ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. м. Київ К-47593/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБорисенко І.В.

суддів Кошіля В.В.

Моторного О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2008

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009

у справі № 2-а-558/08

за позовом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

до 1. Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

ОСОБА_4

2. Приватного підприємства «І-Тімад»

про визнання недійсним господарського зобов'язання, -

ВСТАНОВИВ:

Коломийська об'єднана державна податкова інспекція звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 та Приватного підприємства «І-Тімад»про визнання недійсним господарського зобов'язання.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009, у задоволенні позову відмовлено.

Коломийська об'єднана державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судове засідання 10.12.2012 представники сторін не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином (поштові повідомлення наявні в матеріалах справи).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено перевірку дотримання податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4, в ході якої встановлено, що господарське зобов'язання, що виникло на підставі договору від 03.07.2004, укладеного між відповідачами, вчинене з боку Приватного підприємства «І-Тімад»з метою приховання від оподаткування доходів;

- перевіркою встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 на підтвердження податкового кредиту, відображеного в податкових деклараціях з податку на додану вартість, надав до перевірки накладні та податкові накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей від Приватного підприємства «І-Тімад»на загальну суму 583 557,19 грн. (в тому числі ПДВ 97 259,53 грн.).

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання недійсними господарського зобов'язання з підстав, передбачених ч.1 ст.207 ГК України, Коломийська ОДПІ посилалась на те, що мета, суперечна інтересам держави та суспільства, присутня в діях ПП «І-Тімад», яке не знаходиться за юридичною адресою та фактичне місцезнаходження якого невідоме.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності доказів, що спірний договір укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства у вигляді приховування від оподаткування прибутку та доходів, оскільки на момент укладання і виконання спірного договору ПП «І-Тімад»мало статус юридичної особи та було зареєстроване як платник податку.

Проте, з таким висновком судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції в повній мірі не погоджується з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але, за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, тобто, недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(чинного на момент звернення позивача з даним позовом), можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

За результатом розгляду справи судами попередніх інстанцій не було встановлено наявності умислу у відповідачів на ухилення від сплати податків при укладенні договору, оскільки на момент виникнення спірних зобов'язань ПП «І-Тімад»було зареєстроване суб'єктом підприємницької діяльності, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а відсутність звітування не може бути підставою для визнання договору таким, що укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо необхідності розгляду заявленого позову по суті та відмови в задоволенні позовних вимог про визнання господарського зобов'язання недійсним, а тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішення та закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.157, ст.ст. 220, 222, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.06.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2009 скасувати.

3. Провадження у справі закрити.

4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний