КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" грудня 2012 р. Справа№ 5011-71/9598-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Остапенка О.М.
Пономаренка Є.Ю.
за участю секретаря: Петров Д.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Бендюг І.С. ( за довіреністю);
від відповідача: Штокалов Є.А. (за довіреністю);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Корпорація «Укржилбуд»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2012 р.
у справі № 5011-71/9598-2012 (суддя: Баранов Д.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Корпорація «Укржилбуд»
до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»
про визнання додаткової угоди недійсною.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.09.2012р. у справі №5011-71/9598-2012 (суддя - Баранов Д.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 13.09.2012р. у даній справі скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що додаткова угода №1-3/1 від 27.06.2008р. є недійсною, оскільки підписана головою правління товариства всупереч вимогам Статуту, з перевищенням посадових обов'язків, оскільки наглядовою радою товариства не надано голові правління певного обсягу повноважень на підписання вказаної додаткової угоди.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2012р. №5011-71/9598-2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 20.11.2012р.
16.11.2012р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржене судове рішення залишити без змін.
16.11.2012р. через відділ документального забезпечення від представника позивача (Король Д.В. 03164, м. Київ, вул.. Генерала Наумова, буд 23-Б), надійшла заява про повідомлення дати та часу судового засідання.
20.11.2012р. у судове засідання представник позивача не з'явився. Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2012р. про призначення розгляду справ, яка направлялась представнику позивача на адреси яка зазначена в апеляційній скарзі ( 03164 , м. Київ, вул.. Генерала Наумова, буд 23-Б), повернулась до суду з поштовою відміткою за закінченням терміну зберігання. На підставі цього розгляд справи було відкладено на 06.12.2012р.
Телефонограмою від 21.11.2012р. об 10 год. 50 хв., спеціалістом Київського апеляційного господарського суду, було повідомлено представника ПАТ «Укржилбуд» Король Д.В. за номером 067 462 69 24, про дату, місце та час розгляду справи.
06.12.2012р. у судове засідання з'явились всі представник сторін, та надали свої усні пояснення стосовно суті спору.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.10.2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та Закритим акціонерним товариством "Корпорація Укржитлобуд" (назва товариства змінена на Публічне акціонерне товариство "Корпорація Укржитлобуд" (позичальник 1) та ТОВ "ЮАйПі Лтд." (позичальник 2) було укладено генеральний договір про здійснення кредитування №18/076-К.
Відповідно до п. 1.1 генерального договору кредитор зобов'язався надати позичальникам грошові кошти у гривнях та/або доларах США, надалі за текстом "Кредит", в межах загального ліміту, що дорівнює 464 600 000 грн., або 92 000 000 доларів США за офіційним курсом НБУ за станом на дату укладення цього договору, а позичальники зобов'язались повертати кредит у строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти в розмірі 13% річних у гривні та 11,5 % річних в доларах США, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться у додатку 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.
09.10.2007р. між АКБ "Укрсоцбанк" (кредитор) та ЗАТ "Корпорація Укржитлобуд" (позичальник) було укладено додаткову угоду №1-1 до генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К, згідно п. 1 якої кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, відповідно до основних положень генерального договору у сумі 39 642 500 грн., що за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ за станом на дату укладення цієї додаткової угоди становить 7 850 000 грн., зі сплатою 13% річних у гривні та комісій у розмірі та порядку, визначеному тарифами.
23.04.2010р. було укладено договір про внесення змін до додаткової угоди №1-1 від 09.10.2007р.
Як свідчать матеріали справи, 05.11.2007р. сторонами було укладено додаткову угоду №1-2 до генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К, згідно п. 1 якої кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, відповідно до основних положень генерального договору у сумі 131 300 000 грн., що за офіційним курсом гривні, встановленим НБУ за станом на дату укладення цієї додаткової угоди становить 26 000 000 грн., зі сплатою 13% річних у гривні та комісій у розмірі та порядку, визначеному тарифами.
27.06.2008р. сторонами було укладено угоду про внесення змін до додаткової угоди №1-2 від 05.11.2007р.
17.01.2008р. між АКБ "Укрсоцбанк" (кредитор) та ЗАТ "Корпорація Укржитлобуд" (позичальник) було укладено додаткову угоду №1-3 до генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К, згідно п. 1 якої кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, кредит окремими частинами в межах максимального ліміту заборгованості, що дорівнює 704 090 доларів США, що за офіційним курсом становило 3 555 654,50 грн.зі сплатою 11,5% річних в доларах США та 13% річних у гривні та комісій у розмірі та порядку, визначеному тарифами.
27.06.2008р. сторонами було підписано угоду №1-3/1 про внесення змін до додаткової угоди №1-3 від 17.01.2008р. до генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К, якою змінено відсоткові ставки кредиту, а саме у доларах США до 12,5% та до 15% річних у гривні.
В подальшому сторонами 21.03.2008р., 24.04.2008р., 27.06.2008р., вносились зміни до генерального договору №18/076-К від 05.10.2007р.
Крім того, 09.10.2007р. сторонами було укладено іпотечний договір з метою забезпечення зобов'язання по кредитному договору.
Колегія суддів не приймає до уваги, доводи апелянта стосовно того, що додаткова угода №1-3/1 від 27.06.2008р. є недійсною, оскільки підписана головою правління товариства всупереч вимогам Статуту, з перевищенням посадових обов'язків, оскільки загальними зборами акціонерів товариства не надано голові правління певного обсягу повноважень на підписання вказаної додаткової угоди, враховуючи наступне.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було виконано свої зобов'язання за договором (з урахуванням внесених додатковими угодами змін), а саме надано позивачу кредитні кошти у тимчасове користування в розмірі 56 328 154,50 доларів США, що підтверджується наявними у матеріалах справи, копіями меморіальних ордерів.
З пояснень відповідача вбачається, що позивачем порушено умови договору, а саме не повернуто кредитні кошти та відсотки за користування кредитом.
Згідно ст. ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Частинами 1, 2, 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Як вбачається з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, що регламентується положеннями Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, Статутом позивача, в редакції, що діяла на дату отримання кредиту, затвердженого загальними зборами акціонерів ЗАТ "Корпорація Укржилбуд"№19/05-03 від 19.05.2003р., було передбачено, що до компетенції загальних зборів акціонерів товариства відноситься питання, щодо прийняття рішення про передачу майна товариства в заставу та залучення кредитів. При цьому відповідно до пункту 8.2.4 статуту вказане питання не відноситься до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.
При укладенні генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К від 05.10.2007р., на підставі якого було здійснено видачу позивачу кредиту, загальними зборами акціонерів позивача було надано голові правління повноваження на укладення вказаного договору, що підтверджується протоколом загальних зборів акціонерів №1-24/09-07 від 24.09.2007р.
Підпунктом 17 п. 9.1.4 Статуту позивача (в редакції затвердженій протоколом загальних зборів акціонерів №21/04-08 від 21.04.2008р) зазначено, що до компетенції загальних зборів товариства належить зокрема надання голові правління товариства повноважень на укладання від імені товариства договорів кредитування, іпотеки, застави незалежно від суми кредиту і вартості застави або іпотеки, та вчинення правочинів, щодо відчуження об'єктів нерухомості, що належать товариству. Як видно з зазначеного, у вказаному положенні статуту мова йде саме про укладання від імені товариства договорів кредитування, а не внесення змін до існуючих договорів.
Відповідно до додаткової угоди фактично було внесено зміни до кредитного договору, згода на укладення якого була надана відповідно до вимог статуту.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що доводи апелянта є безпідставними, стосовно того, що оспорюванні додаткові угоди були підписані посадовою особою, а саме головою правління Гладушиним Ю.С. з перевищенням службових обов'язків, так як жодних обмежень з приводу внесення змін до кредитного договору, загальні збори акціонерів, не відображено у статуті позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Відповідно до ч. 1 п. 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними-5/111 від 12.03.1999р. наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає
23.04.2010р. між сторонами було укладено договір про внесення змін до додаткової угоди №1-3 від 17.01.2008р. укладеної в рамках генерального договору про здійснення кредитування №18/107-К від 05.10.2007р., також цією угодою було відтерміновано строк повернення несплачених відсотків та основної суми заборгованості, а отже х вищезазначеного вбачається, що оспорювана угода №1-3/1 від 27.06.2008р. була в подальшому схвалена позивачем.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем вчинено дії, якими визнано дійсність попередньої угоди, а саме оспорюваної угоди №1-3/1 від 27.06.2008р. отже, доводи
апеляційної скарги є необґрунтованими скаржником не доведено, що при підписанні оспорюваної угоди голова правління товариства діяв всупереч наданим йому повноваженням та не доведено, що дана угода суперечить положенням ст. 203 ЦК України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду м. Києва від 13.09.2012р. у справі №5011-71/9598-2012, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Корпорація «Укржилбуд» на рішення господарського суду м. Києва від 13.09.2012р. у справі №5011-71/9598-2012 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 13.09.2012р. у справі №5011-71/9598-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-71/9598-2012 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Руденко М.А.
Судді Остапенко О.М.
Пономаренко Є.Ю.