Справа № 22ц-17 5 6                                       Головуючий першої інстанції: Жосан В. М.

Категорія: 29                                                Судця-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

РІШЕННЯ

Іменем   України

10 жовтня 2006 року                     колегія судців судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Славгородської Н.П.,

суддів:           Мурлигіної О.Я.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                                          Цвєтковій Ю.В.,

за участю прокурора Самошкіної В.М., представника неповнолітнього ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою представника неповнолітнього ОСОБА_3

ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 серпня 2006 року, ухвалене за позовом органу опіки, піклування та охорони дитинства управління освіти Миколаївської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування жилою площею,

встановила:

У грудні 2005 р. орган опіки, піклування та охорони дитинства управління освіти Миколаївської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання права користування жилою площею.

Позивач вказував, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачеві, сином якого є ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Місцем постійного проживання останнього до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_5, яка перебувала у фактичних шлюбних стосунках з позивачем, була вказана квартира.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 іншого житла не має, після смерті матері проживає зі своїм опікуном в с. Піски Новоодеського району, а відповідач має намір продати спірну квартиру, позивач просив визнати за ОСОБА_3 право користування квартирою АДРЕСА_1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 серпня 2006 р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник малолітнього ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи і просить рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта, представника відповідача, прокурора, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у позові, суд вважав, що відсутні підстави для визнання за Власкіним ОСОБА_3 права користування квартирою АДРЕСА_1.

В той же час такий висновок суду не відповідає обставинам справи та положенням житлового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому рішення суду необхідно скасувати й ухвалити нове рішення в силу пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23 червня 1995 р. за НОМЕР_1 (а.с. 12).

Відповідач зареєстрований за вказаною адресою і ця квартира є до цього часу постійним місцем його проживання.

З 1997 р. у спірній квартирі він проживав однією сім'єю зі Скуміною Галиною Іванівною.

8 травня 1999 р. у них народився син ОСОБА_3(а. с. 8), який також проживав з батьками у квартирі АДРЕСА_1, з 5 вересня 2005 р. відвідував середню загальноосвітню школу НОМЕР_2 в м. Миколаєві (акт від 22 листопада 2005 р. на а.с. 9а, довідка на а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла (а.с. 10), після чого у зв'язку з неможливістю проживання малолітньої дитини з батьком, який веде антигромадський спосіб життя, зловживає спиртними напоями, ОСОБА_3 забрали родичі матері, які мешкають в с. Піски Новоодеського району Миколаївської області. В даний час малолітній проживає з опікуном в с. Піски (а.с. 37).

Як слідує з пояснень відповідача у судовому засіданні, він заперечує проти проживання сина у спірній квартирі та реєстрації дитини в ній (а.с. 55).

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Оскільки малолітній ОСОБА_3 як член сім'ї власника житла ОСОБА_4 тривалий час (з травня 1999 р.) постійно проживав у квартирі АДРЕСА_1, він придбав право користування цією жилою площею, у зв'язки із чим позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу представника малолітнього ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 серпня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов органу опіки, піклування та охорони дитинства управління освіти Миколаївської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права користування жилою площею задовольнити.

Визнати за  ОСОБА_3  право користування квартирою АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: