ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
23 листопада 2012 року № 2а-12707/09/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аверкова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до третя особа Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві Голосіївське районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві
про скасування наказів, поновлення на посаді
ВСТАНОВИВ:
14 жовтня 2009 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Голосіївське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, в якій просив суд: скасувати наказ ГУМВС України в м. Києві № 813 о/с від 08 вересня 2009 року про притягнення слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києву ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та поновити його на посаді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2009 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2009 року зупинено провадження у адміністративній справі № 2а-12707/09/2670.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2009 року - без змін.
На підставі протоколу розподілу справи між суддями від 10 грудня 2010 року автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 2а-12707/09/2670 передано на розгляд судді Шарпаковій В.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року адміністративну справу № 2а-12707/09/2670 прийнято до провадження.
Крім цього, 04 грудня 2009 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, в якому просить: 1) скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 21 вересня 2009 року № 867 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ України; 2) поновити на посаді.
На підставі протоколу розподілу справ між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2009 року справу № 2а-15646/09/2670 передано на розгляд судді Бачуна О.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-15646/09/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2010 року зупинено провадження у справі № 2а-15646/09/2670 до прийняття Голосіївським районним судом міста Києва рішення по кримінальній справі відносно ОСОБА_1 № 50-5603 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України та набрання рішенням законної сили.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва про зупинення провадження у справі від 29 січня 2010 року оскаржено позивачем в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2012 року залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2010 року.
25 липня 2012 року на підставі протоколу розподілу справ між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 2а-15646/09/2670 передано на розгляд судді Кузьменка В.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2012 року прийнято адміністративну справу до провадження.
06 серпня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява позивача про поновлення провадження у справі та про об'єднання до спільного розгляду адміністративних справ № 2а-12707/09/2670 та № 2а-15646/09/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2012 року поновлено провадження в адміністративній справі № 2а-15646/09/2670 та призначено справу до судового розгляду на 27 серпня 2012 року.
23 серпня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання позивача, в якому він підтримав заяву про об'єднання адміністративних справ до спільного розгляду та просить провести судове засідання за його відсутності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2012 року об'єднано провадження у адміністративних справах № 2а-12707/09/2670 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про скасування наказу від 08 вересня 2009 року № 813о/с, поновлення на посаді та № 2а-15646/09/2670 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, про скасування наказу та поновлення на посаді.
Адміністративну справу № 2а-15646/09/2670 передано на розгляд судді Аверковій В.В.
За таких обставин, на підставі вищевикладеного, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2012 року поновлено провадження в адміністративній справі № 2а-12707/09/2670 та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Підсумовуючи, в межах даного провадження (об'єднані справи № 2а-12707/09/2670 та № 2а-15646/09/2670, із присвоєнням номеру № 2а-12707/09/2670) позивачем заявлено наступні вимоги, що підлягають розгляду та вирішенню по суті:
- скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві № 813 о/с від 08 вересня 2009 року про притягнення слідчого Слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києву ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;
- скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві № 867 о/с від 21 вересня 2009 року про звільнення слідчого Слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_1;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого Слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві.
У судовому засіданні 08 листопада 2012 року позивач підтримав адміністративний позов в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги. Мотивуючи підстави звернення до суду зазначив, що підставою для винесення спірних наказів та звільнення позивача із займаної посади стало порушення Прокуратурою міста Києва 30 липня 2009 року кримінальної справи, яка станом на 08 листопада 2012 року закрита, тому, позивач вважає оскаржувані рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві передчасними, такими, що суперечать приписам Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та підлягають скасуванню.
Представник відповідача у судове засідання 08 листопада 2012 року не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Мотивуючи письмові заперечення, зазначив, що в ході службового розслідування встановлено порушення позивачем статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що у подальшому призвело до порушення кримінальної справи за фактом вимагання та отримання хабара службовою особою. Тому, за результатами вказаного службового розслідування прийнято рішення звільнити ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.
Представник третьої особи у судове засідання 08 листопада 2012 року не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Матеріали справи містять заперечення Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 09 листопада 2009 року та від 28 січня 2010 року, в яких із посиланням на порушенням позивачем службової дисципліни, та як наслідок порушення кримінальної справи за фактом вимагання та отримання хабара службовою особою, представник третьої особи просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Враховуючи неявку представника відповідача та третьої особи, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув адміністративну справу № 2а-12707/09/2670 в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ визначаються Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію»; Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, є, зокрема, визнання незаконними рішень Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його із займаної посади.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював в органах внутрішніх з 27 січня 1992 року.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 29 травня 2009 року № 446 о/с майора міліції ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Голосіївського районного управління, за рахунок посади старшого інспектора - чергової частини 1-го ТВМ Голосіївського РУ.
Спірним наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 08 вересня 2009 року № 813 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві» за вчинення дисциплінарного проступку, несумісного з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ України, який виразився у грубому порушенні вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, нехтуванні інтересами служби, що у подальшому призвело до порушення кримінальної справи за фактом вимагання та одержання хабара службовою особою, слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ звільнено згідно з пунктом 64 п.п. «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Відповідно до витягу із наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 21 вересня 2009 року № 867 о/с, на підставі вищезазначеного наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 08 вересня 2009 року № 813 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві», звільнено майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1, слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Голосіївського районного управління, згідно з пунктом 64 п.п. «є» (за порушення дисципліни) з 23 вересня 2009 року.
Обґрунтовуючи адміністративний позов, позивач посилається на неправомірність вищезазначених наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, з огляду на відсутність законних підстав для звільнення позивача.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі по тексту - Закон № 565-XII) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 25 цього Закону працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі по тексту - Дисциплінарний статут) на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.
Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм Міністром внутрішніх справ України.
Начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності.
Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники.
Начальник, який перевищив надане йому право накладати дисциплінарні стягнення, несе відповідальність за цим Статутом. Дисциплінарне стягнення, накладене з порушенням вимог цього Статуту, скасовується начальником, який його наклав, або старшим прямим начальником.
Старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року - пом'якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не
відповідає тяжкості вчиненого проступку.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Статтею 14 цього ж статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Зміст наказу доводиться до відома особі рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
В матеріалах справи міститься копія висновку службового розслідування за фактом порушення кримінальної справи відносно слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод СВ Голосіївського районного управління майора міліції ОСОБА_1 від 02 вересня 2009 року, за результатами якої встановлено, що 30 липня 2009 року Прокуратурою міста Києва відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 50-5603 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України; постановою Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2009 року позивачу обрано міру запобіжного заходу у вигляді арешту.
Також, зі змісту Висновку службового розслідування вбачається наступні обставини: 04 серпня 2009 року наказом Головного управління № 714 о/с слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод СВ Голосіївського райуправління ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов'язків на період проведення службового розслідування; 07 серпня 2009 року Прокуратурою міста Києва пред'явлено обвинувачення ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.
Як висновок службового розслідування зазначено, що вищезазначена ситуація стала можливою у зв'язку з нехтуванням інтересами служби, грубим порушенням статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що у подальшому призвело до порушення Кримінальної справи за фактом вимагання та отримання хабара службовою особою.
Суд звертає увагу, що саме згідно з пунктом 64 пп. «є» (за порушення дисципліни) позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності та звільнено із органів внутрішніх справ.
З приводу викладеного слід зазначити, що відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни як вид дисциплінарного стягнення передбачено пунктом 6 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту та відповідно до статті 14 цього Закону є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
За загальним правилом будь-яке притягнення особи до дисциплінарної відповідальності (як у відносинах публічної служби, так і у звичайних трудових відносинах) має бути обґрунтованим, тобто, мати чітко вказану підставу для застосування дисциплінарного стягнення, тому, вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з порушенням службової дисципліни, тому для правильного вирішення адміністративної справи суду слід встановити чи мало місце порушення службової дисципліни та в чому полягає таке порушення, з одночасним встановлення необхідних доказів на підтвердження зазначених обставин.
В матеріалах справи міститься копія висновку службового розслідування за фактом порушення кримінальної справи відносно слідчого відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод СВ Голосіївського районного управління майора міліції ОСОБА_1 від 02 вересня 2009 року, зі змісту якого вбачається, що саме порушення кримінальної справи стало підставою для висновку про порушенням службової дисципліни позивачем, та саме обставини порушення кримінальної справи № 50-5603 - стали підставою для звільнення позивача із займаної посади.
Досліджуючи висновок службового розслідування в якому зазначено, що порушення статті 7 Дисциплінарного статуту полягає в порушенні кримінальної справи щодо позивача за одержання останнім хабара з викладенням у висновку службового розслідування опису обставин, за яких було затримано позивача та на підставі яких пред'явлено обвинувачення за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, суд дійшов насітпних висновків.
Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Службова дисципліна, забезпечуючи законність дій працівників органів внутрішніх справ відповідно до Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382 зобов'язує залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.
На думку суду, порушення кримінальної справи відносно співробітника міліції знижує авторитет органів внутрішніх справ, є порушенням присяги такого працівника, що в свою чергу свідчить про порушення статті 7 Дисциплінарного статуту та тягне за собою притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Досліджуючи матеріали адміністративної справи (спірні накази, висновок службового розслідування, пояснення позивача та представника відповідача) судом не встановлено порушень з боку відповідача порядку накладання дисциплінарних стягнень, а саме:
- службове розслідування проведено в строки та порядку встановлені Дисциплінарним статутом, за результатами якого складено висновок службового розслідування про порушення позивачем статті 7 Дисциплінарного статуту та прийнято рішення про звільнення останнього із органів внутрішніх справ;
- наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 08 вересня 2009 року № 813 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Голосіївського РУ ГУМВС України в місті Києві» ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ звільнено згідно з пунктом 64 п.п. "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не порушено приписів статті 16 Дисциплінарного статуту, яким встановлено, що у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, оскільки висновок службового розслідування складений 02 вересня 2009 року, а наказ про звільнення позивача - 08 вересня 2009 року.
- статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено,що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу, у зв'язку з чим, на підставі вищезазначеного наказу наказом Головного управління від 21 вересня 2009 № 867 о/с ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ.
Доводи позивача на порушення порядку накладання дисциплінарних стягнень та посилання на статтю 21 Закону № 565-XII, якою встанволено звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили суд не бере до уваги, оскільки матеріали справи свідчать про звільнення позивача із органів внутрішніх справ на підставі порушення статті 7 Дисциплінарного статуту, що тягне за собою притягнення особи до дисциплінарної відповідальності в тому числі, звільнення із органів внутрішніх справ.
Також, як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач посилається на наступні документи, завірені копії яких серед іншого були надані Голосіївським районним судом міста Києва у відповідь на судовий запит від 22 жовтня 2012 року: копію вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2010 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України і призначено йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 2(два) роки із конфіскацією всього належного майна; копію ухвали Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2011 року, якою вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2010 року скасовано, а кримінальну справу направлено до Прокуратури міста Києва для проведення додаткового розслідування.
На думку суду, такі посилання позивача не можуть бути підставою для скасування спірних наказів оскільки в матеріалах справи міститься копія постанови старшого слідчого Слідчого відділу прокуратури міста Києва юриста 1 класу Фіцайя П.П. від 11 квітня 2012 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України, об'єднання справ в одне провадження та закриття в частині кримінальної справи, пунктом 2 якої закрито кримінальну справу в частині вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.
При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на повернення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 364 КК України прокурору м. Києва на додаткове розслідування (копія постанови про направлення справи на додаткове розслідування від 22 листопада 2012 року міститься в матеріалах справи), оскільки жодних остаточних результатів та висновків зазначена постанова не містить, оскільки є процесуальним документом та свідчить про те, що кримінальна справа не закрита, а перебуває у прокурора міста Києва на додатковому розслідуванні.
За таких обставин, враховуючи, що станом на момент винесення спірних наказів провадження у кримінальній справі № 50-5603 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України, не було закрито, а висновок службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни, що виявилось у отриманні хабара та призвело до порушення кримінальної справи, складений в порядку та строки передбачені Дисциплінарним статутом; досліджуючи матеріали адміністративної справи судом не встановлено порушень з боку відповідача порядку накладання дисциплінарних стягнень, суд вважає позовні вимоги безпідставними.
Також, вирішуючи адміністративну справу, суд в даному випадку, керуючись приписами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України Окружний адміністративний суд міста Києва, враховуючи особливості категорії адміністративних справ з приводу прийняття, проходження та звільнення з публічної служби, виходить із дослідження спірних рішень в контексті правомірності їх винесення та обґрунтованості, викладених у їх висновків.
В даному випадку, суд звертає увагу, що відповідачем не порушено приписи Дисциплінарного статуту в частині дотримання проведення службового розслідування, складання висновку службового розслідування та проведення бесіди, щодо якого призначалось службове розслідування.
Суд не бере до уваги посилання позивача на погіршення його стану здоров'я через проходження служби в органах внутрішніх справ (в матеріалах справи містяться копії виписок із історії хвороби, виписок із амбулаторної карти, довідки, тощо), оскільки зазначені обставини не мають значення для вирішення справи по суті.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Відповідно до статті 51 Кодексузаконів про працюУкраїнидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідачем по справі доведено правомірність оскаржуваних наказів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позивачем не доведено позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі..
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Аверкова