Справа № Провадження №11-1669/12 11/1090/8940/12 Головуючий у І інстанціїЧірков

Категорія43Доповідач у 2 інстанції Загоруйко

14.12.2012

____________________________________________________________________________________

УХВАЛА

Іменем України

«13» грудня 2012 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - МИКОЛЮКА О.В.,

суддів - СЛИВИ Ю.М. та ЗАГОРУЙКА В.В.

за участю прокурора СКРИПКА І.М., засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляцію засудженого на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 21 вересня 2012 року, за яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернопіль, одруженого, місце проживання якого не зареєстровано, тимчасово проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого 12 жовтня 2006 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2, ч. 3 та ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України на 5 років позбавлення волі, 6 лютого 2009 року звільнений від відбування покарання на підставі ст. 3 п. «а» Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року.

засудженого за ст. 289, ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації всього його особистого майна.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком, 4 червня 2012 року, близько 09 год. ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 будучи в стані алкогольного сп'яніння, підійшов до автомобіля НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 та яким має право керувати ОСОБА_4, і за допомогою ключа, що знаходився в салоні автомобіля, з метою скористатися транспортним засобом для власних потреб, завів двигун та незаконно заволодів ним, поїхавши у напрямку с. Горенка, Києво-Святошинського району, Київської області, й тим самим протиправно вилучив вказаний транспортний засіб у його володільців ОСОБА_5 та ОСОБА_4, всупереч їх волі.

Того ж дня близько 10 год. 30 хв. на автодорозі Горенка-Мощун ОСОБА_2, керуючи зазначеним транспортним засобом, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що спричинило пошкодження автомобілів і заподіяння потерпілій матеріальної шкоди, яке не є значною в розумінні вимог ч. 2 ст. 289 КК України.

Не погоджуючись з даним вироком, засудженим подано апеляцію в якій він просить вирок суду скасувати, направити кримінальну справу на додаткове розслідування. В обґрунтування апеляції посилається на те, що висновки в вироку суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, він до 4 червня 2012 року неодноразово користувався вказаним автомобілем з дозволу ОСОБА_4, а тому вважав за можливе сісти за кермо і в цей день.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка просила вирок залишити без змін, виступ засудженого, який в поясненнях, дебатах та в останньому слові просив апеляцію задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Висновки суду 1-ї інстанції про доведеність вини засудженого ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, які достатньо викладені у вироку та їм дана належна оцінка.

В основу вироку покладені покази самого засудженого, який в повному обсязі визнав свою вину, та детально розповів про те, яким чином та за яких обставин він заволодів автомобілем. Свої покази він повністю підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події. Крім того, в основу вироку суд 1-ї інстанції обґрунтовано поклав покази потерпілої ОСОБА_5, свідка ОСОБА_4

Таким чином, доводи засудженого щодо, нібито, правомірності заволодіння ним автомобілем, не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, суперечать ним, а тому колегія суддів визнає їх такими, що задоволенню не підлягають. Такий висновок колегії суддів не спростовує і заява засудженого про те, що він і раніше користувався вказаним автомобілем, оскільки, як він і сам пояснив в судовому засіданні, в інших випадках це відбувалось з дозволу ОСОБА_4, а 4 червня 2012 року, він, ОСОБА_2, такого дозволу не отримував, та, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, незаконно заволодів автомобілем в своїх особистих цілях.

Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 289 КК України судом кваліфіковано вірно.

Призначаючи винному покарання, суд 1-ї інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного. Обставиною, що пом'якшує покарання є його щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням всіх цих даних в сукупності, судом обґрунтовано призначено ОСОБА_2 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 289 КК України та без застосування додаткового покарання, а тому підстав для скасування або зміни вироку колегія суддів не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Київської області,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок Вишгородського районного суду Київської області від 21 вересня 2012 року, стосовно ОСОБА_2 - без зміни.