Справа №22-ц-1687/06 Суддя першої інстанції Коваль В.І.
Категорія 33 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
УХ ВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного
суду Миколаївської області в складі:
головуючої Буренкової К.О.,
суддів: Довжук Т.С., Козаченка В.І.
при секретарі судового засідання Варміш О.С,
за участю: прокурора Самошкіної В.М., відповідачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 липня 2006 року за позовом прокурора м. Миколаєва (далі - Прокурор) в інтересах Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,
ВСТАНОВИЛА:
06 березня 2006 року Прокурор звернувся до суду з указаним позовом, в якому зазначав, що з грудня 2001 року відповідачка стала власником 14/25 частки домоволодіння АДРЕСА_1.
В наступні роки вона самовільно зайняла земельну ділянку, площею 12,2 кв. м, в тому числі: 8,6 кв. м - для розширення житлового будинку, та 3,5 кв. м - для розширення літньої кухні, що було виявлено державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель в м. Миколаєві 01 вересня 2005 року.
Посилаючись на викладені обставини позивач просив суд зобов'язати відповідачку звільнити самовільно зайняту земельну ділянку і привести її у придатний для використання стан.
Рішенням Заводського районного суду від 05 липня 2006 року позовні вимоги Прокурора повністю задоволені.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення скасувати.
Вислухавши суддю - доповідача та дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи вказане рішення місцевий суд виходив з доведеності порушення відповідачкою земельного законодавства України.
Проте з таким висновком повністю погодитись не можна оскільки до нього суд дійшов без повного з'ясування обставин справи та порушивши вимоги процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 24 серпня 1954 року землекористувачам будинку АДРЕСА_1 виділено в користування земельну ділянку розміром 617 кв. м.
Відповідачці у вказаному будинку належить 14/25 частини, а іншим власникам -11/25.
Однак, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не притягнув до участі у справі всіх власників вказаного будинку, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення питання про користування земельною ділянкою, закріпленою за домоволодінням.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Крім того, в ході судових засідань відповідачка неодноразово заявляла клопотання про зупинення провадження по даній справі до вирішення тим же судом її позову до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою.
Однак і на цю обставину місцевий суд не звернув належної уваги, хоча п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України зобов'язує суд зупинити провадження в справі у разі неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства.
В зв'язку з такими обставинами судова колегія вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати, а справу повернути для нового розгляду до того ж суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311,313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Заводського районного суду від 05 липня 2006 року за позовом прокурора м. Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки скасувати, а справу повернути на новий розгляд до того ж суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.