ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008 року дочірнє підприємство ДК “Укрспецекспорт”                       ДП “Укроборонсервіс” звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення конкурсної комісії військової частини А 2215 щодо передачі в оренду нерухомого військового майна, оформленого протоколом № 1 від 30.11.2002, та визнання недійсним договору оренди, укладеного між військовою частиною А 2215 та ПП “Автосервіс”, № 31с/2003/Голов КЕУ від 31.03.2003, і            визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 23.10.2003 до договору від 31.03.2003, мотивуючи позовні вимоги наступними обставинами.

Доповідач: Волік І.М.

31.03.2003 між військовою частиною А 2215 та ПП “Автосервіс” було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 31с/2003/Голов КЕУ, за умовами якого військова частина А 2215 передала, а ПП “Автосервіс” прийняло в строкове платне користування нерухоме військове майно військового містечка                № 1 загальною площею 2 427 м2 (а.с. 11 –14).

23.10.2003 між військовою частиною А2215 та ПП “Автосервіс” було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нежитлових приміщень № 31с/2003/Голов КЕУ від 31.03.2003 щодо продовження дії зазначеного договору з 01.04.2003 по 01.04.2018 (а.с. 30).

Міністерством оборони України та ДП “Укроборонсервіс” 05.12.2004 укладено договір комісії № Д29-1.5/1326 на реалізацію нерухомого військового майна, що перебувало в оренді у ПП “Автосервіс” за договором оренди № 31с/2003/Голов КЕУ від 31.03.2003 (а.с. 32 –34), за умовами якого Міністерство оборони України доручило, а ДП “Укроборонсервіс” прийняло на себе зобов'язання за комісійну плату реалізувати на конкурсних засадах покупцям майно, яке було передано відповідачем в оренду ПП “Автосервіс” за договором оренди нежитлових приміщень № 31с/2003/Голов КЕУ від 31.03.2003.

За результатами проведеного конкурсу з продажу військового майна переможцем визнано ВАТ “Спецтехсервіс”, з яким було укладено договір купівлі-продажу № Д29-1.5/26 від 12.01.2005 будівель №№ 44, 45, 46, 48, 49 військової частини А 2215 у м. Борисполі (а.с. 40).

ПП “Автосервіс”, не погоджуючись з діями ДП “Укроборонсервіс” та                ВАТ “Спецтехсервіс” щодо укладення договору купівлі-продажу № Д29-1.5/26 від 12.01.2005, звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання даного договору недійсним, справа розглядалась судами неодноразово та направлена постановою Верховного Суду України від 12.02.2008 на новий розгляд за результатом скасування прийнятих у справі судових рішень.

В обґрунтування позовних вимог у даній справі дочірнє підприємство               ДК “Укрспецекспорт” ДП “Укроборонсервіс” посилається на те, що передача відповідачем будівель № № 43, 44, 45, 46, 48, 49 військової частини А 2215 у м. Борисполі в оренду ПП "Автосервіс" була здійснена з грубими порушеннями чинного законодавства, яким передбачено порядок передачі в оренду державного майна - не на конкурсній основі.

Так згідно з протоколом засідання конкурсної комісії № 1 від 30.11.2002 конкурс проводився в період серпня - вересня 2002 pоку, а комісія була створена лише 21.10.2002 наказом командира військової частини А 2215 № 216, що є порушенням п.п. 2.3. 2.3 Порядку та умов проведення конкурсів на право укладення  договорів оренди військового майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства оборони України від 26.07.2000 № 1549/241, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 № 490/4711 (надалі - Порядок №1549/241).

Також в порушення п. 1.4. Порядку № 1549/241 повідомлення про проведення військовою частиною А 2215 конкурсу на право укладення договору оренди будівель № № 43, 44, 45, 46, 48, 49 в газеті "Відомості приватизації" не опубліковувалося; в порушення п.1.3. 3.1. 4.2 Порядку № 1549/241 конкурсною комісією військової частини А 2215 рішення про визначення переможця конкурсу приймалося без розгляду конкретних пропозицій щодо розмірів орендної плати, що повинні були пропонуватися, але не пропонувалися, юридичними особами, які подавали документи на конкурс; в порушення п. 1.5 Порядку № 1549/241 умови конкурсу взагалі не містили в собі одного із основних критеріїв з визначення переможця конкурсу - розміру орендної плати, визначеного законодавством; в порушення абзацу другого п.2.1. Порядку № 1549/241 до складу комісії не залучалася квартирно-експлуатаційної частини, на території якої знаходяться будівлі № 43, 44, 45, 46, 48, 49, у даному випадку це Київська квартирно-експлуатаційна частина; в порушення п.7 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого Кабінету Міністрів України від 11.04.2000 № 778, оцінка вартості будівель № № 43, 44, 45, 46, 48, 49 військової частини А 2215 не передувала проведенню конкурсу на право укладення договору оренди.

На думку позивача, оцінка будівель інв. №№ 43, 44, 45, 46, 48, 49 була проведена з порушенням Положення про порядок створення та діяльності комісій з оцінки вартості військового майна, що підлягає передачі в оренду, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Фонду державного майна України від 17.09.2001 № 333/1697, Міністерстві юстиції України 09.10.2001 № 871/6062.

Так згідно з актом оцінки вартості нежитлових приміщень будівель інв. №№ 43, 44, 45, 46, 48, 49, що доданий до договору оренди, комісія створювалася командиром військової частини А 2215.

Зазначеним положенням (п.п. 1.1. 1.2) визначено, що комісії з оцінки вартості військового майна, що підлягає передачі в оренду, створюються при управліннях центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, службах забезпечення видів Збройних Сил України, військ оперативних командувань, квартирно-експлуатаційних частинах районів та відділеннях морської інженерної служби Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Проте, за твердженням позивача, у командира в/ч А2215 прав щодо створення комісії не було.

В порушення п.п. 8.9 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2000 № 778, конкурсна комісія проводила конкурс на передачу в оренду будівель №№ 44, 45, 46, 48, 49 військової частини А 2215, які не включені до затвердженого Міністром оборони України переліку військового майна, яке без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності може бути передано в оренду. Зазначений перелік був затверджений Міністром оборони України лише 13.02.2003, а конкурс проводився в серпні-вересні 2002 року.

На думку позивача, положення додаткової угоди № 1 від 23.10.2003 до договору оренди № 31с/2003/Голов КЕУ від 31.03.2003 щодо продовження дії договору з 1 квітня 2003 року по 1 квітня 2018 року строком на 15 (п'ятнадцять) років суперечить дозволу Міністерства оборони України від 13.02.2003 № 144/1/6/326, згідно з яким дозвіл надався військовій частині А 2215 на передачу будівель              №№ 44, 45, 46, 48, 49 в оренду терміном на 5 (п'ять) років.

Також положення додаткової угоди № 1 від 23.10.2003 до договору оренди  № 31с/2003/Голов КЕУ від 31.03.2003 щодо надання відповідачу першочергового (переважного) права перед іншими суб'єктами на придбання (викуп) будівель №№ 44, 45, 46, 48, 49 військової частини А 2215 суперечило на день її укладання Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з яким орендарю державного майна ніяких переваг надається.

Крім того, позивач у позовній заяві зазначає про те, що на день укладання (23.10.2003) додаткової угоди № 1 до договору оренди № 31с/2003/Голов КЕУ від 31.03.2003 був чинний Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963, яким не передбачалось надання наймачу першочергового (переважного) права у разі продажу              об'єкта оренди.

Крім того, як зазначає позивач, військовою частиною А 2215 було порушено вимоги ч. 2 ст. 180 ГК України, тобто передбачений Законами України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", "Про оренду державного та комунального майна" порядок не дотримувався, а саме: майно було в оренду не на конкурсній основі та без попередньої оцінки, що є порушенням вимог Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 11.05.2000, ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", а оформлення результатів засідання конкурсної комісії відбулося до прийняття Міністром оборони України рішення щодо передачі військового майна в оренду та до проведення незалежної оцінки майна, результати незаконного конкурсу були оформлені протоколом формально, що призвело до вибору не найвигіднішого варіанту передачі військового майна в оренду, військовою частиною було прийнято ряд рішень з перевищенням їх повноважень.

Як вказує позивач, факт існування договору оренди нежитлових приміщень № 31с/2003/Голов КЕУ від 31.03.2003, укладеного між військовою частиною                А 2215 та ПП "Автосервіс", безпосередньо впливає на права та обов'язки                     ДП "Укроборонсервіс", яке відповідно до договору купівлі-продажу № 29Д-1.5/26 від 12.01.2005 року виступило продавцем нерухомого майна, що було передане військовою частиною А 2215 в оренду ПП "Автосервіс".

ПП "Автосервіс" оспорюється в господарському суді міста Києва договір купівлі-продажу № Д29-1.5/26 від 12.01.2005 будівель №№ 44, 45, 46, 48, 49 військової частини А 2215 у м. Борисполі, укладений між ВАТ "Спецтехсервіс" та ДП "Укроборонсервіс", яке реалізувало ці будівлі за дорученням Мiнicтepcтвa оборони України.

ДП "Укроборонсервіс" брало перед Міністерством оборони України на себе обов'язки щодо реалізації спірного нерухомого майна у відповідності з чинним законодавством.

За результатами продажу нерухомого майна, законність якого оспорюється ПП "Автосервіс", ДП "Укроборонсервіс" отримало від Міністерства оборони України винагороду у розмірі 15 000 грн., яку в разі визнання договору купівлі-продажу недійсним, необхідно буде повернути Міністерству оброни України, що також безпосередньо вплине на фінансовий стан підприємства.

Також, при проведенні передпродажної підготовки ДП «Укроборонсервіс»понесло витрати у розмірі 16 401,04 грн., які в разі визнання договору купівлі продажу недійсним, підприємство не зможе повернути.

За наведених обставин, на думку позивача, вирішення питання щодо законності укладення договору оренди № 31с/2003/Голов КЕУ від 31.03.2003 та додаткової угоди до нього № 1 від 23.10.2003, укладеного між військовою частиною           А 2215 та ПП "Автосервіс", повинне передувати вирішенню питання щодо законності укладення договору купівлі-продажу вже орендованого майна № Д29-1.5/26 від 12.01.2005, укладеного між ДП "Укроборонсервіс" та ВАТ "Спецтехсервіс".

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2008 у справі              № 10/135-08 (колегія суддів: О. Тищенко, В. Антонова, Ю. Подоляк) на підставі ст. 79 ГПК України за власної ініціативи судом зупинено провадження у справі           № 10/135-08 за позовом дочірнього підприємства ДК “Укрспецекспорт”                      ДП “Укроборонсервіс” про визнання недійсним рішення конкурсної комісії військової частини А 2215 щодо передачі в оренду нерухомого військового майна, оформленого протоколом №1 від 30.11.2002 та визнання недійсним договору оренди, укладеного між військовою частиною А 2215 та ПП “Автосервіс”,                       № 31с/2003/Голов КЕУ від 31.03.2003, та визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 23.10.2003 до договору від 31.03.2003.

Ухвала суду мотивована тим, що справа № 10/135-08 за позовом дочірнього підприємства ДК “Укрспецекспорт” ДП “Укроборонсервіс” до військової частини А2215, ПП “Автосервіс”, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача - ВАТ “Спецтехсервіс”, та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на боці позивача –Міністерства оборони України, про визнання недійсним рішення конкурсної комісії військової частини А2215 з передачі в оренду нерухомого військового майна, оформлене протоколом № 1 від 30.11.2002, і визнання недійсним договору оренди, укладеного між військовою частиною А 2215 та ПП “Автосервіс”, № 31с/2003/Голов КЕУ від 31.03.2003, та додаткової угоди до нього № 1 від 23.10.2003, та справа                     № 41/154-18/170 за позовом ПП “Автосервіс” до дочірнього підприємства                   ДК “Укрспецекспорт” ДП “Укроборонсервіс”, ВАТ “Спецтехсервіс”, Міністерства оборони України, 3-тя особа –військова частина А2215, про визнання недійсним договору купівлі-продажу № Д29-1.5/26 від 12.01.2005, укладеного між дочірнім підприємством ДК "Укрспецекспорт" ДП "Укроборонсервіс" та ВАТ “Спецтехсервіс”, що розглядається господарським судом м. Києва, пов'язані між собою.

При цьому місцевим господарським судом враховано, що постановою Верховного Суду України від 12.02.2008 у справі № 41/154-18/170 за позовом                  ПП “Автосервіс” до дочірнього підприємства ДК “Укрспецекспорт” ДП “Укроборонсервіс”, ВАТ “Спецтехсервіс”, Міністерства оборони України, 3-тя особа –військова частина А2215, про визнання недійсним договору купівлі-продажу № Д29-1.5/26 від 12.01.2005, укладеного між дочірнім підприємством ДК “Укрспецекспорт” ДП “Укроборонсервіс” та ВАТ “Спецтехсервіс”, касаційну скаргу ВАТ “Спецтехсервіс” та дочірнього підприємства ДК “Укрспецекспорт”                            ДП “Укроборонсервіс” задоволено, постанову Вищого господарського суду України від 05.12.2007, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2007 та рішення господарського суду м. Києва від 19.10.2006 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Верховний Суд України, переглядаючи справу в порядку розділу XII-2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, зазначив, що матеріали справи не містять відомостей, що Міністерство оборони України надавало згоду на укладення додаткової угоди № 1 від 23.10.2003 до договору оренди від 31.03.2003 № 3/с/2003 Голов КЕУ, і яка, між іншим, передбачає переважне право позивача - ПП "Автосервіс" на придбання спірного майна в разі його відчуження.

Пов'язаність вказаних вище справ полягає у тому, що майбутнє рішення господарського суду м. Києва у справі № 41/154-18/170 встановлює обставини, які визначають можливість дочірнього підприємства ДК “Укрспецекспорт”                      ДП “Укроборонсервіс” звернутись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди між ВЧ А2215 та ПП “Автосервіс” № 31с/2003/Голов КЕУ від 31.03.2003, стороною якого ДП “Укроборонсервіс” не являється.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.06.2008 (колегія суддів: Р. Федорчук, Б. Ткаченко, О. Лобань) ухвала господарського суду Київської області від 22.04.2008 у справі № 10/135-08 залишена без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду першої інстанції та постановою господарського суду апеляційної інстанції, дочірнє підприємство               ДК "Укрспецекспорт" ДП "Укроборонсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарськими судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення у справі скасувати.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Ухвала місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

За змістом зазначеної норми господарський суд зобов’язаний зупинити провадження у справі за наявності одночасно наступних обставин: розгляд іншої справи іншим судом, взаємозв’язок такої справи зі справою, що розглядається, та неможливість розгляду справи до вирішення пов’язаної з нею справи іншим судом.

При цьому, слід враховувати, що пов’язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення для даної справи, а неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Отже, підставою для обов'язкового зупинення провадження у справі є сукупність двох об'єктивних обставин, які визначені ч. 1 наведеної норми, а саме: вирішення іншої справи пов'язаної з справою, що розглядається іншим судом; неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи.

Приймаючи ухвалу про зупинення провадження у даній справі, місцевий господарський суд послався на ті обставини, що дана справа пов’язана з справою № 41/154-18/170 за позовом ПП “Автосервіс” до дочірнього підприємства                   ДК “Укрспецекспорт” ДП “Укроборонсервіс”, ВАТ “Спецтехсервіс”, Міністерства оборони України, 3-тя особа –військова частина А2215 ,про визнання недійсним договору купівлі-продажу № Д29-1.5/26 від 12.01.2005, що розглядається господарським судом міста Києва.

Господарський суд касаційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що у випадку прийняття господарським судом міста Києва рішення про визнання недійсним договору купівлі-                     продажу № Д29-1.5/26 від 12.01.2005, укладеного між дочірнім підприємством ДК "Укрспецекспорт" ДП "Укроборонсервіс" та ВАТ “Спецтехсервіс”, не вбачається порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі  № 10/135-08 - дочірнього підприємства ДК "Укрспецекспорт" ДП "Укроборонсервіс" в розумінні статті 1 ГПК Украни, відповідно до якої правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб'єкта звернення.

Встановлення вищевикладених обставин має визначальне значення для вирішення справи № 10/135-08 за позовом дочірнього підприємства ДК “Укрспецекспорт” державне підприємство “Укроборонсервіс” до військової частини А2215, ПП “Автосервіс”, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача - ВАТ “Спецтехсервіс”, та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на боці позивача –Міністерства оборони України, про визнання недійсним рішення конкурсної комісії військової частини А2215 з передачі в оренду нерухомого військового майна, оформлене протоколом № 1 від 30.11.2002, і визнання недійсним договору оренди, укладеного між військовою частиною А2215 та ПП “Автосервіс”, № 31с/2003/Голов КЕУ від 31.03.2003, та додаткової угоди до нього № 1 від 23.10.2003, оскільки позивач у даній справі - дочірнє підприємство ДК "Укрспецекспорт" ДП "Укроборонсервіс" не є стороною оскаржуваного договору.

Виходячи з наведеного, зупинення провадження у справі за позовом дочірнього підприємства ДК "Укрспецекспорт" ДП "Укроборонсервіс" базуться на положеннях частини першої статті 79 ГПК Украни та здійснене господарським судом в межах власних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, судові рішення у справі відповідають законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства ДК "Укрспецекспорт"                      ДП "Укроборонсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.06.2008 у справі № 10/135-08 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                               Н. Дунаєвська

Судді :                                                                                     І. Волік

                                                                                                          Б. Грек