Справа № 22- 825 - 2006 р. Головуючий у 1-й інст. - Мельник О.В.
Доповідач - Оніпко О.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2006 р. м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Малько О.С.
Суддів - Оніпко О.В., ШимківаС.С.
При секретарі - Томашевській І.М.
З участю представників - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Рівненського міського суду від 7 квітня 2006 р. в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання втративши ми право на житло, за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житлом, вселення та виселення за неможливістю спільного проживання, та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про виселення за неможливістю спільного проживання.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів .-
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду від 7 квітня 2006 р. в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5., ОСОБА_4 відмовлено за безпідставністю позовних вимог, в позові ОСОБА_6 до ОСОБА_3., ОСОБА_7 - відмовлено, позов ОСОБА_5. та ОСОБА_4 до ОСОБА_3., ОСОБА_7 - задовольнено частково : зобов'язано відповідачів не чинити позивачам перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_3. вважає його незаконним, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи. Перешкод у користуванні квартирою він своїм дітям, відповідачам ОСОБА_5. та ОСОБА_4 не чинив, вони добровільно виселились з даного житла у січні 2005 p., про що ствердили в судовому засіданні, однак у вересні 2005 р. звернулись з позовом до суду. Син проживав з дружиною у квартирі, яку знімав, а дочка у квартирі матері, яка дісталась останній у спадок. Його доводи стверджуються поясненнями свідків. Не враховано, що діти не проживали у квартирі без поважних причин понад 6 місяців. Просив рішення в частині відмови йому в позові та частковому задоволенні позову відповідачів - скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позов.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5. вважають його незаконним в частині відмови їм в позові про виселення ОСОБА_3. за неможливістю спільного проживання, оскільки в судовому засіданні доведено, що останній чинить їм перешкоди у користуванні житлом, шляхом завдання тілесних ушкоджень, вчинення скандалів. Заходи громадського впливу та попередження ОСОБА_3. не дали результатів, що є підставою для його виселення згідно ст. 116 ЖК України. Просили рішення в цій частині скасувати, задовольнити їх позовні вимоги про виселення останнього.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзіОСОБА_6 вказує на його незаконність в частині відмови їй у позові про виселення ОСОБА_3 за ст. 116 ЖК, оскільки у законі не зазначено конкретно, що лише особи, які проживають разом з наймачем в одному окремому ізольованому приміщенні, можуть звертатись з вимогами про її виселення, тому посилання суду на те, що вона проживає в іншій квартирі цього ж самого будинку, є невірним. Просила рішення скасувати, ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити її позов.
Апеляційні скарги ОСОБА_3., ОСОБА_5., ОСОБА_4 таОСОБА_6 підлягають відхиленню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна однокімнатна квартираАДРЕСА_1 була надана ОСОБА_3 у 1986 р. на склад сім"ї з 4-ї осіб : його, дружинуОСОБА_6 та дітей - ОСОБА_5. та ОСОБА_4
У 2001 р.ОСОБА_6 переселилась у квартиру НОМЕР_1 у цьому ж будинку, яка їй залишилась у спадок після смерті матері і проживає у ній до цього часу. Шлюб між сторонами розірвано у 2003 р.
Відповідачі ОСОБА_5. та ОСОБА_4 з 2003 р. не проживають у спірній квартирі, однак відсутність їх у даному житлі є вимушеною, оскільки з боку ОСОБА_3. постійно чиняться перешкоди у користуванні житлом. ОСОБА_3. зловживає алкогольними напоями, вчиняє бійки, скандали. Вказана обставина стверджується як поясненнями відповідачів в справі, так і постановами Рівненського міського суду від 11.01.2005 р. і 6.04.2005 р. , листом Рівненського MB УМВС від 15.06.2005 р. ( а.с. 28), листом ЖКП "Західне", заявами відповідачів на адресу ЖКП "Західне" щодо перешкод з боку ОСОБА_3. у користуванні житлом та заміни ним замків на вхідним дверях ( а.с. 31-33) та іншими матеріалами справи, які свідчать про протиправну поведінку ОСОБА_3.
Сам позивач не заперечував в судовому засіданні, що двічі міняв замки у вхідних дверях квартири, ключі нікому не давав, оскільки у дане житло вже поселилась ОСОБА_7 ( а.с. 52).
За таких обставин, суд 1-ї інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_3 в позові про визнання відповідачів такими, що втратили право на вказану квартиру і задовольнив їх зустрічний позов до ОСОБА_3. про усунення перешкод в користуванні цим житлом.
Правильним є висновок суду і про безпідставність позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. про виселення ОСОБА_3. та ОСОБА_7 у зв"язку з неможливістю спільного проживання.
ОСОБА_6 у спірному житлі не проживає, має своє житло - квартиру НОМЕР_1 у цьому ж будинку і доводи, на які вона посилається як на підставність її вимог, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів, наведених у рішенні і не ґрунтуються на законі.
Аналогічні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5. також на даний час є необґрунтованими, оскільки як встановлено судом, вони разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не проживали, у зв"язку з чим і звернулись до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення, доказів, які б свідчили про протиправність поведінки останніх по відношенню до них в період спільного проживання в одному помешканні, суду не надали.
Оскільки рішення суду 1-ї інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 -відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 7 квітня 2006 р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.