ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2012 р. Справа №18/1879/12

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500

до Відділу освіти Лубенської райдержадміністрації, пл. Кузіна, 19, м. Лубни, Полтавська область, 37500

про стягнення 958 023,42 грн.

Суддя Погрібна Світлана Василівна

Представники:

від позивача: Єремеєва О.В. довіреність №29 від 18.06.2012р.

від відповідача: не з"явився

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частину рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 958 023,42 грн., з яких 822 716,67 грн. - основний борг, 110 909,19 грн. - пеня, 3205,17 грн. - інфляційні втрати, 21 192,39 грн. - три відсотки річних, за Договором №34-Л-Б на постачання природного газу за регульованим тарифом від 03.01.2012р.

05.11.2012р. відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 18.10.2012р. через канцелярію суду були надані докази сплати суми основного боргу в розмірі 822 716,67 грн. за Договором №34-Л-Б на постачання природного газу за регульованим тарифом від 03.01.2012р. (копія платіжного доручення №3156 від 03.10.2012р. в матеріалах справи, а.с. 131), проти задоволення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2012р. підтвердив сплату відповідачем 822 716,67 грн. основного боргу та на стягненні 110 909,19 грн. - пені, 3205,17 грн. - інфляційних втрат та 21 192,39 грн. - трьох відсотків річних наполягає, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договором №34-Л-Б на постачання природного газу за регульованим тарифом від 03.01.2012р.

Представник відповідача надіслав клопотання (вхід.№16266д від 06.12.2012р.) про відкладення розгляду справи, для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 26.11.2012 р. суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97р. гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

В зв'язку з закінченням строку вирішення спору, відкладення розгляду справи не є можливим, спір підлягає вирішенню по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (постачальник, позивач) та Відділом освіти Лубенської райдержадміністраціїї (споживач, відповідач) було укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом за № 34-Л-Б від 03.01.2012 року (а.с.12-20).

Відповідно до п. 1.1. Договору, ПАТ "Лубнигаз"(постачальник) має зобов"язання поставити природний газ Відділу освіти Лубенської райдержадміністраціїї (споживачу) в обсягах і в порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість послуг з постачання газу (вартість газу і наданих послуг) у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов"язання за договором виконав, поставив відповідача протягом січня 2012р. - квітень 2012р. природний газ.

Даний факт підтверджується двостороннє підписаними Актами приймання-передачі природного газу (а.с.26-29), якими сторони підтвердили, що в період з січня 2012р.по квітень 2012р. постачальник передав, а покупець прийняв природний газ на загальну суму 3 232 108,37 грн.

Відповідно до п.. 4.6. Договору оплата послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами, шляхом 100% попередньої оплати їх вартості із розрахунку договірного планового обсягу місячного постачання газу відповідно до додатка 2 до Договору, не пізніше ніж за 10.календарних днів до місяця поставки. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим.

Відповідачем були порушені свої зобов"язання за договором в частині здійснення оплати у визначені договором строки, здійснивши часткову оплату.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за періоди з 01.01.2012р. по 18.09.2012р. станом на 18.09.2012р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 822 716,67 грн.(а.с.25).

Заборгованість відповідачем була сплачена 03.10.2012р., що підтверджується платіжними дорученням №3156 від 03.10.2012р (а.с.131).

За таких обставин здійснена відповідачем сплата основного боргу у сумі 822 716,67 грн., стягнення якого є частиною предмету спору, являється підставою для припинення провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Але за несвоєчасну сплату та неналежне виконання відповідачем зобов"язань за Договором, позивачем відповідно до п.6.1. Договору та ст.625 Цивільного кодексу України були нараховані пеня у сумі 10 909,19 грн., інфляційні втрати в сумі 3205,17 грн. - , три відсотки річних в сумі 21 192,39 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів чинного законодавства, зокрема, ст. 692 Цивільного кодексу України, не оплатив отриманий товар у встановлені строки Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також: сплатити штрафні санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

У позовній заяві позивач ставить вимогу про стягнення з відповідача пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних за прострочення оплати поставленого газу.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2.2. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з наданого розрахунку суду (а.с.10) позивачем було нараховано пеню в розмірі 110 909,19 грн.

Відповідач 20.11.2012р. надав через канцелярію суду заяву (вхід.№15423д від 20.11.2012р.) з проханням зменшення суми нарахування пені, посилаючись на те, що утримання та фінансування Відділу освіти Лубенської районної адміністрації здійснюється з місцевого бюджету, тому кошти на оплату штрафних санкцій і пені в кошторисі видатків не передбачені.

Вирішуючи позов в частині стягнення пені суд приймає до уваги наступне:

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи становище відповідача, суд зменшує розмір пені на 30%, у зв"язку з чим з відповідача стягується пеня у сумі 77636,43 грн. В частині стягнення 33 272,76 грн. пені у позові відмовити.

Позивач у своїх позовних вимогах просить суд стягнути з відповідача 3205,17 грн. - інфляційних втрат та 21 192,39 - три відсотки річних.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вивчивши матеріали справи та надані докази, встановив що відповідачем було прострочено грошове зобов"язання за Договором. Вимоги позивача про стягнення 3205,17 грн. - інфляційних втрат та 21 192,39 грн. - 3% річних (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 10-11) суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості, пені, трьох відсотків річних за спожитий газ у квітні-вересні 2012 року, відповідач проти наявності вказаної заборгованості не заперечує, тому позов, з урахуванням наведених вище обставин підлягає задоволенню частково в частині 77 636,43 грн. - пені, 3205,17 грн. - інфляційних втрат та 21 192,39 - три відсотки річних. В частині стягнення 33 272,76 грн. пені у позові відмовити.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ч.1 п.1-1 ст. 80, 82, п.3 ч.1 ст. 83, 84-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Лубенської райдержадміністрації ( пл. Кузіна, 19, м. Лубни, Полтавська область, 37500; р/р35414018000478 в ГУДКС України в Полтавській області; МФО 831019; код ЄДРПОУ 02125576) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого, буд. 87, м. Лубни, 37500; код ЄДРПОУ 05524713; п/р 2600735987101 в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна"; МФО 300120; ІПН05524713) 77 636,43 грн. - пені, 3205,17 грн. - інфляційних втрат та 21 192,39 - три відсотки річних.

3. Стягнути з Відділу освіти Лубенської райдержадміністрації ( пл. Кузіна, 19, м. Лубни, Полтавська область, 37500; р/р35414018000478 в ГУДКС України в Полтавській області; МФО 831019; код ЄДРПОУ 02125576) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого, буд. 87, м. Лубни, 37500; код ЄДРПОУ 05524713; п/р 2600735987101 в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна"; МФО 300120; ІПН05524713) 2706,07 грн. - судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 822 716,67 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В частині стягнення 33 272,76 грн. пені у позові відмовити.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (код ЄДРПОУ 05524713) з державного бюджету України сплачений платіжним дорученням № 5067 від 19.09.2012 року судовий збір у розмірі 16 453,93 грн. (оригінал платіжного доручення знаходяться в матеріалах справи № 18/1879/12).

Повний текст рішення складено 11.12.2012 року.

Суддя Погрібна С.В.