АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1781 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія про відшкодування - Савранський О.А.
шкоди
Доповідач в апеляційній Інстанції - Ювшин В.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2006 р Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшин В.І.
судців Качан О.В., Корнієнко Н.В.
при секретарі Наконечна М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 13 липня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, посилаючись на те, що їм належать на праві власності земельні ділянки в с Яблунівка, Корсунь-Шевченківського району, які вони використовують єдиним масивом для вирощування сільгосппродукції. 23 липня 2005 року ОСОБА_3, достовірно знаючи про розміри меж земельних ділянок, порушивши межові знаки, скосила і змолотила урожай пшениці з земельної ділянки ОСОБА_1 на площі 0,0035 га та з земельної ділянки ОСОБА_2. на площі 0,0485 га, в результаті чого їм завдана матеріальна шкода 77 гривень 45 коп. та 103 грн. 02 коп. та моральну шкоду, яку вони оцінюють відповідно в 2500 та в 2300 гривень. Просили суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 77 гривень 45 коп. та моральну шкоду в сумі 2500 гривень, на користь ОСОБА_2. матеріальну шкоду в сумі 103 гривні 02 коп. та моральну шкоду в сумі 2300 гривень. Також сторони просили стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 13 липня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2. в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2. просять рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 13 липня 2006 року скасувати так як суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, що мають значення для правильного розгляду та ухвалити нове рішення, яким задоволити їх позовні вимоги.
Заслухавши сторону, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до державних актів на право приватної власності на землю від 24 квітня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передані в приватну власність земельні ділянки, що розташовані на території Дацьківської сільської ради, Корсунь-Шевченківського району для ведення особистого підсобного господарства. Межі земельної ділянки узгоджені з суміжними землекористувачами. Одним із суміжних землекористувачів являється ОСОБА_4., земельну ділянку якої обробляє і використовує її дочка, - ОСОБА_3, відповідачка по справі.
23 липня 2005 року, достовірно знаючи про розміри земельних ділянок та меж, порушивши межові знаки, відповідачка ОСОБА_3 скосила та змолотила частину урожаю пшениці з земельної ділянки ОСОБА_1 на площі 0,0035 га та з земельної ділянки ОСОБА_2. на площі 0,0485 га. Враховуючи врожайність озимої пшениці в 2005 році, незаконним зібранням урожаю пшениці з частини земельної ділянки ОСОБА_1 заподіяні матеріальні збитки на суму 77 грн. 45 коп., а ОСОБА_2. заподіяні матеріальні збитки на суму 103 грн. 02 коп. Вказані обставини підтверджено матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи та актами (а. с.15-17), а. с. 25.
Порушення свого права власності позивачі можуть захистити, звернувшись до суду у відповідності до ч. З ст. 386 ЦК України з позовом, про відшкодування заподіяної шкоди. Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, завдана позивачам матеріальна шкода повинна бути відшкодована ОСОБА_3 в повному обсязі, так як вона показала комбайнеру межу, до якої він повинен змолотити пшеницю та забрала обмолочене зерно пшениці для своїх господарських потреб.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яке полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з знищенням чи пошкодженням її майна. Тому, враховуючи обставини справи, вартість пошкодженого майна, колегія суддів судової палати визначає розмір заподіяної моральної шкоди по 150 гривень на кожного з позивачів, що відповідає вимогам розумності і справедливості.
Так як позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2. підлягають до часткового задоволення, то відповідно до ст.ст. 79, 85, 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають поверненню і судові витрати, пов'язані з переїздом з м Києва до м. Корсунь-Шевченківський позивачів по справі, що підтверджено документально. Позивачі ставили питання про стягнення на їх користь матеріальної і моральної шкоди на загальну суму 4980 гривень 47 коп. Фактично підлягає до задоволення стягнення матеріальної і моральної шкоди на загальну суму 580 гривень 47 коп., або ж 12 % від заявленої суми. Тому судові витрати підлягають відшкодуванню на суму (1069 грн. витрати на транспорт + 51 гривня держмито = 1120 гривень і від цієї суми 12%) = 106 гривень.
Але так як суд першої інстанції зробив невідповідність висновків обставинам справи, то рішення суду підлягає до скасування та постановления нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2. підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 13 липня 2006 року, - задоволити. Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 13 липня 2006 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2. задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 77 гривень 45 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 103 гривні 02 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 150 гривень моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2. по 53 гривні в рахунок повернення судових витрат на кожного.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня його проголошення.