Справа № 22-а-411 2006 р.             Головуючий у 1-й інстанції: Мальована В.В.

Категорія: 22                                      Суддя-доповідач: Маслов В.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

24 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

Головуючого - Маслова В.О.

Суддів -             Рибалки В.Г.

Хвостика С.Г. з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії по перерахунку пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною постановою районного суду від 27 вересня 2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1.

Оскаржуючи цю постанову суду, ОСОБА_1 посилається на порушення норм матеріального права. Вважає, що всі позовні вимоги грунтуються на законі і суд першої інстанції повинен був задоволити їх в повному об'ємі. Ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, з'ясувавши правові позиції сторін, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає відхиленню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах і його вислуга років складає 27 років. З військової служби він був звільнений 09 квітня 1991 року.

Указом Президента України № 847/99 від 14.07.1999 р. «Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» з 01.09.1999 р. військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) була встановлена щомісячна надбавка за службу в Збройних Силах України в розмірі 40% посадового окладу в межах видатків, передбачених у державному бюджеті на утримання Збройних Сил України.

Указами Президента України № 173 від 23.02.2002 р. і № 389 від 05.05.2003 р. було передбачено, відповідно, надбавку в розмірі 100% грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) та надано право Міністрові Оборони встановлювати військовослужбовцям щомісячно надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, у т.ч. понад 25 років - 90%.

Відповідно до ч. З ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців...» та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу...» пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, обчислюються з урахуванням таких видів грошового забезпечення: відповідного окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання, вчену ступінь,     кваліфікацію і умови служби. Такі вимоги норм закону діяли до 01.01.2005 р.

При цьому п. 7 зазначеної Постанови передбачає, що розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією), за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у службі.

З наведеного слідує, що заявник, який не отримував під час служби зазначених надбавок, як додаткових видів грошового забезпечення, оскільки звільнився зі служби в 1991 році, не має права на перерахування пенсії з їх врахуванням.

Місцевий суд прийшов також до вірного висновку про відсутність правових підстав для включення і премії, яку не отримував позивач, до складу грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія.

Виходячи зі змісту п. З постанови Уряду № 829 від 22.05.2000 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців...» та розділу 34 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оброни № 75 від 05.03.2001 року, згідно яких надано право командирам військових частин преміювати військовослужбовців та позбавляти премій за певних умов, передбачених відповідною Інструкцією, премії не є тим постійним додатковим видом грошового забезпечення, з врахуванням якого до 01.01.2005 року повинна була бути обрахована пенсія.

Вірність висновків суду підтверджується в наявністю Постанов Уряду № 1576 від 25.10.2002 р. «Про заходи щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців...», № 1350 від 27.08.2003 р. та № 895 від 13.07.2004 р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців...», які передбачали для осіб, у складі грошового забезпечення яких не було додаткових видів грошового забезпечення (крім відсоткової надбавки за вислугу років) підвищення рівня раніше призначених їм пенсій, відповідно на 10%, 20%, 40%. Ці постанови були застосовані і до позивача.

Факт дискримінації позивач в судовому засідання не довів.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду, який дав оцінку всім наявним доказам, у тому числі й тим, на які посилається апелянт.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а постанова ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з викладеного вище та керуючись ст. 195, п. 1 ст. 198, ст.ст. 200,206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2006 року в даній справі - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.