06.12.2012
Справа № 232/1012/12
Провадження № 2/232/1770/12
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2012 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Овсюк Є. М.,
при секретарі Олійник І. Ю.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на предмет спору ПАТ АБ «Укргазбанк», Замостянський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції. про визнання права власності на автомобіль, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог на предмет спору ПАТ АБ «Укргазбанк», Замостянський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання права власності на автомобіль.
Позов мотивував тим, що 13 травня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля FORD SIERRA 2.0 GL, 1988 року випуску, синього кольору, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, за 3000,00 доларів США, що еквівалентно 24 000,00 грн.
Всі істотні умови угоди про перехід права власності було узгоджено сторонами та виконано. Будь -яких заперечень стосовно ціни та предмета угоди не виникало.
Факт переходу права власності на вказаний автомобіль, здійснення розрахунку за його придбання та фактична передача транспортного засобу від Відповідача до Позивача підтверджується розписками написаними сторонами 13 травня 2009 року.
На підтвердження виконання умов договору ОСОБА_2 13 травня 2009 року видав Позивачу довіреність на повне розпорядження, користування та володіння транспортним засобом строком на 5 років, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстровану в реєстрі за номером 907.
Починаючи з дня укладення угоди щодо продажу автомобіля Позивач безперешкодно користування ним та здійснював всі права та обов'язки власника.
Проте, 06 жовтня 2012 року під час руху на належному йому автомобілі по автошляху Стрий-Кіровоград-Знам»янка в м. Немирів Вінницької області, автомобіль був затриманий та вилучений працівниками ДАІ. Причиною затримки та вилучення автомобіля стали постанови державного виконавця Замостянського відділу ДВС Вінницького МУЮ Бойко С.В. від 13.07.2011 року та 14.07.2011 року, які були винесені в ході виконавчого провадження щодо примусового стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ АБ «Укргазбанк»згідно виконавчого листа №2-3481-2010, виданого 08.11.2010 року Замостянським районним судом м. Вінниці.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з»явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить розписка про отримання судової повістки, яка міститься в матеріалах справи. Також Відповідач подав до суду письмову заяву від 23 листопада 2012 року в якій повідомив, що позов визнає в повному обсязі, щодо його задоволення не заперечує.
Факти викладені в позовній заяві підтверджує, оскільки ним спірний автомобіль був дійсно проданий ОСОБА_1 13 травня 2012 року за суму 3 000 дол. США в гривневому еквіваленті на день продажу. В зв'язку із зайнятістю на роботі розгляд справи просив проводити у його відсутність.
Треті особи заперечили щодо задоволення позову. Свою позицію обґрунтовували тим, що після продажу автомобіль не був перереєстрований в органах МРЕВ ДАІ, тому на момент розгляду справи особою за якою зареєстрований вказаний автомобіль являється Відповідач - ОСОБА_2
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази суд, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
13 травня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля FORD SIERRA 2.0 GL, 1988 року випуску, синього кольору, шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, за 3000,00 доларів США, що еквівалентно 24 000,00 грн.
Всі істотні умови угоди про перехід права власності було узгоджено сторонами та виконано. Будь -яких заперечень стосовно ціни та предмета угоди не виникало.
Факт переходу права власності на вказаний автомобіль, здійснення розрахунку за його придбання та фактична передача транспортного засобу від Відповідача до Позивача підтверджується розписками написаними сторонами 13 травня 2009 року.
На підтвердження виконання умов договору ОСОБА_2 13 травня 2009 року видав Позивачу довіреність на повне розпорядження, користування та володіння транспортним засобом строком на 5 років, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстровану в реєстрі за номером 907.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ч.3 ст.640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже право власності на спірний автомобіль набуто позивачем ОСОБА_1, правомірно, що відповідачем не заперечується.
Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 336 ЦК України, особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився, набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею.
Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р. відповідно до ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Заперечення третіх осіб у справі щодо задоволення позову заслуговують на увагу суду та спростовуються обставинами справи, а також положенням ч.1,2 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до яких особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз'яснив, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Зважаючи на наведені обставини, суд приходить до переконання про наявність підстав для прийняття визнання відповідачами даного позову, оскільки це не суперечить інтересам сторін та інтересам інших осіб та зважаючи на гарантоване Конституцією України право на власність вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, слід задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 328, 334, 336, 627, 639, 640 ЦК України, ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження», п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" ст.ст. 3, 11, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль FORD SIERRA 2.0 GL, 1988 року випуску, синього кольору, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Звільнити з-під арешту автомобіль FORD SIERRA 2.0 GL, 1988 року випуску, синього кольору, шасі № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Судові витрати залишити за Позивачем.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії рішення.
СУДДЯ: