Справа 22а-524/2006 року                 Головуючий 1-ї інстанції: Пісоцький О.М..

Суддя - доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

ПОСТАНОВА Іменем України

2006 року жовтня місяця 5 дня судова колегія в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:                           Лисенка П.П.,

суддів:                                    Данилової О.О.,

Кутової Т.З.,

при секретарі:           Варміш О.С.,

за участю:    позивача ОСОБА_1 та його представника   ОСОБА_2,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Миколаєві  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на      рішення  Арбузинського районного суду   Миколаївської області    від 27   липня 2006 року  за позовом ОСОБА_1 до Арбузинської селищної ради Миколаївської області

                                          про

визнання рішення незаконним та стягнення моральної (немайнової) шкоди

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою   до  Арбузинської селищної ради Миколаївської області  про визнання рішення відповідача незаконним та стягнення моральної (немайнової) шкоди.

Позивач зазначав, що рішенням зборів засновників ТОВ "Велар" від 26 вересня 2005 року йому, в зв'язку з виходом з учасників товариства передано нерухоме майно вартістю пропорційно вартості його частки в статутному фонді товариства, а саме кафе ІНФОРМАЦІЯ_1. З метою оформлення права власності на вказане майно, позивач звернувся до Арбузинської селищної ради Миколаївської області про видачу йому свідоцтва про право власності на виділене майно та визнання попереднього рішення відповідача за НОМЕР_1 про встановлення права власності на це ж майно за ТОВ "Велар" таким, що втратило силу.

Посилаючись на те, що в задоволенні його заяви, відповідачем було безпідставно відмовлено, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Постановою Арбузинського районного суду Ммиколаївської області від 27 липня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить вказану постанову суду скасувати, а по справі ухвалити нову постанову, якою задовольнити його вимоги, посилаючись на те, що суд не вірно застосував норму матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали позовної заяви, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо оскарження рішення Арбузинської селищної ради, суд виходив з того, що передача майна, виділеного позивачу загальними зборами засновників ТОВ "Велар", в зв'язку з його виходом із учасників товариства, повинна бути оформлена цивільно-правовою угодою, а саме договором про виділ частки майна в натурі, що є у спільній частковій власності, відповідно до вимог ст. 364 ЦК України.

Між тим з таким висновком суду  погодитись не можна з наступних підстав.

Так ст. 364 ЦК України є загальною правовою нормою, яка регулює порядок припинення права спільної часткової власності, через її поділ, шляхом отримання грошової компенсації чи укладення договору про виділ частки в натурі.

Як видно з матеріалів справи, власником спірного майна кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 є ТОВ "Велар" на підставі рішення НОМЕР_1 Арбузинської селищної ради Миколаївської області, в зв'язку з введенням даного об'єкту нерухомого майна в експлуатацію. Згідно зі ст. 20 Закону України "Про власність" господарче товариство є суб'єктом колективної власності.

Правове регулювання колективної власності господарських товариств здійснюється на підставі спеціальних норм, які містяться в Законі України "Про господарські товариства". Так, статтею 54 зазначеного закону передбачено, що при виході учасника із товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його долі в статутному фонді, а за згодою товариства вклад може бути виданий в натуральній формі. Нормами зазначеного закону не передбачено порядок оформлення виділу частки майна в натурі при виході учасника із товариства шляхом укладення договору про виділ частки в натурі, до того ж така можливість фактично утрачена, оскільки рішенням господарського суду Миколаївської області юридичну особу   ТОВ "Велар" припинено (а.с. 26).

Відповідно до вказаної норми рішенням позачергових зборів учасників ТОВ "Велар" НОМЕР_2 ОСОБА_1 на його частку в статутному фонді передано кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11). Факт передачі цього майна позивачу оформлено актом передачі від 20 грудня 2005 року (а.с. 13).

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна особам, що вийшли зі складу засновників підприємства встановлено п.6.1 "Тимчасовим положенням про прядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно" затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року за № 7/5 з наступними змінами, яким покладено обов'язок видачі свідоцтва про право власності на майно, яке отримано в наслідок виходу з учасників товариства, саме на органи місцевого самоврядування, тобто на відповідача по даній справі.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а тому оскаржувана постанова суду, на підставі п.4 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нової  постанови по справі.

Оскільки оскаржуване рішення Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 27 червня 2006 року в частині відмови ОСОБА_1 в визнанні рішення виконавчого комітету Арбузинської селищної ради НОМЕР_1 "Про визнання права власності на цілісний комплекс за ТОВ "Велар" втратившим законну силу є правомірним, так, як вимоги ОСОБА_1 в цій частині не ґрунтуються на законі, судова колегія  дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 27 червня 2006 року в частині відмови в оформленні права власності на спірне майно, як прийняте в супереч наведеним правовим нормам, слід визнати незаконним та зобов'язати Арбузинську селищну раду Миколаївської області оформити право власності на об'єкт нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності на кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 розташоване за АДРЕСА_1, відповідно до вимог ппп. 6, пп. а), п. 6.1 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно" затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року за №7/5.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення 100 грн. моральної (немайнової) шкоди, судова колегія, вважає поновлення порушених прав позивача, шляхом покладення відповідних зобов'язань на відповідача, достатньою компенсацією зазнаних позивачем моральних страждань. Тому оскаржувану постанову місцевого суду в частині відмови в задоволенні   позовних вимог про стягнення моральної (немайнової) шкоди в грошовому виразі слід залишити без змін.

Доводи відповідача, стосовно наявності порушень процедури прийняття рішення учасниками ТОВ "Велар" про виділення майна в натурі позивачу, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказані порушення не впливають на обов'язок органу місцевого самоврядування щодо оформлення права власності на виділене майно. До того ж, рішення учасників ТОВ "Велар" самими учасниками чи їх спадкоємцями не оскаржувалось в установленому порядку.

В частині розподілення судових витрат  постанова також підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 196, 199, 202    КАС України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1    - задовольнити частково.

Постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення НОМЕР_3 виконавчого комітету Арбузинської селищної ради Миколаївської області та стягнення з ОСОБА_1 судового збору скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Арбузинської селищної ради Миколаївської області задовольнити частково.

Рішення Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 27 червня 2006 року в частині відмови в оформленні права власності ОСОБА_1 на кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати незаконним.

Зобов'язати Арбузинську селищну раду Миколаївської області оформити право власності з видачею свідоцтва про право власності на кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 розташоване за АДРЕСА_1, відповідно до вимог ппп. 6, пп. а), п. 6.1 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно" затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року за № 7/5.

Зазначену постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної (немайнової) шкоди залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України на протязі одного місяця з дня набрання нею законної сили, тобто з дня проголошення.