Справа № 22ц-1769/ 2006 p.                              Головуючий у 1 -й інстанції Разумовская О.Г.

Категорія 41                                                         Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

РІШЕННЯ

 Іменем України

10 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я., при секретарі Варміш О.С., за участю:

·     представника позивачки ОСОБА_1,

·     представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за  апеляційною   скаргою представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 12 липня 2006 року за  позовом ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_4 (далі - ПП ОСОБА_4)

про встановлення факту трудових відносин, внесення змін у запис в трудовій книжці,

стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку

розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2006 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПП ОСОБА_4 про встановлення факту трудових відносин, внесення змін у запис в трудовій книжці, стягнення 8624 грн. 55 коп. заборгованості по заробітній платі з врахуванням індексації, 2874 грн. 85 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні і 5000 грн. моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що 02 серпня 2004 р. була прийнята на роботу у Миколаївський філіал відповідача на посаду торгового представника з окладом 1200 грн. щомісячно. Вона передала відповідачу через його представника заяву про прийняття на роботу та трудову книжку. 15 жовтня 2005 р. вона була звільнена з роботи за власним бажанням. Після звільнення вона неодноразово зверталася до відповідача за отриманням трудової книжки та виплатою заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2004 р. по лютий 2005 р. Вона отримала трудову книжку 09 листопада 2005 p., в якій зазначено час роботи з 16 березня 2005 p., що не відповідає дійсності, оскільки вона була допущена до роботи 02 серпня 2004 р. Своїми неправомірними діями відповідач заподіяв їй моральну шкоду.

В послідуючому позивачка збільшила розмір позовних вимог про стягнення заробітку, просила стягнути з відповідача 9197,55 грн. заборгованості по заробітній платі, 7358,04 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні і 660,11 грн. компенсації за невикористану відпустку.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 12 липня 2006 р. ухвалено встановити факт трудових відносин між ОСОБА_3 і ПП ОСОБА_4 в період з 02 серпня 2004 р. по 16 березня 2005 p., зобов'язати ПП ОСОБА_4 внести зміни в запис в трудовій книжці ОСОБА_3, вказавши дату прийняття на роботу з 02 серпня 2004 p., стягнути з ПП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2  968   грн.   01    коп.   заборгованості   по заробітній   платі,    1819   грн.   80   коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, 100 грн. моральної шкоди, 59 грн. 54 коп. компенсації за невикористану відпустку та 100 грн. витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2, посилаючись на грубі порушення норм процесуального та матеріального права, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи і неправильну оцінку доказів, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 24 КЗпП України та п. 7 постанови Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

З матеріалів справи вбачається, що 16 березня 2005 р. між ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 був укладений письмовий трудовий договір на виконання роботи торгового представника на 0,5 ставки (а.с.60-61), а до того з серпня 2004 р. позивачка виконувала за розпорядженням відповідача таку ж роботу, але без укладення письмового договору.

Вказана обставина підтверджується видатковими накладними за вказаний період (а.с. 16-29, 80-84), свідченнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.96-97). Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача визнав, що ОСОБА_3 до укладення з нею письмового договору виконувала роботу за усною домовленістю.

Виходячи з наведеного, суд правильно визнав, що позивачка знаходилася з відповідачем у трудових відносинах з 2 серпня 2004 p., а тому необхідно внести відповідну зміну у запис в її трудовій книжці.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що підтвердженням знаходження у трудових відносинах може бути тільки письмовий договір, є обгрунтованими, оскільки вони пов'язані з помилковим тлумаченням норм трудового законодавства. Зазначені апелянтом порушення норм процесуального права не є підставами для скасування рішення.

15 жовтня 2005 р. ОСОБА_3 була звільнена з роботи за власним бажанням. Оскільки відповідач не надав доказів того, що їй була проведена оплата за період роботи з 2 серпня 2004 р. по 15 березня 2005 p., то у відповідності до ст.ст. 115-117, 237-1 КЗпП України суд обґрунтовано стягнув заборгованість по заробітній платі, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні і моральну шкоду. Розмір присудженої заробітної плати та середнього заробітку за затримку не оспорюється.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд визначив її розмір в 1000 грн., але в резолютивній частині помилково зазначив 100 грн.

Крім того, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості судова колегія вважає, що 300 грн. буде достатньою сумою для згладжування моральних страждань позивачки.

За таких обставин рішення суду у вказаній частині у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 12 липня 2006 р. в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди змінити.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 300 грн. моральної шкоди.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий: Судді: