АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №   22ц-1952    2006 р.                                                    Головуючий по 1 інстанції

Категорія   спори про спадкове                                                                -ДраникН.П.

право

Доповідач в апеляційній Інстанції   - Адаменко Л.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня   2006   р Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                               Адаменко Л.В.

суддів                                         Захарова А.Ф., Подорога В.М.

при секретарі                              Бурдукова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 серпня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи : ОСОБА_5, комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на 3,3 % спадкового будинковолодіння вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу

встановила:

28 лютого 2006 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи : ОСОБА_5, комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_6, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, без шлюбу та визнання за нею права власності на 3,3 % будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона проживала з ОСОБА_6 з 1994 року без реєстрації шлюбу до його смерті. За час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, обоє виховували та утримували їх дітей від попередніх шлюбів; на спільні кошти та спільною працею побудували гараж-майстерню, літню кухню-сарай, перебудували сарай, проводили ремонт частини будинку, яка належала померлому на підставі рішення Придніпровського райсуду м. Черкаси від 11 жовтня 1993 року.

Позивачка зазначала, що ОСОБА_6. мав жилий будинок в с Мліїв Городищенського району та користувався земельною ділянкою в садівничому кооперативі ІНФОРМАЦІЯ_2 в с Чехівка Золотоніського району, яку вони спільно обробляли.

ОСОБА_3 зазначала, що встановлення вказаного юридичного факту обумовлено необхідністю вступу нею в права спадкування, просила визнати за нею право на 3,3 % спадкового будинковолодіння, виходячи з того, що із належних 4,8 % будинковолодіння вона згідно закону спадкуватиме як вдова 2,4 % його, а решта 2,4 % спадкуватимуть вона, мати та двоє дітей спадкодавця по 0,6 %, з яких її право на обов'язкову частку складає половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом і складає 0,6 х 3 : 2 = 0,9 %, а всього вона має право на 2,4 % + 0,9 % = 3,3 % спірного будинковолодіння, але відповідачі добровільно її право на вказану частину будинковолодіння не визнають.

Рішенням Придніпровського районного суду від 21 серпня 2006 року визнано факт проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_3 однією сім'єю без шлюбу.

В задоволенні визнання права власності на 3,3 % спірного будинковолодіння відмовлено.

Відповідачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на вказане рішення подали апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати, мотивуючи тим, що судове рішення про часткове задоволення позовних вимог суперечить вимогам процесуального та матеріального права. Апелянти просили ухвалити нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1. та ОСОБА_2. підлягає задоволенню, а ухвалене судом першої інстанції рішення до скасування з відмовою ОСОБА_3 в задоволенні позову із слідуючих підстав. Судове рішення ухвалене з грубим порушенням вимог процесуального законодавства, і зокрема, вимог ст. 234 ЦПК України, п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року про те, що встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом першої інстанції не було враховано, хоч було достовірно встановлено, що встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_3 пов'язувала з визнанням за нею права власності на 3,3 % спірного будинковолодіння, як за спадкоємцем четвертої черги за законом, а також, що спадкоємцями першої черги є рідні діти померлого ОСОБА_1. та ОСОБА_2., які подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті їх батька ОСОБА_6.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу. Вказаною статтею передбачено зміну черговості одержання права на спадкування і зазначено, що черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини.

До спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині позивачка по справ відповідно до вимог закону не відноситься.

Право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, ОСОБА_3 не має, так, як відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України таке право має лише фізична особа, яка може бути спадкоємцем за законом наступних черг, і може одержати це право відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України лише за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані і лише на підставі рішення суду. Вказаного за обставинами даної справи не було, а тому ОСОБА_3 і такого права не має.

За таких обставин та відповідно до ст. 234 ЦПК України, вимог зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, у суду 1-ої інстанції не було необхідності встановлювати факт, який встановлений, ухваленим ним рішенням.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 серпня 2006 року про задоволення позову в частині визнання факту проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_3 однією сім'єю без шлюбу скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову повністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.