22.11.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-2790\1845\2012р. Головуючий в першій
інстанції Пекарініна І.А.
Категорія 27 Доповідач в апеляційній
інстанції Колбіна Т.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Колбіної Т.П.,
суддів - Сундукова В.М., Андрейченко А.А.,
при секретарі - Марушевській Т.В.,
за участю ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 16 січня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договорами позики в загальному розмірі 47000,00 грн., інфляційні в розмірі 5423,90 грн., а також 3% річних в розмірі 2310,72 грн.
Вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем укладені договори позики, відповідно до яких ОСОБА_3 отримав від нього суми в розмірі: 06.05.2009 р. - 20000 грн., 01.07.2009 р. - 20000 грн., 30.08.2009 р. - 7000 грн., що підтверджується розписками відповідача. Однак, у строки, визначені у розписках, та до часу звернення до суду грошові кошти відповідачем не повернути.
Заочним рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 16 січня 2012 р. позов задоволений. Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою від 09.04.2012 р. ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні заяви про скасування заочного рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує, що грошові кошти ним не були отримані, надані розписки є заборгованістю за зобов'язаннями, що впливають з договору оренди, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що діяв від імені ОСОБА_5 за дорученням.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, його представником надана заява з клопотанням про розгляд справи в його відсутність. Враховуючи наведене, а також те, що позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходів з того, що між сторонами виникли зобов'язання фінансового характеру, що підтверджено розписками, на суму, що складає суму позову; відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим несе відповідальність, передбачену цивільним законодавством у вигляді сплати 3% річних та інфляційних витрат.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, полягає в сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 1051 ЦК України встановлено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що 06.05.2009 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір позики на суму 20000,00 грн., та останнім взято на себе зобов'язання про повернення визначеної суми до 01.05.2010 р. (арк.с.17).
01.07.2009 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір позики на суму 20000,00 грн., та останнім взято на себе зобов'язання про повернення визначеної суми до 31.12.2009 р. (арк.с.14).
30.08.2009 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір позики на суму 7000,00 грн., та останнім взято на себе зобов'язання про повернення визначеної суми до 31.12.2009 р. (арк.с.16).
Як встановлено судом, в обумовлений строк відповідачем одержана сума грошей не повернута, і від її повернення він ухиляється.
Таким чином суд дійшов до правильного висновку про законність вимог позивача по стягненню суми боргу в загальному розмірі 47000,00 грн.
Судова колегія погоджується і з висновками суду про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 3% річних за період з 01.01.2010 р. по 23.09.2011 р. (по розпискам від 01.07.2009 р. та від 30.08.2009 р.) та за період з 02.05.2010 р. по 23.09.2011 р. (по розписці від 06.05.2009 р.) в загальному розмірі 2310,72 грн., та заборгованості з урахуванням індексу інфляції за вказані періоди у розмірі 5423,90 гривень (арк.с.5), оскільки ці розрахунки здійснені відповідно до вимог ст.625 ЦК України та з врахуванням статистичних даних.
Надані ОСОБА_3 договори оренди нерухомого майна між СПД ОСОБА_6 та СПД ОСОБА_5 на підтвердження доводів про неотримання грошових коштів за договором позики не можуть бути прийняті до уваги, оскільки укладені між іншими особами, доказів того, що при складанні боргових розписок позивач та відповідач діяли в інтересах третіх осіб ОСОБА_3 суду не надано.
Посилання апелянта на показання свідків в обґрунтування заперечень щодо отримання грошових коштів за договорами позики не можуть бути прийняти до уваги з оглядом на положення статті 1051 ЦК України з врахуванням вимог ч.1 ст.1047 ЦК України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Заочне рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя - залишити без змін.
Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: /підпис/ Т.П. Колбіна
Судді: /підпис/ В.М. Сундуков
/підпис/ А.А. Андрейченко
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя Т.П. Колбіна