АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/2390/2819/12Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 53 Бурлака А.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Дмитренко М. І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоДмитренка М.І.
суддівБондаренка С.І., Храпка В.Д.,
при секретаріПосипайко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Закритого акціонерного товариства «Завод пакувальних машин «УпМАШ» - Кузьменко Тетяни Олександрівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Закритого акціонерного товариства «Завод пакувальних машин «УпМАШ» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2008р. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 звернулися до суду з позовами до ЗАТ «Завод пакувальних машин «УпМАШ» про стягнення з відповідача на їх користь заборгованості по заробітній платі та стягнення моральної шкоди. 01.09.2008р. позивачка ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до ЗАТ «Завод пакувальних машин «УпМАШ» про стягнення з відповідача на її користь заборгованості заробітній платі та моральної шкоди.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2008 року справи за позовами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 до ЗАТ «Завод пакувальних машин «УпМАШ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, з метою забезпечення ефективного швидкого вирішення судом спору були об'єднанні в одне провадження.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.11.2011 року позовні вимоги, ОСОБА_7 до ЗАТ «Завод пакувальних машин «УпМАШ» про стягнення заборгованості заробітній платі та моральної шкоди залишено без розгляду, в зв'язку з повторною неявкою у судове засідання та неповідомленням про причини його неявки до суду.
В ході розгляду справи позивач ОСОБА_8 уточнив та доповнив свої вимоги. Просив постановити рішення суду, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за 01 серпня та період з 11 по 26 серпня 2008 року в сумі 388, 20 грн. Визнати період з 26 серпня по 23 листопада 2008р. вимушеним прогулом та стягнути оплату за цей період в сумі 5788,56 грн. Зобов'язати ЗАТ «УпМАШ» зробити перерахунок оплати за роботу вечірній та нічний час та перерахунок доплати за шкідливі умови праці за весь час його роботи на ЗАТ «УпМАШ» по почасовій тарифній ставці 6,6171 грн. та стягнути цю суму на його користь. Стягнути з ЗАТ «УпМАШ» суму належної йому вихідної допомоги, у зв'язку із звільненням за ст. 40 КЗпП України та компенсацію за невикористану відпустку. Стягнути з ЗАТ «УпМАШ» судові витрати за оплату телеграми-повідомлення в сумі 25,88 грн. Стягнути з ЗАТ «УпМАШ» моральну шкоду в сумі 7000,00 грн.
Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_10 уточнила та доповнила свої вимоги. Просила постановити рішення суду, яким стягнути з «УпМАШ» належну їй суму вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням за ст. 40 КЗпП.України. Стягнути з ЗАТ «УпМАШ» заборгованість по заробітній платі за період з 01 по 26 серпня 2008р. в сумі 190,72 грн. Визнати період з 26 серпня по 23 листопада 2008р. вимушеним прогулом та стягнути оплату за цей період в сумі 5455,70 грн. Зобов'язати ЗАТ «УпМАШ» зробити перерахунок оплати за роботу у вечірній та нічний час та перерахунок доплати за шкідливі умови праці за весь час її роботи на ЗАТ «УпМАШ» по почасовій тарифній ставці 5,96 грн. та стягнути цю суму на її користь. Стягнути з ЗАТ «УпМАШ» моральну шкоду в сумі 6000,00 грн.
В ході розгляду справи позивачка ОСОБА_9 уточнювала і доповнювала свої вимоги. В кінцевій редакції вимог від 01.12.2009 року просила постановити рішення суду, яким стягнути з Закритого акціонерного товариства «Завод пакувальних машин «УпМАШ», що розташований за адресою 18000, м. Черкаси, вул. Чехова, 104 код ЄДРПОУ 31278290, на її користь 274,06 грн. за вимушений прогул 10-ти робочих днів в червні 2008року, заробітну плату за серпень 2008 року в сумі 963,46 грн., середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи та не допуску до робочого місця в сумі 3249,60 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 184,58 грн., середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні сум в розмірі 13837,88 грн., моральну шкоду в сумі 5000,00 грн., а всього 24071,20 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач звернувся через свого представника з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 листопада 2011 року, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та неправильним застосуванням норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме: на користь ОСОБА_8 стягнути компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати - 8,14 грн., компенсацію за несвоєчасний розрахунок - 765,44 грн., компенсацію за перерахунок за відпустку за 2008 рік - 33,62 грн., а всього на суму 807,20 грн.; на користь ОСОБА_9 стягнути компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати - 192,10 грн., компенсацію за несвоєчасний розрахунок - 669,76 грн., а всього на суму 861,86 грн.; на користь ОСОБА_10 стягнути компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати - 86,82 грн., компенсацію за несвоєчасний розрахунок - 669,76 грн., а всього на суму 756,58 грн.
Заслухавши сторони, суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Проте, оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає таким вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 42-К від 19.05.2008 року ОСОБА_8 переведений на безстроковий трудовий договір з відрядною системою оплати праці, з тарифною ставкою 4 грн. і доплатою 4% від тарифної ставки за шкідливі умови праці, 500 грн. за бригадирство. Наказом від 19.11.2008 року за №94-К ОСОБА_8 звільнено по п.1 ст.40 КЗпП України з 23.11.2008 року з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку. Згідно розрахункової відомості, наданої відповідачем ОСОБА_8 була нарахована вихідна допомога 720 грн., заробітна плата за серпень у сумі 325 грн., компенсація відпустки у сумі 302 грн. 58 коп. Згідно довідки про середньоденний заробіток ОСОБА_8 (а.с.155) - він становить 32 грн. 52 коп.
Наказом № 102-К від 11.12.2007 року ОСОБА_9 прийнята на роботу оператором верстатів з відрядною системою оплати праці, з тарифною ставкою 3,5 грн. та доплатою 4% від тарифної ставки за шкідливі умови. Наказом від 19.11.2008 року за №94-К ОСОБА_9 звільнено по п.1 ст.40 КЗпП України з 23.11.2008 року з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку. Згідно розрахункової відомості, наданої відповідачем ОСОБА_9 була нарахована вихідна допомога 630 грн., компенсація відпустки у сумі 563 грн. 50 коп.
Наказом № 15-К від 20.02.2008 року ОСОБА_10 прийнята на роботу оператором верстатів з відрядною системою оплати праці, з тарифною ставкою 3,25 грн. та доплатою 4% від тарифної ставки за шкідливі умови. Наказом від 19.11.2008 року за №94-К ОСОБА_10 звільнено по п.1 ст.40 КЗпП України з 23.11.2008 року з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку. Згідно розрахункової відомості, наданої відповідачем ОСОБА_10 була нарахована вихідна допомога 630 грн., відпускні 613 грн. 06 коп. Згідно довідки про середньоденний заробіток ОСОБА_10 - він становить 24 грн. 28 коп.
Відповідно до платіжної відомості (а.с.47) та довідки (а.с. 27) ОСОБА_8 24.09.2008 року отримав за серпень 2008 року - 306 грн.75 коп., за червень 2008 року у серпні та вересні 2008 року - 2105 грн. 63 коп., за липень 2008 року - 1254 грн. 67 коп.
Згідно довідки (а.с.27) ОСОБА_9 24.09.2008 року отримала за липень 2008 року - 1120 грн. 22 коп., ОСОБА_10 24.09.2008 року отримала за серпень 2008 року - 544 грн. 09 коп., за липень - 1136 грн. 83 коп., за червень - 1116 грн. 87 коп.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи табелів відпрацьованих годин за серпень 2008 рік: ОСОБА_8 відпрацював 120 год., ОСОБА_9 - 160 год., ОСОБА_10 - 80 год.
Колективним договором № 77 від 01 вересня 2004 року передбачено, що договір діє до укладення нового колективного договору. На час розгляду справи у суді новий колективний договір не укладався, зміни у чинний не вносилися. Розділ 5 «Оплата праці» даного договору визначений зокрема на підставі галузевої угоди на 2004 рік. П. 3 передбачено, що оплата праці здійснюється згідно з тарифними ставками і схемами посадових окладів керівників і спеціалістів, розроблених у відповідності з Законом України «Про оплату праці» та галузевою угодою на 2004 рік.
П. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені.
Згідно галузевої угоди 2008-2009 роки, під дію якої підпадає підприємство відповідача, підприємства укладають колективні договори або вносять зміни та доповнення до них до 01 березня відповідного року, не допускаючи погіршення умов, норм і положень порівняно з законодавством та даною галузевою угодою, договори та угоди вважаються недійсними, якщо вони погіршують становище працівників у порівнянні з законодавством та даною угодою.
Доказів, які б свідчили про внесення змін чи доповнень до колективного договору від 2004 року у відповідності з галузевою угодою 2008-2009 року стосовно оплати праці - відповідач не надавав. Враховуючи, зміни у оплаті праці передбачені галузевою угодою на 2008-2009 року (далі-Угода), яка є актом прямої дії, суд першої інстанції правильно зробив висновок про перерахунок оплати праці згідно почасової оплати праці ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у відповідності до вимог Угоди.
Колегія суддів критично відноситься до висновку суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача на користь ОСОБА_8 1303,71 грн. За відпрацьовані 120 год. у серпні 2008 року ОСОБА_8, згідно довідки та платіжних відомостей виплачено 325 грн. Отже, до задоволення підлягає сума в розмірі 978 грн. 71 коп.
Правильним є висновок суду першої інстанції, щодо визначення розмірів сум заробітної плати за серпень 2008 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Як вбачається з матеріалів справи, вказівкою №2 від 26 серпня 2008 року начальник виробництва ОСОБА_11, у зв'язку з відсутністю об'ємів роботи по цеху захисних виробів та в необхідності ремонту обладнання відсторонив від роботи позивачів, п.2 зазначено, що охороні підприємства на територію підприємства до особливого розпорядження не допускати.
Стаття 113 КЗпП України передбачає, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Частина перша ст. 113 КЗпП України підлягає застосуванню, зокрема у випадках призупинення робіт із причин відсутності матеріально-технічного забезпечення виробництва, незабезпечення технологічною документацією, несправності устаткування, простою з інших причин, не пов'язаних з виною працівника.
Як простій можуть бути кваліфіковані тільки такі випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює із зазначених вище причин. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не може вимагати оплати відповідного часу відповідно до частини першої ст. 113 КЗпП, хоча б йому було зарані відомо про неминучість простою.
Враховуючи наявність вищенаведеної вказівки, позивачів не допускали до роботи, будь-яких спростовуючих це доказів відповідач суду не надавав, отже, суд першої інстанції вірно визначив, що час з 01.09.2008 року по 23.11.2008 року є простоєм з вини роботодавця і повинен оплачуватися у відповідності до ч.1 ст.113 КЗпП України.
В порушення вимог ст. 60 ЦПК України, яка покладає обов`язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з боку відповідача на адресу суду не було надано об`єктивних , переконливих доказів того, що позивачі були допущені до роботи за період з 01.09.2008 року по день звільнення.
Суд критично оцінює надані відповідачем акти нез'явлення на роботу та наказ №75-к від 01.09.2008 року про встановлення неповного робочого дня, оскільки доказів ознайомлення відповідачів з останнім не має.
Заборгованість по оплаті за невикористану відпустку ОСОБА_8 визначено у відповідності до чинного законодавства.
Стосовно стягнення на користь ОСОБА_10 заборгованості по оплаті за невикористану відпустку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог останньої, оскільки вона не заявляла про стягнення такої заборгованості.
До того ж, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_10 виплачено відпускні у сумі 613 грн. 06 коп.
При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Колегія суддів погоджується із визначенням недоплаченої суми вихідної допомоги ОСОБА_9, яка складає 561,62грн., компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати у сумі 184,58 грн.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За правилами ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Оскільки існував спір про розмір виплат належних ОСОБА_9 при звільненні, суд першої інстанції вірно визначив суму, яка підлягає до відшкодування відповідачем.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від
31.03.95 N 4 (з наступними змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових витрат та урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Висновок суду, щодо завданої позивачам моральної шкоди, а саме: ОСОБА_8 на суму 7000 грн., ОСОБА_9 на суму 5000 грн., ОСОБА_10 на суму 6000 грн. є на думку колегії суддів завищеним та не співмірним, з характером та обсягом страждань, які зазнали позивачі.
Виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди на користь ОСОБА_8 на суму 300 грн., ОСОБА_9 на суму 500 грн., ОСОБА_10 на суму 300 грн.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, відповідно до ст.88 ЦПК України підлягає зміні і рішення в частині розподілу судових витрат.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Завод пакувальних машин «УпМАШ» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 листопада 2011 року - задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Закритого акціонерного товариства «Завод пакувальних машин «УпМАШ» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, - змінити в частині стягнення моральної шкоди, стягнення на користь ОСОБА_8 заробітної плати за серпень 2008 року, стягнення на користь ОСОБА_10 заборгованості за невикористану відпустку
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Завод пакувальних машин «УпМАШ» на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у сумі 500 грн., ОСОБА_9 моральну шкоду у сумі 500 грн., ОСОБА_10 моральну шкоду у сумі 500 грн. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Завод пакувальних машин «УпМАШ» на користь ОСОБА_8 заробітну плату за серпень 2008 року у сумі 978 грн. 71 коп. Скасувати рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2011 року у частині стягнення на користь ОСОБА_10 заборгованості за невикористану відпустку в сумі 877,24 грн.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Завод пакувальних машин «УпМАШ» в дохід держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі 20 днів з дня ї проголошення.
Головуючий :
Судді :