Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 5450/2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Плечищева О.В.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів Денисенко Т.С., Коваленко А.І., При секретарі: Хомяк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства „Калина" на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2012 року по цивільний справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства „Калина", третя особа відділ Держкомзему в Оріхівському районі про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення земельної ділянки,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ФГ „Калина" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що згідно з Державним актом на право власності на землю, їй належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 6,04 га, розташована на території Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.
Позивач вказувала, що 10.11.2011 року голова ФГ „Калина" Архапчев М.Г. надав їй договір оренди землі від 02.01.2009 року, згідно з яким нібито вона уклала договір оренди землі на земельну ділянку терміном 10 років. Але вказаний договір вона не підписувала і про його існування дізналася лише від голови ФГ „Калина", коли він передав їй цей договір. В даний час земля знаходиться в обробітку відповідача. Коли вона звернулася до відповідача з проханням повернути їй земельну ділянку, їй було відмовлено, оскільки земельна ділянка перебуває в оренді на підставі договору оренди.
Посилаючись на те, що вона позбавлена можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своєю земельною ділянкою, оскільки нею протиправно володіє ФГ „Калина", позивач просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки та повернути їй земельну ділянку.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2012 року позов задоволено.
Визнано недійсним укладений 02.01.2009 року між ОСОБА_2 та ФГ „Калина" договір оренди земельної ділянки, скасувавши реєстраційний запис у Оріхівському відділі Запорізької регіональної філії державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам" 23.12.2009 року за № 04009277500007.
Зобов'язано ФГ „Калина" повернути ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку загальною площею 6,04 га, розташовану на території Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області в належному стані.
Стягнуто з ФГ „Калина" на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 100 грн. 04 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ФГ „Калина" подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вірно посилався на положення статі 202 ЦК України за якою правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та статті 626 цього Кодексу якою визначено, що дговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Також є вірним посилання суду на приписи частини1 статті 215 ЦК України згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, в статті 203 ЦК України, на яку також посилався суд, зазначено: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
При цьому суд виходив з того, що позивачем ОСОБА_2 доведено, що вона не підписувала даний договір оренди земельної ділянки, тобто, взагалі було відсутнє її волевиявлення як учасника правочину. Такий висновок суду першої інстанції грунтувався на досліджених в судовому засіданні доказах та на підставі висновку судової почеркознавчої експертизи № 47 /л від 15.05.2012 року, в якому зазначено: «Підпис в графі «Орендодавець»в договорі оренди землі від 02.01.2009 року, укладеному між ОСОБА_2 та фермерським господарством «Калина»Оріхівського району Запорізької області виконана не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 (а. с. 63-67).
Крім того, доводи позивача ОСОБА_2 стосовно того, що вона не знала про наявність такого договору, оскільки в установленому договором (або законом) порядку не отримувала орендну плату, знайшли підтвердження при судовому розгляді та не спростовані відповідачем належними письмовими доказами, які б свідчили про отримання позивачем орендної плати в розмірі та порядку, визначених п. 9 оспорюваного Договору оренди землі (а. с. 3).
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, належним чином оціненим доказам, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Частиною 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд першої інстанції порушив вимоги процесуального права, взявши за основу висновок експерта, не врахував правові положення статті 147 ЦПК України, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України, тобто, висновок експерта повинен враховуватися судом у сукупності з іншими доказами в справі.
Ці доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді справи. Так, за змістом статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
З матеріалів справи видно, що суд першої інстанції при вирішенні спору діяв у відповідності до вищевказаних вимог процесуального закону, належним чином дослідив доводи сторін і надані ними докази та ухвалив судове рішення у відповідності до статті 213 ЦПК України, згідно якої рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Інші доводи апеляційної скарги стосуються незгоди з експертним дослідженням, оскільки експерт досліджував лише підпис на договорі оренди землі, а не на актах приймання-передачі об'єкта оренди та визначення меж земельної ділянки на місцевості, судом першої інстанції було безпідставно відхилено клопотання відповідача про проведення технічної експертизи документів, що подавалися експерту для дослідження.
Зазначені доводи є неприйнятними. Так, клопотання представника позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи заявлялося заздалегідь -24.02.2012 року, при постановленні 19.03.2012 року ухвали суду про призначення цієї експертизи були присутні представники позивача та відповідача, проте будь-яких додаткових питань на вирішення експерта не надали, клопотань щодо експертного дослідження будь-яких інших документів, які стосуються договору оренди, не надавали (а. с. 37; 48-50; 52).
З супровідного листа до висновку експерта № 47/л від 15.05.2012 року вбачається, що судова почеркознавча експертиза проводилася на підставі дослідження не тільки оригіналу договору оренди земельної ділянки від 02.01.2009 року, але і на підставі дослідження оригіналів інших документів та експериментальних зразків почерку позивача (а. с. 62).
Апелянт, посилаючись на те, що в судовому рішенні зазначено, що позивач не отримувала від Фермерського Господарства «Калина» орендну плату, вважає, що такий висновок суду не відповідає дійсності, оскільки фермерське господарство виплачувало орендну плату позивачеві. Тобто, позивач, отримуючи орендну плату, визнавала орендні відносини та схвалювала умови.
Цей довід апеляційної скарги спростовується наступним. Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судова колегія вважає, що доказом підтвердження виплати орендної плати у грошовій формі можуть бути лише видатково-касові ордери або відомості з підписом отримувача орендної плати, а щодо підтвердження виплати орендної плати у натуральній формі - відповідні акти.
Такі докази щодо виплати орендної плати ОСОБА_2 відповідачем не надані.
З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Калина» відхилити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: