Судове рішення 1490/4901/12 від 17.12.2012

Судове рішення #26612601

Справа №1490/4901/12 19.11.2012 19.11.2012 19.11.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц1490/3222/12 Головуючий у І інстанції Муругов В.В.

Категорія - 27 Доповідач в апеляційної інстанції Лисенко П.П.

У Х В А Л А

іменем України

19 листопада 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Белеверя В.А.,

з участю:

відповідача - ОСОБА_2,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2012 року, ухваленого в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и л а :

12 вересня 2012 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (надалі Банк) пред'явило зазначений позов, який обґрунтувало наступним.

03 жовтня 2007 року Банк в простій письмовій формі уклав зі ОСОБА_2 кредитний договір № 001-14064-031007 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, за умовами якого зобов'язався надати позичальнику кредит, шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30 000 гривень, з встановленням на день укладення договору ліміту в сумі 3 000 гривень.

В ньому ж, сторони домовилися, що Банк самостійно, не більше одного разу на місяць може змінювати розмір ліміту кредитної лінії.

У свою чергу, позичальник зобов'язався щомісяця сплачувати обов'язковий мінімальний платіж, який складається із частки тіла кредиту; нарахованих процентів за кредит, виходячи з відсоткової ставки 19,90 % річних, та комісійної плати за обслуговування кредитного залишку у розмірі 2,99 % від суми використаних кредитних коштів.

У разі несплати нарахованих сум протягом місяця, недозволений овердрафт, розмір відсоткової ставки за користування кредитом підвищується до 90, 0 %.

Крім того, порушення умов кредитного договору, давало Банку право достроково розірвати його в односторонньому порядку, шляхом відправлення на адресу держателя картки листа, та вимагати відшкодування збитків. Банк також залишав за собою право нараховувати пеню в розмірі 0,01 %, але не менше і не більше 50 гривень за кожен факт прострочення.

Взяті на себе зобов'язання Банк виконував у повному обсязі, надавши відповідачеві у декілька прийомів грошову суму у розмірі 7 290 гривень, Банк чекав відповідної добросовісної договірної поведінки і від позичальника, про те та, проводила виплати нерегулярно, систематично порушувала свої договірні зобов'язання, у зв'язку з цим станом на 08 червня 2012 рік виникла заборгованість в розмірі 8 804 гривні 36 копійок, з яких:

· 3 641,60 гривень заборгованість зі сплати тіла кредиту;

· 1 530,38 гривень заборгованість за відсотками;

· 3 632,38 гривень несплачена комісія за обслуговування кредиту;

· 225,00 гривень пеня.

Не змінили її позадоговірної поведінки неодноразові нагадування Банку про необхідність виконання зобов'язання у повному обсязі, ні заходи цивільно-правового впливу.

У зв'язку із цим, Банк просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборговану грошову суму.

В судовому засіданні відповідач позов не визнала, вважає, що не винна Банку нічого, оскільки вже сплатила йому 9 612 гривень.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2012 року позов Банку задоволено повністю та вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_2 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, і ухвалити нове рішення про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування скарги посилалась на порушення судом вимог матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без змін, оскільки суд постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, місцевий суд виходив з того, що між сторонами існують договірні правовідносини, підставою виникнення яких є укладений 03 жовтня 2007 року кредитний договір № 001-14064-031007.

Позивач виконував взяті на себе за ним обов'язки, в той час як відповідач свого слова не дотримав, знявши за платіжною карткою в декілька прийомів і використавши на свій розсуд 7 290 гривень, вона, повернувши частково кредит, а також сплативши частково проценти за користування ним та комісію за обслуговування кредитного залишку - з травня 2010 року припинила будь які виплати, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 8 804 гривні 36 копійок яку вона не бажає погасити добровільно.

За такого, заборговані грошові суми слід стягнути за судовим рішенням.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Так, з ксерокопій кредитного договору № 001-14064-031007 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки та доданих до нього тарифів на обслуговування тарифної картки і анкети (а.с. - 5-6, 7-9); розрахунку заборгованості (а.с. -13); заперечень відповідача (а.с. - 23-25);квитанцій про внески (а.с. - 31-45) вбачається, що Банк надав, а ОСОБА_2 отримала за названим вище договором 7 290 гривень, з яких не повернула 3 641,60 гривень і не сплатила 1 530,38 гривень заборгованих за користування кредитом відсотків; 3 632,38 гривень - несплаченої комісії за обслуговування кредиту та 225,00 гривень пені, а всього заборгувала Банку 8 804,36 гривень.

Іншого належними та допустимими засобами доказування вона не довела, хоча за ст. 60 ЦПК України, то є її обов'язком.

За такого, відповідно до статей 525-526, 546, 553-554, 1048 - 1050, 1054 ЦК України позов підлягав задоволенню у повному обсязі.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Стосовно ж твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що вона названої Банком грошової суми не отримувала, а ту, що отримувала повернула повністю, то воно не може братися до уваги, оскільки спростовується наданими позивачем доказами, в той час як доказів відповідача є явно недостатньо.

Що ж до посилань, про помилковість отриманої нею відповідачем грошової суми, то вона не може слугувати скасуванню рішення, оскільки є бездоказовою. З її ж слів видно, що карткою користувався її син, а тому процес отримання грошей був поза її контролем і міг обмежуватися лише лімітом суми.

Не можуть братися до уваги і твердження названої особи про нікчемність, з різних підстав, названого договору, оскільки більшість з них є надуманими, а інша частина, не може викладатися в запереченнях, а потребує свого втілення шляхом пред'явлення позову.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: