ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
11.12.12 р. Справа № 5006/10/53пд/2012
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючий - суддя Харакоз К.С.,
при помічнику судді (секретарі судового засідання) Дубовик А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Костянтинівської міської ради, м. Костянтинівка Донецької області,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будскло», м. Костянтинівка Донецької області,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», м. Київ; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ», м. Київ,
про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, -
За участю:
представник позивача Боєва А.В. за довіреністю;
представник відповідача не з'явився;
представник третіх осіб Бережна Ю.О. за довіреністю
СУТЬ СПОРУ:
Позивач Костянтинівська міська рада, м. Костянтинівка Донецької області, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будскло», м. Костянтинівка Донецької області, про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.07.2009 року, яка розташована за адресою: м. Костянтинівка, вул. Леніна, 208, та скасування державного акту на право власності на дану земельну ділянку.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на рішення №5/42-951 від 09.07.2009 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.07.2009 року, договір іпотеки з майновим поручителем від 25.08.2009 року, Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної або комунальної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 року №381.
Ухвалою суду від 15.10.2012 року було порушено провадження у справі та залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «СЕБ Банк», м. Київ.
Ухвалою суду від 25.10.2012 року було змінено найменування третьої особи з Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» на Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» (далі - третя особа 1) у зв'язку з перейменуванням юридичної особи (код ЄДРПОУ 14351016), а також залучено до участі у справі іншу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ», м. Киї (далі - третя особа 2).
Представник позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив. 12.11.2012 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнав, підтвердив, що ТОВ «Будскло» має заборгованість за договором купівлі-продажу перед позивачем, сплатити яку відповідач можливості не має.
В судовому засіданні представник третіх осіб проти задоволення позову заперечувала, просила залишити позовні вимоги без задоволення.
12.11.2012 року третьою особою 1 було надано письмові пояснення по справі, відповідно до яких ПУАТ «ФІДОБАНК» проти задоволення позову заперечує з огляду на договір іпотеки з майновим поручителем від 25.09.2009 року, укладений з відповідачем, відповідно до умов якого земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Костянтинівка, вул. Леніна, 208, було передано в іпотеку.
Згідно з письмовими поясненнями третьої особи 2 від 23.10.2012 року від 12.11.2012 року ТОВ «СКАЙ КЕПІТАЛ» проти задоволення позову заперечує, посилаючись на відсутність підстав для розірвання договору та необґрунтованість розміру заборгованості відповідача перед позивачем. Пояснив, що 22.06.2012 року з ПУАТ «СЕБ Банк» було укладено договір факторингу №1 та договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, відповідно до умов яких третьою особою 1 було відступлено право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладеними з ТОВ «Будскло».
У судовому засіданні 29.11.2012 року та 11.12.2012 року представник третьої особи 2 просив суд зупинити провадження у справі до розгляду іншої справи. Дане клопотання було залишено судом без задоволення з огляду на його безпідставність. Судом не вбачається, що справа №5006/39/79пд/2012 за позовом ТОВ «СКАЙ КЕПІТАЛ» до Костянтинівської міської ради та ТОВ «Будскло» про визнання відсутнім права є пов'язаною з даною справою про розірвання договору, укладеного між Костянтинівською міською радою та ТОВ «Будскло».
Також у судовому засіданні 11.12.2012 року представник третіх осіб просила суд залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Костянтинівського міського нотаріального округу Ізмайлову В.Б. Дане усне клопотання представника третіх осіб було також залишено судом без задоволення з огляду на його необґрунтованість.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та третіх осіб, дослідивши відзив відповідача, суд -
ВСТАНОВИВ:
09.07.2009 року Костянтинівською міською радою було прийнято рішення №5/42-951 про продаж Товариству з обмеженою відповідальністю «Будскло» земельної ділянки площею 13,6129 га по вул. Леніна, 208 для обслуговування промислових будівель (а.с.18).
27.07.2009 року між територіальною громадою міста Костянтинівка в особі Костянтинівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будскло», м. Костянтинівка, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1412600000:00:019:0048) по вул. Леніна, 208 в місті Костянтинівка Донецької області, площею 13,6129 га відповідно до плану земельної ділянки, розміщеної на землях, що знаходяться у віданні Костянтинівської міської ради, наданої для обслуговування виробничих будівель (а.с.8-10).
Даний договір було підписано та скріплено печатками сторін, а також посвідчено 27.07.2009 року приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Ізмайловою В.Б. (реєстр.№1525).
Згідно з п.2.1 договору ціна земельної ділянки згідно експертної грошової оцінки становить 3 808 766,85 гривень.
Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 було визначено порядок розрахунків з оплати вартості земельної ділянки.
Так, відповідно до п.2.2 договору вартість земельної ділянки має бути сплачена покупцем протягом тридцяти календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки шляхом перерахування коштів:
- 10% від вартості земельної ділянки у сумі 380 876,69 гривень до державного бюджету;
- 50% частини платежу, що зараховується до місцевого бюджету, у сумі 1 713 945,08 гривень.
Згідно з п.2.3 договору частка вартості земельної ділянки у сумі 1 713 945,08 гривень мала бути сплачена покупцем рівними частками щомісячно до 30 числа протягом п'яти років шляхом перерахування коштів до місцевого бюджету на відповідний банківський рахунок.
При цьому під час визначення розміру платежу враховується індекс інфляції, встановлений Держкомстатом за період з місяця, що настає за тим, в якому внесено перший платіж, по місяць, що передує місяцю внесення платежу (п.2.4 договору).
Право власності на земельну ділянку, що є предметом договору, згідно з п.8.1 договору виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього права.
Відповідно до п.6.2 договору, у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, стягнення завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору.
Прострочення погашення частини платежу більш як на два місяці є підставою для припинення розстрочення платежу за придбання земельної ділянки. Залишок платежу підлягає стягненню продавцем у порядку, встановленому законом (п.11.3).
Пунктом 11.4 договору передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути змінений або розірваний за домовленістю сторін, а також за рішенням суду.
Згідно з актом звірки розрахунків від 22.10.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27.07.2009 року складає 860 787,80 гривень (а.с.50).
Крім того, 25.09.2009 року між Публічним акціонерним товариством «СЕБ Банк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будскло», м. Костянтинівка (іпотекодавець), було укладено договір іпотеки з майновим поручителем (далі - договір іпотеки), відповідно до п.3.1 якого предметом іпотеки є земельна ділянка (кадастровий номер 1412600000:00:019:0048) по вул. Леніна, 208 в місті Костянтинівка Донецької області, площею 13,6129 га.
Пунктом 3.1 договору іпотеки визначено, що земельна ділянка належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №745776, виданим відділом Держкомзему у м. Костянтинівка Донецької області 25.08.2009 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020915600013, договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Ізмайловою В.Б. 27.07.2009 року за реєстр. №1525, укладеного між сторонами з розстроченням платежу (а.с.11-15).
22.06.2012 року між третіми особами було укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого ПАТ «СЕБ Банк» передало ТОВ «СКАЙ КЕПІТАЛ» право вимоги, у тому числі, за кредитним договором, укладеним з ТОВ «Будскло-Трейдінг» (а.с.32-38).
Згідно з договором відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, укладеного 22.06.2012 року між третіми особами по справі, ПАТ «СЕБ Банк» (цедент) передав ТОВ «СКАЙ КЕПІТАЛ» (цесіонарію) право вимоги, зокрема, за договором іпотеки з майновим поручителем від 25.09.2009 року, укладеного з ТОВ «Буд скло» (а.с.39-42).
Найменування Публічного акціонерного товариства «СЕБ Банк» (код ЄДРПОУ 14351016) було змінено на Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.68-69).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з п.4 Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 року №381, розрахунок з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки здійснюється шляхом погашення суми розстроченого платежу рівними частинами не рідше ніж один раз у три місяці згідно з графіком, який є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу, або одноразово у повному обсязі у строк, який не перевищує трьох місяців після внесення першого або чергового платежу.
Графік розрахунків за договором було встановлено п.п.2.2-2.4 договору купівлі-продажу земельної ділянки, проте відповідачем його дотримано не було.
Як було встановлено судом, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем зі сплати вартості земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 27.07.2009 року станом на 22.10.2012 року у розмірі 860 787,80 гривень.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст. 16 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 ЦК України).
Пунктом 11.4 договору передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути змінений або розірваний за домовленістю сторін, а також за рішенням суду.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до висновку, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.07.2009 року на вимогу позивача підлягає розірванню за рішенням суду. Достатньою підставою для цього у даному випадку є невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будскло» передбаченого умовами вказаного договору зобов'язання щодо оплати вартості проданої земельної ділянки.
Стосовно посилання третьої особи 2 на недотримання позивачем порядку розірвання договору, передбачено ст. 188 Господарського кодексу України, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Позивачем, в свою чергу, було повідомлено відповідача про намір розірвати договір на робочій нараді, проведеній за участю директора ТОВ «Будскло» (а.с.25). Також в матеріалах справи міститься лист позивача на адресу відповідача про розірвання договору (а.с.105).
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч.2 ст.124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
На цьому наголошує і Верховний суд України у постанові від 20 листопада 2012 року по справі № 28/5005/640/2012, який зазначає, що недотримання позивачем вимог ч.2 ст.188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну (розірвання) умов договору не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну (розірвання) умов договору за наявності спору.
Крім того, враховуючи встановлений судом факт істотного порушення відповідачем умов договору, на спірні відносини поширюється також дія ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, якою визначено в якості підстави для розірвання договору за рішенням суду факт істотного порушення договору однією із сторін, чим спростовуються помилкові посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на досудовий порядок зміни та розірвання господарських договорів в разі виникнення такої необхідності у однієї з сторін (ст. 188 Господарського кодексу України). Предмет правового регулювання ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України не слід ототожнювати, оскільки при встановленні підстав для застосування ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, сторона, яка ініціює розірвання договору за рішенням суду, повинна довести вчинення іншою стороною істотного порушення договору, а тому не зобов'язана дотримуватися встановленого частинами 2, 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України порядку розірвання договорів, для застосування якого (порядку) факт порушення умов договору не є вирішальним. Достатнім визнається виникнення у сторони договору суб'єктивної необхідності розірвати договір (ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України).
Також господарський суд зазначає, що доводи третьої особи 1 про неможливість розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки з огляду на порушення його прав як іпотекодержателя, а також зазначення про необхідність стягнення позивачем заборгованості з відповідача, не беруться судом до уваги, оскільки наслідки розірвання договору в межах заявлених позовних вимог судом не розглядаються.
Правові наслідки зміни або розірвання договору передбачено ст. 653 Цивільного кодексу України.
Проте господарський суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог. Вимог про застосування наслідків розірвання договору, у тому числі про повернення земельної ділянки, позивачем не заявлено.
Відповідно до положень ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Підстав для виходу суду за межі позовних вимог не вбачається, клопотання заінтересованої особи відсутнє.
До того ж, відповідно до п. 3 Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 року №381, розстрочення платежу надається покупцям за умови встановлення відповідно до законодавства заборони на продаж або інше відчуження покупцем земельної ділянки до повного розрахунку за договором купівлі-продажу.
В порушення вимог зазначеного вище Порядку, при укладенні спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки жодних заборон встановлено не було. Банку-іпотекодержателю при укладенні договору іпотеки від 25.09.2009 року про даний факт було відомо, як і про факт придбання відповідачем земельної ділянки за договором купівлі-продажу з розстроченням платежу, про що свідчить зміст п.3 договору іпотеки.
Доводи третьої особи 1 щодо відсутності підстав для розірвання договору, оскільки судом у іншій справі встановлено преюдиційний факт законності вимог банку та законність підстав звернення стягнення на предмет іпотеки, безпідставні, оскільки через різний суб'єктний склад даних справ рішення господарського суду у справі №5006/2/37/2012 не має преюдиціального значення для даної справи.
При цьому, розглядаючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки як доказ з урахуванням загальних правил ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів, суд не приймає його як належний доказ відсутності підстав для розірвання іншого договору - договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Необґрунтованим також є посилання третьої особи на невідповідність коду ЄДРПОУ сторони договору з даними позивача по справі, оскільки сторони спірного договору були повністю ідентифіковані на підставі матеріалів справи. Будь-яких підстав для відмови у задоволенні позову про розірвання договору судом не встановлено.
Крім того, позивач просив суд скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №745776, з приводу чого господарський суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Отже, вказаний державний акт посвідчує наявність в особи права власності на земельну ділянку. Він підлягає скасуванню у разі припинення права власності особи на майно.
Разом з цим, як зазначалось, господарський суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог, але вимог про припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку, повернення майна позивачем не заявлено.
При цьому, пунктом 6 розділу IX «Прикінцеві положення» Земельного кодексу України запровадження державної реєстрації прав на землю відповідно до статті 202 Земельного кодексу України віднесено до повноважень Кабінету міністрів України.
Порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року №1021.
З положень наведених нормативних актів вбачається, що процедура видачі та державної реєстрації документів, що посвідчують права на земельні ділянки, є сукупністю дій суб'єктів владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування тощо), що спрямовані на оформлення, реєстрацію, впорядкування земельних відносин та реалізацію державної політики в сфері земельних відносин.
З огляду на вимоги статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст.1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Тому, виходячи зі змісту ст.12 ГПК України, спори про визнання недійсними державних актів на право власності на землю або скасування їх державної реєстрації непідвідомчі господарським судам, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.
Оскільки позивачем не було сплачено судовий збір при зверненні до суду з даною позовною заявою, судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави у сумі, пропорційній задоволеним позовним вимогам.
На підставі вищевикладеного, керуючись Порядком здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 року №381, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 625, 651, 655 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Костянтинівської міської ради, м. Костянтинівка Донецької області, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будскло», м. Костянтинівка Донецької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», м. Київ; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙ КЕПІТАЛ», м. Київ, про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку - задовольнити частково.
Розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Леніна, 208, площею 13,6129 га (кадастровий номер №1412600000:00:019:0048), укладений між Костянтинівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будскло».
Провадження в частині позовних вимог про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку - припинити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будскло» (Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Леніна, 208; код ЄДРПОУ 31500324) на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 50 копійок.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 12 грудня 2012 року.
Суддя Харакоз К.С.