ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2012 р. Справа № 2а-3381/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мигалюка Ю.В.
секретаря Тимків У.Л.
за участю сторін:
представника позивача: Гуменюка Б.С.,
представника відповідача: Кудли О.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Івано-Франківську адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Шкіряник»до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000590152 від 08.08.2012 року -
ВСТАНОВИВ:
31.10.2012 року Приватне акціонерне товариство «Шкіряник»(далі -ПАТ «Шкіряник») звернулося в суд з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Долинської ОДПІ) про скасування повідомлення-рішення № 0000590152 від 08.08.2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що відповідач протиправно, на підставі помилкового висновку щодо нікчемності договорів укладених між ним та ТзОВ «Еккомтєх», ТзОВ «Євростиль», ПП «Альфатек», Торговий дім «Лайнер»оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 415 909 грн. Зазначив, що висновки податкового органу є неправомірними, оскільки укладені правочини є реальними та в судовому порядку не визнані недійсними. На підтвердження даних фактів подав відповідні копії первинних документів. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, суду пояснила, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТзОВ «Еккомтєх», ТзОВ «Євростиль», ПП «Альфатек», Торговий дім «Лайнер», а таким чином завищено від'ємне значення різниці між сумами податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2012 року в сумі 415 909 грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2012 року на суму 886 837 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2012 року на суму 886 837 грн. Позивачем порушено вимоги ст.198 Податкового кодексу України. Висновок податковим органом зроблено на підставі матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача, відповідно до яких встановлено, що первинні документи складені не відповідно до вимог чинного законодавства та порушують публічний порядок щодо їх ведення, відсутність ведення господарської діяльності, натомість зайняття діяльністю з метою надання податкової вигоди та відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької та економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів. Просила у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази суд прийшов до висновку що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач -ПАТ «Шкіряник»засновано Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Івано-Франківській області відповідно до постанови КМУ «Про перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства»№686 від 07.12.1992 року та наказу №333 від 01.08.1994 року, є правонаступником державного підприємства «Болехівського шкір заводу, створеного 1994 року та діючого на основі тимчасового Статуту, зареєстрованого виконкомом Болдехівської міської Ради народних депутатів від 18.09.1994 року. Взяте на податковий облік Долинською ОДПІ 15.12.1999 року, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва за № 100339277 від 10.06.2011 року, (т.1 а.с.11).
В період з 19.06.2012 року по 27.06.2012 року на підставі наказу Долинської ОДПІ №265 від 19.06.2012 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності визначення від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2012 року (т.1 а.с.10-20).
За результатами проведеної перевірки відповідачем 27.06.2012 року складено акт за №1348/152/22173327, яким встановлено, що позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумами податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2012 року в сумі 415 909 грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2012 року на суму 886 837 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2012 року на суму 886 837 грн., чим порушено вимоги ст.198 Податкового кодексу України (т.1 а.с.19-20 ).
За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 08.08.2012 року податковим повідомленням-рішенням за № 0000590152 зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 415 909 грн. (т.1 а.с. 9).
Судом встановлено, що підставою для визначення вказаних зобов'язань слугував висновок проведеної перевірки, згідно якого позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТзОВ «Еккомтєх», ТзОВ «Євростиль», ПП «Альфатек», Торговий дім «Лайнер», укладені угоди (договори) не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог п.14.1.181. ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.6 ст.18 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та перевіряючи вказане рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про прийняття відповідачем необґрунтованого рішення, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та її зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.
10 червня 2011 року між ПАТ «Шкіряник»(Покупець) та ТзОВ «Альфатек»(Продавець) укладено договір №10 купівлі - продажу шкір ВРХ мокросолених, обряджених, боєнського походження. Згідно договору поставка товару здійснюється за рахунок Продавця до складу покупця - м. Болехів, вул. Петрушевича 29 (т.1 а.с.116).
На виконання вимог зазначеного вище договору ТзОВ «Альфатек»продало позивачу шкір ВРХ мокросолених на загальну суму 7 630 616 грн., в т.ч. того ПДВ на суму 1 271 770,1 грн., про що було виписано наступні накладні: від 01.06.2011 р. №РН-000405, від 02.06.2011 р. №РН-0000410, від 06.06.201 1 р. №РН-0000424 та №0000428, від 07.06.2011 р. №РН-0000431, від 08.06.2011 р. №РН-0000440, від 15.06.2011 р. №РН-0000457, від 22.06.2011 р. №РН-0000477, від 29.06.2011 р. №РН-0000501, від 03.08.2011 р. №РН-0000822, від 10.08.2011 р. №РН-0000863 та №РН-0000862, від 17.08.2011 р. №РН-0000903, від 19.08.2011 р. №РІІ-0000910, від 30.08.2011 р. №РН-0000953 та №РН-0000954, від 31.08.201 1 р. №РН-0000952 (т.1 а.с.137-153).
Крім того ТзОВ «Альфатек»виписало позивачу наступні податкові накладні: від 01.06.2011 р. №5, від 02.06.2011 р. №10, від 06.06.2011 р. №24 та №28, від 07.06.2011 р. №31, від 08.06.2011 р. №40, від 15.06.2011 р. №57, від 22.06.2011 р. №77, від 29.06.2011 р. №101, від 03.08.2011 р. №22, від 10.08.2011 р. №63 та №62, від 17.08.2011 р. №103, від 19.08.2011 р. №110, від 30.08.2011 р. №153 та №154, від 31.08.201 1 р. №191 (т.1 а.с.154-170).
У ПАТ «Шкіряник»наявні ветеринарні свідоцтва на всі партії поставленої сировини, а саме: №702598 від червня 2011 р., №702599 від 02.06.2011 р. №702979 від 04.06.2011 р., №593263 від 06.06.2011 р., №593265 від 07.06.2011 р., №707324 від 15.06.2011 р., №707393 від 22.06.2011 р., №716138 від 29.06.2011 р., №671500 від 01.08.2011 р., №677746 від 10.08.2011 р., №673497 від 08.08.2011 р., №677779 від 15.08.2011 р., №683220 від 29.08.2011 р., №683221 від 29.08.2011 р., №683223 від 29.08.2011 р.(т.1 а.с.173-188).
Згідно журналу реєстрації виданих довіреностей позивачем виписано наступні довіреності на отримання сировини: №170 від 01.06.2011 р., №172 від 02.06.2011 р. №176 від 06.06.2011 р., №179 від 07.06.2011 р., №181 від 08.06.2011 р., №188 від 15,06.2011 р., №195 від 22.06.2011 р, №198 від 29.06.2011р., №239 від 03.08.2011р., №253 від 17.08.2011р., №257 та №258 від 30.08.2011 р., №261 від 31.08.2011р.
Позивачем оприбутковано сировину на складі на підставі наступних прийомно-здаточних актів: №53 від 01.06.2011 р., №54 від 02.06.2011 р., №55 від 06.06.2011 р., №56 від 06.06.2011 р., №57 від 07.06.2011 р. №58 від 08.06.2011 р., №60 від 15.06.2011 р, №62 від 22.06.2011 р., №65 від 29.06.2011 р., №83 від 03.08.2011р., №84 та №85 від 10.08.2011 р., №88 від 17.08.2011 р., №89 від 19.08.2011 р., №91 та №92 від 30.08.2011 р., №93 від 31.08.2011 р. (т.1 а.с.119-134,189-205).
За поставлену сировину позивачем оплачено ПП «Альфатек»кошти згідно наступних платіжних доручень: від 02.06.2011 р. №1960 та №1965, від 03.06.2011 р. №1967, від 09.06.2011 р. №2291, від 10.06.2011 р. №148, від 15.06.2011 р. №1975, від 16.06.2011 р. №1977, від 23.06.2011 р. №1981, від 30.06.2011 р. №2337, від 03.08.2011 р. №2049, від 04.08.2011 р. №2052, від 17.08.2011 р. №2092, від 22.08.2011 р. №2451, від 02.08.2011 р. №2409, від 04.08.2011 р. №171, від 11.08.2011 р. №2069, від 17.08.2011 р. №2448 (т.1 а.с.84-102).
Із акту ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 27.01.2012 р. №183/231/36532350 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Альфатек»з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування по ПДВ за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р. вбачається, що ПП «Альфатек»суми ПДВ в розмірі 525 018,24 гри. по операціях з позивачем включило до податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2011 року. Що стосується періоду червня 2011 року, то зустрічна перевірка ПП «Альфатек»за даний період взагалі не проводилась.
Встановлено, що ПП «Альфатек»зареєстроване 18.06.2009 року за №12031020000027666 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та взято на податковий облік в органах ДПС 19.06.2009 року за №6899. Підприємство було платником ПДВ відповідно до Свідоцтва платника ПДВ 14.02.2011 р. №100323127 виданого ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська. На день укладення угоди не було визнано банкрутом.
01 червня 2011 року між ПАТ «Шкіряник»(Покупець) та ТзОВ «Євростиль ЛТД»(Продавець) укладено Договір №17 купівлі - продажу шкір ВРХ мокросолених, обряджених, боєнського походження. Згідно договору поставка товару здійснюється за рахунок Продавця до складу покупця - м. Болехів, вул. Петрушевича 29.(т.1 а.с.118).
На виконання вимог зазначеного вище договору ТзОВ «Євростиль ЛТД»продало позивачу шкір ВРХ мокросолених на загальну суму 284 514,04 грн., в т.ч. ПДВ на суму 47 419,00 грн., про що було виписано накладну: від 08.07.2011 р.(т.1 а.с.171).
Станом на 08.07.2011 р. ТзОВ «Євростиль ЛТД»було зареєстроване платником ПДВ. Позивачем оприбутковано сировину на складі на підставі прийомно - здаточного акту №72 від 08.07.2011 р.(т.1 а.с.136).
Згідно журналу реєстрації виданих довіреностей позивачем виписано довіреність на отримання сировини №213 від 08.07.2011 р. За поставлену сировину позивачем оплачено кошти ТзОВ «Євростиль ЛТД»згідно наступних платіжних доручень: від 11.07.2011 р. №1994, від 27.07.2011 р. №2399.
15 червня 2011 року між ПАТ «Шкіряник»(Покупець) та ТзОВ «Торговий Дім «Лайнер»(Продавець) укладено Договір №22 купівлі - продажу шкір ВРХ мокросолених, обряджених, боєнського походження. Згідно договору поставка товару здійснюється за рахунок Продавця до складу покупця - м. Болехів, вул. Петрушевича 29. (т.1 а.с.117).
На виконання вимог зазначеного вище договору ТзОВ «Торговий Дім «Лайнер»продало позивачу шкір ВРХ мокросолених на загальну суму 748 048,48 грн., в т.ч. ПДВ на суму 124 674,75 грн., про що було виписано накладну 23.06.2011 р.(т.1 а.с.172).
Крім того ТзОВ «Торговий Дім «Лайнер»виписало позивачу податкову накладну від 23.06.2011 р. №410. Станом на 23.06.2011 р. ТзОВ «Торговий Дім «Лайнер»було зареєстроване платником ПДВ. Позивачем оприбутковано сировину на складі на підставі прийомно - здаточного акту №63 від 23.06.2011 р.(т.1 а.с.135).
Згідно журналу реєстрації виданих довіреностей позивачем виписано довіреність на отримання сировини №197 від 23.06.2011 р. За поставлену сировину позивачем оплачено ТзОВ «Торговий Дім «Лайнер»згідно наступних платіжних доручень від 23.06.2011 р. №1983, від 29.06.2011 р. №2333.(т.1 а.с.82-83).
Із акту Лівобережної МДШ м. Дніпропетровська від 30.01.2012 р. №409/23-3/33184456 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Торговий Дім «Лайнер»з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2011 р. вбачається, що ТзОВ «Торговий Дім «Лайнер»суми ПДВ в розмірі 124 674,75 грн. по операціях з позивачем включено до податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2011 року.
TзOB «Торговий Дім «Лайнер»зареєстроване рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 28.09.2004 р. за №12241020000002660. Підприємство взято на податковий облік в органах ДПС 01.10.2004 р. Станом на день укладення угоди не визнано банкрутом.
08 серпня 2011 року між ПАТ «Шкіряник»(Покупець) та ТзОВ «ЕККОМТЄХ»(Продавець) укладено Договір №24 купівлі - продажу шкір ВРХ мокросолених, обряджених, боєнського походження. Згідно договору поставка товару здійснюється за рахунок Продавця до складу покупця - м. Болехів, вул. Петрушевича 29 (т.1 а.с.106).
На виконання вимог зазначеного вище договору ТзОВ «ЕККОМТЄХ»продало позивачу шкір ВРХ мокросолених на загальну суму 730 422,02 грн., в т.ч. ПДВ на суму 121 733,39 грн. про що було виписано 2 накладні (т.1 а.с.107-108).
Крім того ТзОВ «ЕККОМТЄХ»виписало позивачу податкові накладні від 09.08.201 1 р. №40 та від 25.08.2011 р. №41 (а.с.104-105). Станом на 09.08.2011 р. ТзОВ «ЕККОМТЄХ»було зареєстроване платником ПДВ. Позивачем оприбутковано сировину на складі на підставі прийомно - здаточного акту №83/1 від 09.08.2011 р. та №90 від 25.08.2011 р.(а.с.109-110-115).
Згідно журналу реєстрації виданих довіреностей позивачем виписано довіреність на отримання сировини №247 від 09.08.2011 р. За поставлену сировину позивачем оплачено кошти ТзОВ «ЕККОМТЄХ»згідно наступних платіжних доручень від 05.08.2011 р. №2465, від 07.09.2011 р. №2106, від 08.09.2011 р. №2141 (т.1 а.с.103).
Згідно акту ДПІ в Солом'янському районі м. Києва від 16.11.2011 р. №12748/23-02/36980291 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТзОВ «ЕККОМТЄХ»з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період діяльності з 01.07.2011 р. по 31.08.2011 р. вбачається, що ТзОВ «ЕККОМТЄХ»задекларувало за серпень 2011 року суми податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 1 259 289,00 грн.
TзOB «ЕККОМТЄХ»зареєстровано 25.02.2010 р. в Солом'янському районі м. Києва та взято на облік в органах ДПС 26.02.2010 р. На день укладення угоди не визнано банкрутом.
Судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів (послуг) є в наявності у позивача.
Таким чином, суд перевіряючи реальність господарських операцій, визначеної угодами, що укладені між позивачем та ТзОВ «Еккомтєх», ТзОВ «Євростиль», ПП «Альфатек», Торговий дім «Лайнер»прийшов до висновку, що твердження податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження.
Що стосується висновку податкового органу про те, що ПП «Альфатек»придбаючи цукор-пісок у своїх контрагентів не могло поставляти позивачу шкір ВРХ боєнського походження, суд зазначає, що згідно довідки ЄДРПОУ №249990 видами діяльності за КВЕД ПП «Альфатек»є , серед інших, і «оптова торгівля шкурами та шкірою»(т.1 а.с.225).
Суду надано також договори купівлі-продажу товару, за якими (Продавець) ПАТ «Шкіряник»в подальшому реалізовував продукцію (Покупцям) ТзОВ «Ойл Стандарт Груп», ПП «ТАТ-УКР», ТзОВ «Крок-21», ТзОВз 11 «Спілловер» (а.с.242-248). Суду подано накладні на відвантаження товару (т.2 а.с.3-28).
Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Еккомтєх», ТзОВ «Євростиль», ПП «Альфатек», Торговий дім «Лайнер», податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів (послуг) і господарською діяльністю цього платника податку.
Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операцій, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Суд зазначає, що обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року по податку на додану вартість суми податку сплаченого контрагентам у зв'язку з придбанням в останніх товарів (послуг).
Щодо висновків відповідача про нікчемність укладених позивачем угод, суд вважає останні невірними, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.
Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.
В матеріалах справи відсутні докази обставин, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.
Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником відповідача, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про визнання винними відповідальних осіб у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.
Також відповідачем не доведено твердження про отримання позивачем податкової вигоди, внаслідок проведених господарських операцій, не надано суду, а також не повідомлено про наявність доказів, які б могли свідчити про такі обставини.
Окрім того, суд зазначає, що діяльність по проведенню поставки товарів, виконання яких стало предметом угод відносно яких податковими органами зроблено висновок щодо її нікчемності, не є забороненою, немає й інших законодавчих обмежень стосовно їх виконання.
Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку податкового органу щодо нікчемності договорів укладених позивачем та, як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень позивачем податкового законодавства.
Враховуючи вищевикладене є протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення за №0000590152 від 08.08.2012 року, а позов підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000590152 від 08.08.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Шкіряник» сплачений згідно квитанцій № 16110.628.1 від 25.10.2012 року та №13 від 08.11.2012 року судовий збір в сумі 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 17.12.2012 року
Суддя: Мигалюк Ю.В.