УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року жовтня „24" дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого  Безверхого О.М., суддів Мойсеєнко Т.М., Пархоменко О.М. з участю прокурора Ворфоломєєвої Н.П. засудженого ОСОБА_1 розглянула    у відкритому судовому засіданні    в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 9 серпня 2006 року яким,-

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий: 13.02.2006 р. за ч.І ст. 190, ч.2 ст. 185, ч.І, ч.З ст. 358,  ст.   70  КК  України  до  позбавлення  волі строком на   1 рік,

засуджений за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки; за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.190 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів йому остаточно визначене покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Питання про долю речових доказів судом вирішене у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винний у повторному скоєні крадіжки та заволодіння чужим майном шляхом шахрайства при слідуючих обставинах.

22 травня 2006 року в денний час, діючи з корисливою метою, ОСОБА_1 в м. Суми на вулиці Черепіна на території автокооперативу з допомогою задіяних автокрана і автомобіля КАМАЗ таємно викрав з вивезенням належні ОСОБА_2 24, 5 фундаментні блоки загальною вартістю 4472,47 грн., чим завдав потерпілому такої матеріальної шкоди.

При цьому ж одночасно ще й з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами інших осіб ОСОБА_1 ввів в оману ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо належності йому вказаних фундаментних блоків на праві власності й домовився реалізувати їм ці блоки за 3360 грн. Але після того, як усі викрадені фундаментні блоки у зазначеній кількості були перевезені за АДРЕСА_1, то ОСОБА_1 в рахунок обумовленої оплати отримав від вказаних потерпілих 2240 грн., не довівши до кінця злочинні дії на повне заволодіння обумовленою грошовою сумою, оскільки був викритий у вчиненому.

У поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 посилається на однобічність досудового і судового слідства. Вказує на те, що винесений відносно нього вирок є занадто суворим і несправедливим. Зазначає, що судом не прийнято до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу: сімейний стан, стан здоров'я, характеристики з місця праці, а тому просить вирок суду змінити,  призначивши йому більш м'яке покарання ніж передбачено законом.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню.

Справа №11-767

Категорія ч.2 ст. 185 КК України

Головуючий у першій інстанції Бойко В.Б. Доповідач - Безверхий О.М.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за викладених у вироку обставин підтверджуються сукупністю перевірених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованими.

Зокрема, в основу таких висновків суду були покладені показання підсудного ОСОБА_1 з визнанням в основному своєї провини та вчинення діянь, пояснення потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, висновок товарознавчої експертизи щодо вартості викраденого майна, дані протоколу огляду місця події та інші наведені у вироку докази.

За встановлених фактичних обставин справи суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ст. ст. 185 ч.2; 15 ч.2, 190 ч.2 КК України й належним чином умотивував у вироку свої висновки щодо призначення винному покарання, виходячи з вимог ст. 65 КК України

Доводи в апеляції засудженого про однобічність досудового і судового слідства є безгрунтовними й неконкретизованими.

Та обставина, що сам ОСОБА_1 особисто не вилучав викрадаєме майно з місця його складування, за встановлених фактичних обставин справи на думку судової колегії не впливає на правильність висновків суду щодо визнання його безпосереднім виконавцем крадіжки, оскільки він досяг свого такого злочинного умислу та результату шляхом використання інших введених ним в оману осіб та застосування технічних засобів для вантажно - розвантажувальних робіт і перевозки викраденого майна, виходячи з його великої ваги.

Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів і його особі. При вирішенні цього питання судом були враховані й усі обставини, що пом'якшували покарання, в тому числі й ті, які наведені засудженим в апеляції.

Отже, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 за видом і розміром покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження з його боку нових злочинів, а тому підстав для пом'якшення йому покарання та зміни вироку не вбачає.

Поряд з цим колегія суддів звернула увагу на допущену неточність у вступній частині вироку при зазначенні у попередній судимості від 13 лютого 2006 року того, що ОСОБА_1 був засуджений за ч.5 ст. 185 КК України, тоді як згідно інших достовірних даних у справі слідує про його засудження за ч.2 ст.185 КК України. Така допущена неточність має бути усунена судом першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, оскільки вона не стосується суті вироку і не тягне погіршення становища засудженого.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду, -

ухвалила:

Вирок Зарічного районного суду м. суми від 9 серпня 2006 року відносно засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.

Запропонувати суду першої інтенції внести уточнення в описову частину вироку щодо попередньої судимості ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 411 КПК України