Справа №. 22ц-1581/2006р.                          Головуюча по 1 інстанції Миронова О.В.

Категорія 44                                            Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2006 року           колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої     -       Буренкової К.О., суддів: Козаченка В.І., Довжук Т.С,

при секретарі судового засідання                     Варміш О.С.,

за участю представника виконавчої служби Пухтій С.М.,

заінтересованої особи                                 ОСОБА_1,

представника заінтересованої особи        ОСОБА_2,

розглянувши     у    відкритому    судовому     засіданні    в    місті    Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 -

ОСОБА_4

на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 липня 2006 року за скаргою

ОСОБА_3

на неправомірні дії державного виконавця державної виконавчої служби у

м. Вознесенську та Вознесенському районі

(далі - державний виконавець ДВС),

ВСТАНОВИЛА:

30 травня 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця ДВС м. Вознесенську та Вознесенському районі.

Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтував тим, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївський області від 18 січня 2006 року в належний йому на праві власності будинок АДРЕСА_1 була вселена ОСОБА_1, а його зобов'язали не чинити перешкод в здійсненні права користування житловим будинком. 11 квітня 2006 року постановою державного виконавця ДВС відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного рішення суду. 25 квітня 2006 року він звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду. Ухвалою суду від 23 травня 2006 року в задоволенні його заяви було відмовлено. За вказаний час ОСОБА_1 не намагалась вселитися в будинок і не робила для вселення ніяких кроків, тому державний виконавець не мав правових підстав для відкриття виконавчого провадження.

Посилаючи на те, що він не перешкоджав ОСОБА_1 у вселенні, просив скаргу задовольнити та визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження про примусове вселення ОСОБА_1.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 липня 2006 року в задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу. На думку апелянта, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, заінтересованої особи та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія судів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, і дійшов правильного висновку, що дії державного виконавця були правомірними та відповідали вимогам діючого Закону України «Про виконавче провадження». Тому суд обгрунтовано відмовив в задоволенні скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Вознесенським міськрайонний судом Миколаївської області, в виконання рішення суду, був виданий виконавчий лист про вселення ОСОБА_1 до житлового будинку АДРЕСА_1 та належного ОСОБА_3. Строк пред'явлення вказаного виконавчого документа не закінчився.

Судом встановлено, що 10 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернулась до Державної виконавчої служби з письмовою заявою про прийняття виконавчого листа до примусового виконання (а.с 17).

11 квітня 2006 року державним виконавцем ДВС була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка була надіслана ОСОБА_3 для добровільного виконання в 7-ми денний строк з дня одержання (а.с. 18-21).

Тобто, державний виконавець діяв відповідно до вимог ст.ст. 19-21, 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права є безпідставними, оскільки позбавлені правового обгрунтування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303,312,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.