своєчасне вручення йому копії постанови судді.

Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Красноградького районного суду Харківської області від 4 вересня 2012 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст.130ч.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено адміністративне стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21104, реєстраційний знак НОМЕР_1, залишити без змін.

Поновити ОСОБА_2 строк на подачу апеляційної скарги на зазначену постанову судді.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя