Справа №1490/5476/12 12.12.2012 12.12.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 Ц - 1490/3605/ 2012 р. Головуюча першої інстанції: Губанова В.М.
Категорія - Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І
У Х В А Л А
Іменем України
12 грудня 2012 р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Довжук Т.С.
Коломієць В.В.
із секретарем: Дубовою К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у цивільну справу за
апеляційною скаргою
публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( далі - ПАТ «Приватбанк») на ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 11.10.2012 г., у справі за
позовом
ПАТ «Приватбанк» до Відділу державної виконавчої служби Братського районного управління юстиції ( далі -Братський ВДВС РУЮ) про звільнення майна від арешту,
встановила:
11.10.2012 р. ПАТ «Приватбанк» звернувся з позовом до Братського ВДВС РУЮ про звільнення майна від арешту.
Позивач зазначав, що 03.12.2007 р. Банк надав кредит ОСОБА_3 у розмірі 201156 грн. для придбання автомобіля «Шевроле Епіка».
В забезпечення повернення кредиту позичальник передав Банку в заставу за договором застави від 03.12.2007 р. автомобіль марки «Шевроле Епіка».
На цій підставі до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис про обтяження від 06.12.2007 р. № 6171030
Незважаючи на ці обставини, державний виконавець Братського ВДВС РУЮ ухвалив постанову АА № 295103 від16.06.2009 р. про арешт майна боржника, внаслідок чого до реєстру обтяжень внесено запис про публічне обтяження № 8809681 від 17.06.2009 р.
Зазначений транспортний засіб неправомірно арештований державним виконавцем , оскільки він переданий в заставу Банку раніше, ніж виникли боргові зобов'язання ОСОБА_3 перед іншими кредиторами.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив про звільнення автомобіля від арешту
Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 11.10.2012 постановлено про відмову у відкритті провадження у справі з мотивів порушення юрисдикції.
В апеляційній скарзі Банк ставить питання про скасування ухвали як необґрунтованої, посилаючись на те, що позов подано з дотриманням правил цивільної юрисдикції.
Перевіряючи законність та обгрунтованість ухвали в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження суд виходив з того, що оскільки відповідачем за позовом є суб'єкт владних повноважень, а позивачем юридична особа, то остання має право не на позов про звільнення майна від арешту, а на оскарження дій чи рішень суб'єкта владних повноважень, в порядку іншого судочинства.
Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають змісту позовної заяви, дійсним обставинам спору та вимогам цивільного судочинства.
Згідно з вимогами ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» та положень п. п. 5.3.1, 5.3.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, може бути звернено у разі, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
При цьому, положення ч. 7 цієї ж статті передбачають, вирішення у позовному провадженні спорів, які виникають у виконавчому провадженні щодо звернення стягнення на заставлене майно.
Частиною 4 цієї ж статті встановлено право заставодержателя на звернення до суду з позовом про звільнення заставного майна від арешту.
Відповідно до роз'яснень пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 р. ( в редакції постанови N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 ) за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
Відповідачами у такій справі має бути боржник, особа, в
інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках -
особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Приватбанк» з 06.12.2007 р. є обтяжувачем зареєстрованої застави автомобіля НОМЕР_1., належного ОСОБА_3 та переданого в заставу для забезпечення виконання зобов'язання, яке виникло з наданого йому Банком кредиту.
Звертаючись з позовом про звільнення автомобіля від арешту, Банк посилається на право володіння, яке виникло із права застави, що засноване на цивільно - правовій угоді, укладеній цією юридичною особою з фізичною особою - ОСОБА_3.
Таким чином, спір виник з цивільно - правової угоди, його суб'єктний склад має включати відповідачем фізичну особу - власника заставленого майна, а тому він має бути вирішений у позовному провадженні судом цивільної юрисдикції.
За характером спору, орган примусового виконання судових рішень не являється відповідачем у таких справах, але його заміна належним відповідачем може бути здійснена лише після відкриття провадження у справі та в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК, за наявності відповідного клопотання позивача.
Відмовляючи у відкриття провадження у справі суддя цих обставин та вимог закону не врахувала, постановивши ухвалу, яка не відповідає вимогам закону внаслідок чого підлягає скасуванню, у відповідності до приписів ст. 312 ЦПК України з поверненням матеріалів позову до того ж суду на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.
Ухвалу судді Братського районного суду Миколаївської області від 11.10.2012 г.- скасувати, а матеріали позову повернути до того ж суду на новий розгляд для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: В.В. Коломієць
Т.С.Довжук