№22ц-2511/06 р.                    Головуючий в суді! інстанції: Сторожук Т.А.

Доповідач; Карайван Т.Д.

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня   2006 року Апеляційний суд Луганської області в складі:

Головуючого: Карайван Т.Д.

Суддів: Дмитрієвої Л.Д., Коротенко А.В.

При секретарі: Стехіної Я.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 27 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну умов договору найма житлового приміщення, про вселення і зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право на житлову площу вквартирі,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про зміну умов договору найма житлового приміщення та про вселення.

Посилалася на те, що з відповідачем вона зареєструвала шлюб 23 вересня 1995 року. Від шлюбу має дочку ОСОБА_3. Під час шлюбу відповідачеві була надана трьохкімнатна на склад сім"ї 3 чоловіка, розташована за адресою АДРЕСА_1. Квартира має три кімнати площею: 16,7 кв.м., 10,0 кв.м, і 10,8 кв.м, житлової площі.

Посилаючись на те, що вона спільно з відповідачем не проживає, шлюб між ними припинений, відповідач перешкоджає їй в користуванні квартирою, позивачка просила змінити умови договору найма житлового приміщення, виділивши їй  з дочкою кімнати площею 10,0 та 16,7 кв. м., уклавши з «ею окремий договір найму, а відповідачеві кімнату площею 10,8 кв. м. інші приміщення просила залишити в загальному користуванні.. Просила також вселити її в квартиру, оскільки відповідач не дає їй ключі, змінив замки на вхідних дверях.

Відповідач в грудні 2005 року звернувся з позовом до позивачки про визнання її такою, що втратила право користування житловою площею в спірній квартирі, посилаючись на її відсутність за місцем проживання понад 6 місяців без поважних причин.

Ухвалою суду від 1 лютого 2006 року обидві справи об"єднані в одне провадження.

Оскаржуваним рішенням суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Вселив її в квартиру АДРЕСА_1. В решті вимог відмовив.

Позовні вимоги ОСОБА_2 суд залишив без задоволення за необґрунтованістю.

В апеляційних скаргах сторони просять скасувати рішення ОСОБА_1- в частині відмови їй в позові про зміну умов договору найму, ОСОБА_2- в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про вселення та в частині відмови йому в задоволенні позову. Сторони просять ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги кожного.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає скаргу  ОСОБА_1 такою,що не підлягає задоволенню, а скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст..71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а якщо були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разу спору судом.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування спірною квартирою, суд виходив з того, що позивачем були порушені права відповідачки на проживання в квартирі.

Але ж суд свій висновок не мотивував, яким чином позивач порушив це право.

Як пояснив позивач , відповідачка ОСОБА_1 з грудня 2004 року остаточно залишила спірну квартиру, забрала свої речі і в ній не проживає, а  проживає з іншим чоловіком, на кв.АДРЕСА_2. До цього часу відповідачка з травня 2004 року приходила в квартиру тільки для зустрічі з дитиною.

Дані обставини фактично підтвердила в суді апеляційної інстанції і відповідачка. Окрім того з матеріалів справи, пояснень свідків в судовому засіданні вбачається, що відповідачка не проживає в квартирі з 2004 року, забрала свої речі і переїхала проживати на кв.АДРЕСА_2 до іншого чоловіка, з яким в неї склалася сім"я.., в квартирі відповідачка з 2004 року з"являлася епізодично, часто в нетверезому стані. Квартирну плату та комунальні послуги не сплачує, за місцем прописки не отримує лікарняної допомоги та поштової кореспонденції, ніяким чином не використовує своє право користування житлом.

Посилання відповідачки на той факт, що вона не мала змоги проживати в спірній квартирі з поважних причин, оскільки позивач вчиняв їй перешкоди в користуванні житлом, не підтверджені доказами. З пояснень позивача, свідків видно, що відповідачка мала ключі від квартири. Приходила і спілкувалася з дочкою в його відсутності. Але наміру проживати в квартирі не мала. Відповідачка не могла увійти в квартиру тільки у випадках, коли забувала там ключі.

В суді апеляційної інстанції  відповідачка пояснила, що проживати в квартирі вона не має наміру, але кімнати, які вона просить виділити їй необхідні для зустрічі з дочкою.

Між іншим, як встановлено в суді апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи між відповідачкою та її дочкою склалися такі стосунки, що вона не має права, відповідно до висновку органів опіки та піклування спілкуватися з нею без психолога.

З пояснень позивача, свідків видно, що дитина боїться своєї матері і не бажає, щоб остання проживала разом з нею.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновок  суду в частині відмови ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування квартирою не відповідає обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права. Оскільки вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому апеляційний суд т на підставі п.п. 3,4 ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення, яким задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1, такою, що втратила право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1.

З урахуванням наведеного, рішення суду про вселення ОСОБА_1 також підлягає скасуванню, і оскільки позивачка позбавлена права користування цим житлом, позов про вселення судом залишається без задоволення.

В решті рішення суду відповідає матеріалам справи та закону і підстав для його скасування немає..

Керуючись ст.71 ЖК України, ст..307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 27 червня 2006 року змінити.

В частині задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, та в частині відмови ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування житловою площею скасувати.

Визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набуває законної сили з моменту  його проголошення, та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.