КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" грудня 2012 р. Справа№ 5/068-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Іоннікової І.А.
секретар: Комок І.А.
за участю представників:
позивача: Яковенко Г.Ю.;
відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційної будівельної компанії „Квартал"
на рішення Господарського суду Київської області
від 02.10.2012р.
у справі №5/068-12 (суддя Подоляк Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційної будівельної компанії „Квартал"
до Публічного акціонерного товариства „Забір'я"
про визнання права власності на земельну ділянку
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "Квартал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Забір'я" (далі - відповідач) про визнання права власності на земельну ділянку №13 загальною площею 0,3015 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Забір'я, вул. Гончаренка, 8, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач придбав у відповідача на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2008р. нежитлове приміщення і відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України позивач набув права власності на земельну ділянку, на якій це майно розташоване.
Відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.10.2012р. у справі №5/068-12 в позові було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.10.2012р. у справі №5/068-12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:
- законодавство не пов'язує перехід права власності на земельну ділянку в результаті переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, з наявністю або відсутністю конкретних умов та не ставить у залежність від жодного з таких факторів, як: вид особи (юридична або фізична), яка набуває права власності; кількість осіб, що набувають права власності; розмір земельної ділянки, яка використовувалася попереднім власником для обслуговування цього жилого будинку, будівлі або споруди; цільове призначення земельної ділянки, право власності на яку переходить; місце розташування земельної ділянки на території України; спосіб переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (отримання у спадок; передача в результаті укладення цивільно-правової угоди; отримання у якості способу добровільного або примусового погашення боргу, тощо);
- жодна правова норма не встановлює додаткових умов або заборон набуття права власності на земельну ділянку на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України;
- пленум Вищого господарського суду України у абзаці 3 п.3.4 постанови від 17.05.2011р. №6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначає лише орган, до якого особа, що правомірно набула права на земельну ділянку має звертатися за оформленням правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку після здійснення державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, та аж ніяк не встановлює підстави переходу самих прав на землю;
- відсутність у позивача правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку ще не свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки;
- площа земельної ділянки, щодо якої позивач просить визнати право власності, встановлювалась під час розгляду іншої справи (№21/307-09), вона становить 0,0315 га і цей факт не потребує додаткового доведення;
- листом вих.№61 від 25.04.2012р. відповідач просив голову Забірської сільради вилучити спірну земельну ділянку та передати її до земель запасу. На думку позивача, вказані дії свідчать про невизнання прав позивача на цю ділянку і в подальшому можуть призвести до їх порушення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2012р.
В судове засідання 26.11.2012р. з'явився лише представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.12.2012р.
30.11.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про те, що внесення змін до державного акту про право власності на землю серія KB від 11.01.2001р. у зв'язку з укладенням між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 18.07.2008р. можливе лише після прийняття повноважним органом (в даному випадку - Забірською сільською радою) рішення про припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку внаслідок добровільної відмови власника від права на земельну ділянку та передачу у власність даної земельної ділянки позивачу. Для оформлення права власності позивача необхідно, щоб відповідач подав заяву про добровільну відмову від права власності на спірну земельну ділянку, на якій розташовано належне позивачу нерухоме майно. В свою чергу, позивач звернеться до Забірської сільської ради із заявою про передачу йому вищезазначеної земельної ділянки на підставі ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України. У зв'язку з цим Забірська сільська рада зобов'язана прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку відповідача у зв'язку з добровільною відмовою власника від права на земельну ділянку та надання дозволу позивачу на виготовлення технічної документації щодо передачі у власність даної земельної ділянки.
Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними в ній матеріалами та за відсутності представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2012р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.10.2012р. у справі №5/068-12 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 18.10.2012р. не з'явився.
Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів вирішила розглядати справу у відсутність представника відповідача.
В судовому засіданні 10.12.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
07.07.2008р. відбулось засідання Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства „Забір'я" (протокол №2 від 07.07.2008р.), на порядок денний якого були винесені наступні питання:
- про зобов'язання голови правління ВАТ „Забір'я" Мотузки О.Г. щодо істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, що належить ВАТ „Забір'я" та знаходиться в с. Забір'я, вул. Гончаренка, 8 (ціна продажу);
- про зобов'язання голови правління ВАТ „Забір'я" Мотузки О.Г. передбачити в договорі купівлі-продажу нерухомого майна умови переходу до покупця права власності на земельну ділянку загальною площею 0,3 га, на якій розташоване відчужуване нерухоме майно, та яка необхідна для його обслуговування згідно з умовами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 125 Земельного кодексу України, роз'яснення ДПА України, наданого листом від 10.02.2005р. за №1152/6/17-3116;
- про зобов'язання голови правління ВАТ „Забір'я" Мотузки О.Г. передбачити в договорі купівлі-продажу нерухомого майна обов'язок продавця щодо забезпечення іншим житловим приміщенням гр. Апресової В.Ф. (том справи - 1, аркуші справи - 11-13).
За результатами проведення засідання було вирішено:
- зобов'язати голову правління Мотузку О.Г. здійснити продаж нерухомого майна, що належить ВАТ „Забір'я" та знаходиться в с. Забір'я, вул. Гончаренка, 8, за його балансовою вартістю, яка станом на 01.07.2008р. становить 49 750,11 грн. без урахування ПДВ 20%;
- зобов'язати голову правління Мотузку О.Г. зазначити в договорі купівлі-продажу нерухомого майна умови переходу права власності на земельну ділянку загальною площею 0,3 га, на якій розташоване відчужуване нерухоме майно, та яка необхідна для його обслуговування згідно з умовами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 125 Земельного кодексу України, роз'яснення ДПА України, наданого листом від 10.02.2005р. за №1152/6/17-3116;
- зобов'язати голову правління Мотузку О.Г. при укладанні договору купівлі-продажу передбачити в ньому обов'язок покупця в разі виселення Апресової Віри Федорівни забезпечити її іншим рівноцінним житловим приміщенням.
18.07.2008р. між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення (далі - Договір купівлі-продажу), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2, 2.1) продавець передає майно у власність покупця (продає), а покупець приймає майно (купує) і зобов'язується сплатити за нього обговорену у п.2 цього договору грошову суму. Нерухомим майном, що відчужується за даним договором, є нежиле приміщення літ. "А" загальною площею 883,4 кв. м., розташоване за адресою: с. Забір'я Києво-Святошинського району Київської області по вул. Гончаренка, 8 (далі - об'єкт). Біля приміщення є огорожа №1. За домовленістю сторін продаж об'єкта здійснюється за ціною, що складає 59 700,14 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 9 950,03 грн.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації (п.8.1 Договору купівлі-продажу).
З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2008р. Договір купівлі-продажу був посвідчений державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В.М. та зареєстрований в реєстрі з №2-2386 (том справи - 1, аркуш справи - 16).
Окрім того, Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" за позивачем було зареєстровано право власності на нежиле приміщення літ. "А" площею 883,4 кв. м., розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Забір'я, вул. Гончаренка, 8, про що свідчить наявний у справі витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.07.2009р. №23349504 (том справи - 1, аркуш справи - 18).
Оскільки умовами Договору купівлі-продажу не було врегульовано питання про перехід до позивача права власності на земельну ділянку, на якій розташований придбаний позивачем об'єкт нерухомого майна та яка необхідна для обслуговування цього майна, позивач звернувся до суду з позовом, в якому, посилаючись на ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,3015 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Забір'я, вул. Гончаренка, 8.
Місцевий господарський суд відмовив у позові повністю, наголосивши на тому, що обов'язковою умовою передачі у власність земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень про передачу земельної ділянки у власність або відповідні результати аукціону.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У вирішенні спорів щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень ст. ст. 331, 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 116, 123, 124, 126 Земельного кодексу України (аналогічна правова позиція наведена в п.2.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").
В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідно до рішення 10 сесії 23 скликання Києво-Святошинської районної ради від 27.03.2000р. відповідачу було передано в колективну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 742,9 га землі, до складу якої входить спірна земельна ділянка площею 0,3015 га, про що видано державний Акт серії КВ від 11.01.2001р. (том справи - 1, аркуші справи - 24-25).
28.12.2007р. Забірська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області прийняла рішення №189 „Про надання дозволу ВАТ „Забір'я" на зміну цільового призначення земельної ділянки №13" (том справи - 1, аркуш справи - 21), яким було надано дозвіл голові правління ВАТ „Забір'я" Мотузці О.Г. на зміну цільового призначення земельної ділянки №13 площею 0,30 га, яка належить ВАТ „Забір'я" із земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови.
На підставі Договору купівлі-продажу від 18.07.2008р. до позивача перейшло право власності на нежиле приміщення, розташоване на спірній земельній ділянці площею 0,3015 по вул. Гончаренка, 8 в с. Забір'я Києво-Святошинського району Київської області.
Як уже зазначалось вище, позивач обґрунтовує свої вимоги нормами ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України.
В ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання Договору купівлі-продажу між сторонами) передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Норми вказаної статті кореспондуються зі ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання Договору купівлі-продажу між сторонами).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що сам по собі факт укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна та реєстрація права власності на будівлю автоматично не тягне за собою перехід права власності, користування на земельною ділянкою під нею. Власник земельної ділянки може нею розпоряджатись, зокрема, відчужувати шляхом продажу, за умов належного оформлення передбачених чинним законодавством документів відносно відчужуваної земельної ділянки. У разі відсутності зазначених документів він позбавлений реалізації вказаного права.
Ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про наявність у відповідача передбачених чинним законодавством документів відносно спірної земельної ділянки.
Окрім того, у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування (аналогічна правова позиція наведена в п.3.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").
Доказів на підтвердження звернення до органу місцевого самоврядування (в даному випадку таким органом є Забірська сільська рада) із заявою (клопотанням) про оформлення права власності на спірну земельну ділянку позивач суду не надав.
Підстави набуття права на землю передбачені в ст. 116 Земельного кодексу України, згідно з якою набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В матеріалах справи наявний лист відповідача вих.№61 від 25.04.2012р., адресований голові Забірської сільської ради, в якому він зазначає про те, що у зв'язку з проведенням інвентаризації земельних ділянок, належних відповідачу відповідно до державного акту на право колективної власності на землю від 11.01.2001р., виявлено включення земельної ділянки під №13 площею 0,3 га, на якій розташоване приміщення по вул. Гончаренка, 8 в с. Забір'я, яке було продане 18.07.2008р. згідно договору купівлі-продажу. Відповідач просив вилучити вказану земельну ділянку площею 0,3 га, зазначену в державному акті під №13 та передати її до земель запасу Забірської сільської ради.
Наведене свідчить про те, що відповідач добровільно відмовився від права власності на земельну ділянку ще до звернення позивача до суду з позовом, який розглядається у даній справі.
Умовами Договору купівлі-продажу не було врегульовано питання про перехід до позивача права власності на земельну ділянку, на якій розташований придбаний позивачем об'єкт нерухомого майна та яка необхідна для обслуговування цього майна.
З системного аналізу норм діючого законодавства вбачається, що набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку можливе після прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування про припинення права власності відповідача на цю земельну ділянку внаслідок добровільної відмови власника від права на земельну ділянку та передачу у власність даної земельної ділянки позивачу, однак таке рішення прийнято не було.
Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного у позовній заяві.
З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційної будівельної компанії „Квартал" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 02.10.2012р. у справі №5/068-12 - без змін.
2. Матеріали справи №5/068-12 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя Зубець Л.П.
Судді Мартюк А.І.
Іоннікова І.А.