Справа № 22-ц-1602/2006р.                    Головуючий   по   1    інстанції    Тихоненко Г.А.

Категорія 31                                        Судья-доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої           -     Буренкової К.О.,

суддів:   Козаченка В.І.,     Довжук Т.С,

при секретарі судового засідання Цвєтковій Ю.В.,

за участю представника позивача Палій О.В.,

відповідача                                    ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 липня 2006 року за позовом

Южноукраїнського професійного машинобудівного ліцея (далі -ЮПМ ліцей)

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку,

ВСТАНОВИЛА:

23 травня 2005 року ЮПМ ліцей звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1975 грн. 75 коп. заборгованості за проживання в гуртожитку.

Позивач вказував, що знаходяться з відповідачем в договірних відносинах на проживання в гуртожитку м. Южноукраїнська по АДРЕСА_1. У вказаній кімнаті крім відповідача проживає дружина та син. Згідно п. 4 договору відповідач взяв на себе зобов'язання на плату за проживання до 20 числа наступного місяця. Між тим відповідач плату за проживання вносив, але не в повному обсязі.

Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 липня 2006 року позов частково задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 1917 грн. 35 коп. заборгованості за проживання в гуртожитку та 81 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та справу направити на новий розгляд до того ж суду. На думку апелянта рішення суду є незаконним, необгрунтованим та не відповідає обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює в органах внутрішніх справ України і відповідно до ст. 22 Закону України "Про міліцію" (далі - Закон) він та члени його сім'ї мають право на 50-відсоткову знижку по оплаті жилої площі і комунальних послуг.

Статтею 95 Конституції України визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і пільгове спрямування цих видатків встановлюється Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" не передбачена компенсація пільг за рахунок субвенції такої категорії пільговиків як працівники Міністерства внутрішніх справ України, а в ст. 73 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" зазначено, що компенсація пільг проводиться шляхом бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Затверджений постановою КМУ 31 березня 2003 р. № 426 Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції (далі - Порядок) передбачає відшкодування фактичних витрат пільговика за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання установи, де останній працює. Зокрема, в п. 5 Порядку зазначено, що для відшкодування витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги, тобто за оплачені в повному обсязі послуги.

Рішеннями Конституційного Суду України положення ст. 59 Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік" і ст. 78 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" визнані неконституційними відносно встановлених обмежень кола осіб, але не покладено обов'язок на постачальника послуг відшкодувати витрати, пов'язані з наданням пільг, за власний рахунок.

Крім того, визнані неконституційними положення ст. 59 Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік" і ст. 78 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" втратили чинність з дня ухвалення рішення, тобто з 17 березня 2004 року та 01 грудня 2004 року.

Згідно з ч. 1 ст. З Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня цього ж року. Тобто, дія Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік" закінчилася 31 грудня 2003 року, а рішення Конституційного Суду України постановлено після закінчення зазначеного року.

Таким чином, рішення суду є законним і обгрунтованим та підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 07 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий: Судді: