Справа № 22ц-1724/ 2006 p.                           Головуючий у 1 -й інстанції Ямкова О.О.

Категорія 5                                                        Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

17 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Цвєтковій Ю.В., за участю:

·     позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

·     відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за  апеляційною   скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 липня 2006 року

за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5

про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку частково недійсним,

визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання на підставі ст. 58 ЦК УРСР договору купівлі-продажу житлового будинку частково недійсним, визнання права власності на житловий будинок.

Позивачка зазначала, що з 1992 р. до березня 2006 р. перебувала з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі. 13 липня 2001 р. був укладений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 між продавцем ОСОБА_5 і ОСОБА_3 На придбання цього будинку її брати ОСОБА_6 і ОСОБА_7 подарували їй гроші. Вона погодилася оформили договір на ім'я свого чоловіка, оскільки це була його умова для переїзду у м. Миколаїв. Вважає, що ця угода була удаваною в частині покупця, так як в цій частині прикритий реальний договір між нею та ОСОБА_5.

Судом притягнутий до участі в справі в якості третьої особи приватний нотаріус ОСОБА_8

В судовому засіданні позивачка підтримала свій позов, а відповідач ОСОБА_3 позов не визнав.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 липня 2006 р. позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності, договір купівлі-продажу житлового будинку визнано недійсним в частині покупця, визнано покупцем ОСОБА_1 і визнано за нею право власності на цей будинок.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права і недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи і перевіривши зазначені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку частково недійсним і визнання права власності на житловий будинок, суд виходив з того, що спірний будинок був придбаний за кошти, які були подаровані позивачці її братами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та є її особистою власністю.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, житловий будинок АДРЕСА_1 був придбаний 13 липня 2001 р. на ім'я ОСОБА_3 з відома позивачки під час перебування їх в зареєстрованому шлюбі для спільного сумісного проживання їх сім'ї. Після покупки будинку вони з двома дітьми поселилися в ньому і проживали однією сім'єю.

Відповідно до вимог ст. 244 ЦК УРСР, який діяв на час укладання договору, договір дарування на суму понад 500 грн. повинен бути нотаріально посвідчений.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачка не надала суду належних доказів того, що їй були подаровані 4500 доларів США, за які був куплений спірний будинок, а показаннями свідків та листуванням з родичами не може підтверджуватися така обставина.

Надані позивачкою і її представником суду апеляційної інстанції додаткові докази також не підтверджують вказану обставину.

Враховуючи викладене, відсутні підстави, передбачені ст. 58 ЦК УРСР, для визнання договору купівлі-продажу зазначеного будинку недійсним в частині покупця і визнання за позивачкою права власності на цей будинок.

Оскільки судом неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права, які регулюють дані правовідносини, то у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню і ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 липня 2006 р. скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку частково недійсним, визнання права власності на житловий будинок відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий: Судді: