Справа № 22ц -1626\2006 р. Головуючий у 1 інстанції Шаманська Н.О.
Категорія 40 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року м. Миколаїв
колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Славгородської Н.П.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання Варміш О.С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Меридіан» (далі - ВАТ «Меридіан») на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2006 року
за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Меридіан» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ВАТ «Меридіан» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Він зазначав, що з 1978 року працював в ТОВ «Мерідіан» збірникім корпусів металевих судів та 10 травня 2006 року був звільнений з роботи за п. З ст. 40 КЗпП України, за систематичне порушення трудової дисципліни. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки, на його думку, воно проведено відповідачем з порушенням вимог ст.ст. 43, 149 КЗпП.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2006 року позов задоволено. Позивача поновлено на роботі і стягнуто на його користь з відповідача 3534 грн. 98 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування сум, які підлягають сплаті як обов'язкові відрахування та на користь держави 51 грн. державного мита. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано дійсні обставини справи.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
На підставі п.З ст. 40 КЗпП трудовий договір може бути розірваний власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до цього працівника застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення або громадського впливу у встановленому для цього порядку.
Судом встановлено, що позивач з 17 листопада 1978 року працював ІНФОРМАЦІЯ_1. З травня і 4 травня 2006 року позивач не приступив до роботи, в зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати.
Факт порушення трудових прав працівників товариства, в тому числі і позивача, підтверджується протоколом засідання профспілкого комітету від 5 травня 2006 року, доповідною запискою начальника відділу праці і заробітної плати, актом перевірки Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області НОМЕР_1, приписом цієї установи НОМЕР_2.
Судом також встановлено, що згідно листа виконуючого обов'язки директора товариства від 4 травня 2006 р. дане підприємство було відключено від електропостачання, що перешкоджало позивачу виконувати трудові обов'язки.
Саме враховуючи ці підстави, попередньої згоди на звільнення позивача з роботи профспілковий комітет не надав.
Встановивши зазначене, суд дійшов правильних висновків, що невиконання позивачем 4 травня 2006 р. трудових обов'язків мало місце з поважних причин. У звязку з чим, а також враховуючи, що попередньої згоди на звільнення профспілковий комітет не дав, суд також обгрунтовано зазначив, що у відповідача не було підстав для розірвання з ним трудового договору на підставі п.З ст. 40 КЗпП.
Оскільки звільнення позивача за наведених обставин було незаконним, то суд першої інстанції правильно поновив його на роботі і у відповідності до ст. 235 КЗпП стягнув на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги, оскільки не спростовують висновків суду.
За такого колегія судців вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ «Меридіан» відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законну силу з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: підпис
Судді: підписи