ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2012 року 12:58 № 2а-15220/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аверкова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001262202 від 26.09.2012, №0001232204 від 12.09.2012

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26 вересня 2012 року № 0001262202 та від 12 вересня 2012 року № 0001232204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-15220/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19 листопада 2012 року, яке відклалось на 26 листопада 2012 року, у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 26 листопада 2012 року представник позивача підтримав адміністративний позов в повному обсязі та просив суд задовольнити його. Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: по-перше, згідно податкового законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» не є платником екологічного податку, тому рішення податкового орган про донарахування позивачу податкового зобов'язання з екологічного податку є неправомірним, а по-друге, на думку позивача, при оцінці питання дотримання суб'єктом господарювання порядку ведення касових операцій визначальне значення має встановлення факту видачі або отримання (повернення) готівкових коштів, що підтверджується документами, що додані до позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні 26 листопада 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені у письмових запереченнях співпадають із висновками акту від 10 вересня 2012 року № 680/22-2/32380022 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року.

За таких обставин, заслухавши пояснення представників сторін, після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» (код ЄДРПОУ 32380022) зареєстровано як юридична особа Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 09 квітня 2003 року за № 1 069 120 0000 007685, місцезнаходження юридичної особи: 04250, місто Київ, вул. Тимошенка, 29-Б (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А0 № 817391 міститься в матеріалах справи).

Згідно Довідки серії АБ № 187601 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності товариства за видами КВЕД відносяться: управління нерухомим майном (70.32.0.), інші монтажні роботи (45.34.0.), здавання в оренду власного нерухомого майна (70.20.0.), ремонт, технічне обслуговування та монтаж підіймально-транспортного устаткування (29.22.2.), будівництво будівель (45.21.1.), прибирання сміття, боротьба з забрудненням та подібні види діяльності (90.03.0.).

Відповідно до Свідоцтва № 36790996 Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»є платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 06 серпня 2012 року № 1251/22 та № 1253, від 27 серпня 2012 року № 1382 виданих Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби, відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 10 вересня 2012 року № 680/22-2/32380022 (копія акту перевірки міститься в матеріалах справи).

Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» підпункту 240.1.3. пункту 240.1. статті 240, підпункту 242.1.3. пункту 242.1. статті 24, пункту 243.2. статті 243, пунктів 246.4., 246.5. статті 243, пункту 249.6. статті 249, пунктів 250.1., 250.2. статті 250 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем не нараховано екологічний податок на суму 99934,19 грн., в тому числі: за I квартал 2011 року на суму 13917,71 грн., за II квартал 2011 року на суму 14 231,14 грн., за III квартал 2011 року на суму 16691,50 грн., за IV квартал 2011 року на суму 17 656,54 грн., за I квартал 2012 року на суму 18 743,40 грн., за II квартал 2012 року на суму 18693,90 грн.; порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» підпункту 2.8. пункту 2, підпункту 3.5. пункту 3, підпункту 7.24. пункту 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Такий висновок податкового органу в частині донарахування екологічного податку обґрунтований тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» не подавалась до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби податкова звітність з екологічного податку за 2011 та 2012 роки.

Також, в ході перевірки, відповідачем встановлено видаткові ордери та видаткові відомості в який видача готівки з каси не підтверджена підписами одержувачів. При додачі сум готівки за такими ордерами та відомостями до залишку готівки в касі, виявлено пере ліміт залишку готівки в розмірі 61873,43 грн.

Не погоджуючись із такими висновками податкового органу, позивачем подані заперечення до акту перевірки від 10 вересня 2012 року № 680/22-2/32380022, які залишені без задоволення рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 21 вересня 2012 року № 16116/10/22-206.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 12 вересня 2012 року № 0001232204 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за порушення норм з регулювання обігу готівки до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 123 746, 86 грн.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 26 вересня 2012 року № 0001262202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 240.1.3. пункту 240.1. статті 240, підпункту 242.1.3. пункту 242.1. статті 24, пункту 243.2. статті 243, пунктів 246.4., 246.5. статті 243, пункту 249.6. статті 249, пунктів 250.1., 250.2. статті 250 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку на 118 901, 00 грн., в тому числі: за основним платежем на суму 99 934,00 грн., за штрафними санкціями - 18 967,00 грн.

За таких обставин, позивач вважає неправомірними спірні податкові повідомлення - рішення та просить їх скасувати з підстав винесення всупереч податковому законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи в частині оскарження податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 12 вересня 2012 року № 0001232204, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 (далі по тексту - Положення № 637)

Виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) (пункт 2.7 Положення № 637).

Відповідно до пункту 2.8 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відповідно до пункту 3.1 вказаного Положення - касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо (пункту 3.4 Положення № 637).

Пунктом 3.5 Положення № 637 встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

В свою чергу, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі (пункт 3.7 Положення № 637).

В контексті викладеного суд зазначає, що зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що при оцінці питання дотримання суб'єктом господарювання порядку ведення касових операцій визначальне значення має встановлення факту видачі або отримання (повернення) готівкових коштів, а не тільки правильність складання та оформлення відповідних звітних документів, правова позиція щодо чого також викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2011 року по справі № К-6121/07.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд зазначає, що відповідно до Журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»встановлено, що надходження до каси складають: за 08 квітня 2011 року - 338 644, 05 грн., за 08 червня 2011 року - 169 616,00 грн., за 11 липня 2011 року - 175 000,00 грн., за 08 вересня 2011 року - 142 000,58 грн., за 09 вересня 2011 року - 35 860, 00 грн., 10 жовтня 2011 року - 146 080, 00 грн., 10 листопада 2011 року - 24 780,00 грн., 08 грудня 2011 року - 139 000, 41 грн., 13 березня 2012 року - 32260,00 грн., за 10 травня 2012 року - 125 505, 00 грн., наведені записи в графі «Прибутковий документ» підписані головним бухгалтером ОСОБА_1.

В свою чергу, в графі «Видатковий документ» в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» містяться підписи осіб, які отримували готівки із каси, зокрема: 08 квітня 2011 року видано ОСОБА_2 кошти у розмірі 501, 88 грн. та 20 187,85 грн., ОСОБА_3 - 318 456,20 грн.; 08 червня 2011 року видано ОСОБА_1 кошти у розмірі 168 115,88 грн., ОСОБА_4 - 1505,64 грн.; 11 липня 2011 року видано ОСОБА_1 кошти у розмірі 159 999,86 грн., ОСОБА_4 - 1505,64 грн., ОСОБА_5 - 1400,00 грн., ОСОБА_4 - 1601,00 грн., ОСОБА_6 -862,50 грн.; 08 вересня 2011 року видано ОСОБА_1 кошти у розмірі 140 833,94 грн., ОСОБА_6 - 1 166, 00 грн.; 09 вересня 2011 року видано ОСОБА_1 кошти у розмірі 30 603, 26 грн., ОСОБА_4 - 1003,76 грн.; 10 жовтня 2011 року видано ОСОБА_1 кошти у розмірі 199 999,31 грн., ОСОБА_4 -1505,64 грн., ОСОБА_5 682,42 грн., ОСОБА_4 - 2585,46 грн., ОСОБА_6 -3759,29 грн.; 10 листопада 2011 року видано ОСОБА_1 кошти у розмірі 28078,05 грн. та 17 238,45 грн., ОСОБА_4 - 5923,35 грн., ОСОБА_6 -2118,42 грн.; 08 грудня 2011 року видано ОСОБА_1 кошти у розмірі 135 961,19 грн., ОСОБА_4 - 1505,64 грн., ОСОБА_6 - 445,87 грн., ОСОБА_4 -1087,70 грн.; 13 березня 2012 року видано ОСОБА_1 кошти у розмірі 25 884,76 грн. та 2685,33 грн., ОСОБА_7 - 1505,64 грн., ОСОБА_6 - 1669,00 грн., ОСОБА_4 - 514,35 грн.; 10 травня 2012 року видано ОСОБА_1 кошти у розмірі 121027,08 грн. та 119,00 грн., ОСОБА_7 - 1003,76 грн., ОСОБА_6 - 2845,36 грн.

Більш того, фактичне виведення готівки з каси підприємства підтверджується Журналом реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» в якій, зокрема визначено номера видаткових касових ордерів, інформацію щодо видачі та отримання коштів, розмір сум виданих/отриманих грошових коштів, номера кореспондуючих рахунків/субрахунків, які оформленні відповідно до встановлених правил.

При цьому, суд вважає хибнім твердження позивача про неможливість застосування Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби до позивача штрафних санкцій передбачених Указом Президента від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» оскільки адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, з огляду на наступне.

Так, згідно приписів частини 3 пункту 31 статті 106 Конституції України, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Приписами статті 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України»від 08 червня 1995 року визначено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Відповідно до пункту 1 Перехідних положень Конституції України, Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

З огляду на викладене, позивач помилково посилається на неправомірність застосування штрафних санкцій на підставі Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" виключно із посиланням на те, що застосування штрафних санкцій до платників податків можливе лише на підставі Законів України, а не Указів Президента України.

Зазначена правова позиція висвітлена, зокрема в рішенні Вищого адміністративного суду України від 26.03.2012 року у справі № К-53827/09-С.

Таким чином, враховуючи те, що під час розгляду справи було встановлено наявність факту видачі готівки із каси підприємства у повному розмірі, суд приходить до висновку про недоведеність та відсутність обставин з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість застосування до підприємства штрафних санкцій.

Щодо податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 26 вересня 2012 року № 0001262202 суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.57. Податкового кодексу України екологічний податок, це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Згідно з підпунктом 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

При цьому, розміщенням відходів, у розумінні підпункту 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та статті 1 Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» (далі - Закон № 187/98-ВР), є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

В контексті наведеного, платниками екологічного податку, зокрема, є суб'єкти господарювання, що здійснюють під час провадження своєї діяльності зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

При цьому, об'єктом та базою оподаткування є, зокрема обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів (підпункт 242.1.3 пункт 242.1 стаття 242 Податкового кодексу України).

Статтями 243-246 Податкового кодексу України встановлені ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Згідно з пунктом 249.1. Податкового кодексу України суми податку, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів.

Відповідно до пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації: за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

Аналогічна за змістом позиція викладена у наказі Державної податкової служби України від 16 грудня 2011 року № 258 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів», якою передбачено, що місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

Відповідно до вказаної податкової консультації, платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Обґрунтовуючи правову позицію, позивачем повідомлено суд про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» є балансоутримувачем житлових будинків, діяльність якого спрямована на задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

При здійсненні вищевказаної діяльності, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» також керується Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1070 від 10 грудня 2008 року, пунктом 3 яких встановлено, що житлові масиви і внутрішньо дворові території, дороги загального користування та інші об'єкти благоустрою населених пунктів обладнуються контейнерними майданчиками, урнами для побутових відходів; власники та балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

У відповідності із вказаною нормою права, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селтік»було укладено договір про виконання робіт по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів та великих габаритних відходів № 26/01-09/3 від 26 січня 2009 року. Так, у відповідності до укладеного Договору, ТОВ «Селтік» здійснює вивезення твердих побутових відходів, що розташовані у контейнерних майданчиках та урнах житлових будинків.

Відповідачем не надано жодних відомостей та доказів, які підтверджували б, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»провадить діяльність під час провадження якої здійснюється розміщення відходів, має спеціально відведенні для цього місця та надає послуги в цій сфері або має ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, він не є платником екологічного податку, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу та наявність підстав для скасування податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 26 вересня 2012 року № 0001262202.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 12 вересня 2012 року № 0001232204.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 26 вересня 2012 року № 0001262202.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Аверкова