КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа№ 5011-62/10358-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача Рубашка А.С., дов. від 28.09.12 №28-09/2012, від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.12 (дата підписання - 08.10.12)

у справі №5011-62/10358-2012 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб сиру"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос"

про стягнення 92532,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб сиру" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" (далі - відповідач) про стягнення 92532,53 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 87051,46 грн. основного боргу, 15524,79 грн. пені, 566,80 грн. 3% річних та 2062,85 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.12 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки посилання на договір є лише у декількох видаткових накладних на суму 57082,06 грн., то інші видаткові накладні складені в межах позадоговірних відносин, які не є предметом позову. За товар на суму 57082,06 грн. відповідач розрахувався повністю, а тому відсутні підстави вважати про наявність у нього заборгованості перед позивачем.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.11.12 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.12 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.12.12. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 09.11.12) позивачу - 12.11.12 та відповідачу - 13.12.12, долучені до матеріалів справи.

07.12.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 12.12.12 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.12 - без змін.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.09 між сторонами укладено договір поставки №223/05/09 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця товар у певній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі (п.1.1 договору).

Згідно п.п.1.3, 1.4 договору кількість та асортимент кожної партії поставленого товару зазначається у накладній, складеній на підставі замовлення покупця, що є невід'ємною частиною цього договору. Накладні оформлюються на кожну партію поставленого товару та мають силу специфікацій до цього договору. Загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається як наростаюча кількість за всіма поставками, здійсненими згідно із оформленими накладними.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (delivered duty paid) місце доставки - місто Харків, склад покупця (у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2000").

У пункті 5.1 договору зазначено, що ціна на товар, що постачається за договором є договірною та зазначається в накладних на кожну партію товару. Ціна на товар, що постачається за цим договором, може бути змінена виключно за погодженням сторін. У випадку якщо ініціатором змін ціни товару є постачальник, то він зобов'язаний письмово повідомити про це покупця за десять днів до фактичного введення в дію нових цін. Зміна ціни на вже поставлений покупцю товар не допускається.

За умовами п.5.3 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей від 01.05.09) загальна ціна цього договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, здійсненими протягом строку дії договору.

За умовами п.5.4 договору покупець здійснює оплату на умовах відстрочення платежу - 30 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

У відповідності до положень п.10.1 договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.09.

Згідно додаткових угод від 30.12.09 №1, від 08.12.10, від 08.12.11 до договору сторони продовжували строк його дії до 31.12.10, 31.12.11 та до 31.12.12 відповідно.

З 24.02.10 по 05.07.12 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1171781,36 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами без зауважень.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженої ним особи в графі "Прийняв".

Протягом 2010-2012 років відповідачем перераховано позивачу грошові кошти за поставлений товар в сумі 1064897,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежу "сплата за товар згідно договору від 01.05.09 №223/05/09".

Згідно п.11.1, п.11.2 договору покупець має право повернути постачальнику нереалізований товар, поставлений згідно із цим договором, а постачальник зобов'язується такий товар прийняти та повернути покупцю вартість повернутого товару. Постачальник зобов'язаний здійснити повернення товару своїм транспортом та за всій рахунок протягом десяти календарних днів з дати отримання від покупця. Повернення товару оформляється накладною про повернення, що підписана уповноваженими представниками сторін.

Відповідачем повернуто позивачу товар на загальну суму 19832,72 грн., про що складено відповідні накладні про повернення, наявні у матеріалах справи.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 87051,46 грн.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно п.7.2 договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем наведено розрахунок сум пені та 3% річних, згідно якого він просить стягнути з відповідача 15652,41 грн. пені та 569,52 грн. 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум, суд першої інстанції стягнув 15524,79 грн. пені та 566,80 грн. 3% річних.

Суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком місцевого господарського суду, оскільки він здійснений із зазначеннями вірних періодів нарахування та на підставі формули, визначеної чинним законодавством.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позов.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у більшості видаткових накладних не зазначені номер та дата договору, на підставі якого здійснюється поставка.

Проте, відповідачем не надано доказів укладання інших договорів поставок між сторонами та здійснення поставок за іншими договорами.

Крім того, у деяких видаткових накладних від 10.05.12 №ТД-0003777 на суму 11257,20 грн., від 24.05.12 №ТД-0004285 на суму 14982,61 грн., від 21.06.12 №ТД-0005254 на суму 6875,59 грн., від 27.06.12 №ТД-0005452 на суму 14993,06 грн., від 05.07.12 №ТД-0005726 на суму 8973,60 грн. є посилання на договір поставки від 01.05.09 №223/05/09.

Зобов'язання з поставок товару відповідачу за договором від 01.05.09 №223/05/09 відображені у податкових накладних позивача за період з 24.02.10 по 05.07.12, податкові зобов'язання за якими також визначені у додатках №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за відповідний період", що були подані позивачем до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва. Відомості щодо оформлення податкових накладних на відповідні суми поставок товару відповідачу протягом 2010-2012 років також містять реєстри виданих та отриманих позивачем податкових накладних.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що поставки товару у період з 24.02.10 по 05.07.12 на загальну суму 1171781,36 грн. здійснювались на виконання умов договору від 01.05.09 №223/05/09.

В апеляційній скарзі, з посиланням на поняття "товарний кредит" згідно Податкового кодексу України, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що у видаткових накладних відсутнє посилання на договір поставки від 01.05.09 №223/05/09, але підставою продажу зазначено "товарний кредит". Проте, договір поставки не відповідає ознакам, притаманним договору товарного кредиту.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги такі доводи з огляду на наступне.

Відповідачем помилково застосовано до спірних правовідносин Податковий кодекс України, оскільки Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (ст.1 Податкового кодексу України).

При регулюванні відносин між сторонами слід застосовувати Цивільний кодекс України, який регулює особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч.1 ст. 1 ЦК України).

Так, ч.ч.1, 4 ст. 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Оскільки оплата поставленого товару здійснювалась з відстроченням платежу (п.5.4 договору), то позивач не позбавлений права у видаткових накладних вказати "товарний кредит" як підставу продажу.

З огляду на викладене вище, відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.12 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.12 у справі №5011-62/10358-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-62/10358-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.