ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27 листопада 2012 року 14:56 № 2а-11437/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аверкова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс"
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень №0000632307,№0000682307 від 15.02.2012
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросервіс» (далі по тексту - позивача) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування и податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 15 лютого 2012 року № 0000632307 та № 0000682307.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-11437/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04 вересня 2012 року.
Судові засіданні неодноразово відкладались у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 27 листопада 2012 року представник позивача підтримав адміністративний позов в повному обсязі та просив суд задовольнити його. Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Меридіан».
Крім цього, на підтвердження необгрунтованості висновків податкового органу, представниками позивача зазначено, що відповідачем не доведено, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій позивач та його контрагенти, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «БМК Меридіан» було зареєстровано як юридична особа та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.
Представник відповідача у судовому засіданні 27 листопада 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суду відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, співпадають з висновками акта Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 26 січня 2012 року № 32/1-23-70-31025287 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Електросервіс» з питань правильності, повноти, своєчасності нарахування сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «БМК Меридіан», за період з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2011 року.
Вислухавши пояснення, доводи та заперечення сторін та вивчивши додані до справи матеріали, з урахуванням всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 15 лютого 2012 року № 0000632307 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 560 633, 75 грн., в тому числі: за основним платежем - 413 307,00 грн., за штрафними санкціями -103 326,75 грн.
Відповідно до податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 15 лютого 2012 року № 0000682307 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додані вартість на 413 306,25 грн. в тому числі: за основним платежем - 330645,00 грн., за штрафними санкціями - 82661,25 грн.
Вищезазначені податкові повідомлення - рішення винесене на підставі висновків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 26 січня 2012 року № 32/1-23-70-31025287 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Електросервіс» з питань правильності, повноти, своєчасності нарахування сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Меридіан», за період з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2011 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
В акті перевірки відповідачем встановлена відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Меридіан» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що на думку податкового органу, свідчить про відсутність наміру у Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Меридіан» створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, така угода носить фіктивний характер, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросервіс» діяло без належної обачності і йому (ТОВ «Електросервіс») мало бути відомо фактичний адміністративно-майновий стан діяльності ТОВ «БМК Меридіан», умови ведення цим підприємством господарської діяльності та відповідність виду господарської діяльності до виконання робіт (продажу товарів) для Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросервіс».
Такий висновок зроблено податковим органом на підставі відомостей про перебування в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПА у Херсонській області кримінальної справи № 330101-11, порушеної у відношенні ОСОБА_1. за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.
За таких обставин, відповідач стверджує, що фінансово-господарські взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросервіс» з Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Меридіан» носять характер недійсного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, так як суперечать моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦКУ), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (частина 3 статті 203 ЦКУ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 стаття 203 ЦКУ).
За таких обставин, як висновок проведеної перевірки, встановлено порушення підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період у сумі 413 307,00 грн., а саме по періодах: III квартал 2010 року у сумі 290 186, 00 грн.; IV квартал 2010 року у сумі 123 121, 00 грн.; порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет підсумками поточного звітного періоду (р. 27 Декларації з ПДВ) на загальну суму 330645,00 грн., а саме по періодах: липень 2010 року на суму 65296,00 грн., серпень 2010 року на суму 65708,00 грн., вересень 2010 року на суму 101145,00 грн., жовтень 2010 року на суму 59381,00 грн., листопад 2010 року на суму 39115,00 грн.
Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви та суд зазначає наступне.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Меридіан», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Меридіан» були укладені наступні господарсько-правові договори: від 30 червня 2010 року № 30-06/10 на виконання підрядних робіт (виконання електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт) на загальну суму 42628,80 грн. (в т.ч. ПДВ 7104,80 грн.), від 02 липня 2010 року № 02-07/10 на виконання підрядних робіт (встановлення 2-х комірок КРУ/TEL-10 кВ) на загальну суму 72696,00 грн. (в т.ч. ПДВ 12116,00 грн.), від 12 липня 2010 року № 12-07/10 на виконання підрядних робіт (заміна трансформаторів струму та існуючих установок РЗА на РП-81, РП-86) на загальну суму 16 822,80 грн. (в т.ч. ПДВ 2803,80 грн.), від 15 липня 2010 року № 15-07/10 на виконання підрядних робіт (встановлення 2-х комірок КРУ/TEL-10 кВ на об'єкті «Реконструкція комірок» 10 кВРП-41, ПС «Центр») на загальну суму 67 906,80 грн. (в т.ч. ПДВ 11 317,80 грн.), від 19 липня 2010 року № 19-07/10 на виконання підрядних робіт (відновлення шафи № 13 та шафи № 17 КРУ/TEL-10 на РП-12) на загальну суму 20 047,20 грн. (в т.ч. ПДВ 13 341,20 грн.), від 12 серпня 2010 року № 12-08/10 на виконання підрядних робіт (монтажно-налагоджувальні роботи на РП-455 ком. №№ 21,7,9,15,17,6,12,14,18) на загальну суму 86233, 20 грн. (в т.ч. ПДВ 14 372,20 грн.), від 16 серпня 2010 року № 16-08/10 на виконання підрядних робіт (виконання електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт по реконструкції ТП-5884 в ФП-10 кВ) на загальну суму 185 817,60 грн. (в т.ч. ПДВ 30 969,60 грн.), від № 6-09/10 на виконання підрядних робіт (виконання електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт на ПС 110/10кВ «Московська» та ПС 110/10кВ «Ломоносівська» по встановленню кабін виводу на СТП-45, СТП-46, СТП-47) на загальну суму 232126,80 грн. (в т.ч. ПДВ 8687,80 грн.), від 13 жовтня 2010 року № 13-10/10 на виконання підрядних робіт (вимірювання та випробуванню ТП-434, КТП-1721, КТП-4995) на загальну суму 37797,60 гри. (в т.ч. ПДВ 6299,60 грн.), від 15 жовтня 2010 року № 15-10/10 на виконання підрядних робіт (технічне обслуговування електроустаткування 10 кВ в ТП-927 зовнішнього електрозабезпечення ВАТ «Вімм-Білль-Данн-Україна») на загальну суму 27 217,20 грн. (в т.ч. ПДВ 4 536,20 грн.), від 25 жовтня 2010 року № 25-10/10 на виконання підрядних робіт (виконання електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт на РП-13 по реконструкції кабін виводу (комплекс перемикань в районі камер К-12, К-12а, К-126 буд. майданчика № 12) на загальну суму 62 618,40 грн. (ПДВ 10 436,40 грн.), від 05 листопада 2010 року № 05-11/10 на виконання підрядних робіт (виконання проектних робіт «Зовнішнє електропостачання ММЗ №3 в м. Вишневий. Кабельні лінії 10 кВ та РП-10 кВ № 2») на загальну суму 60 838,13 грн. (в т.ч. ПДВ 10 139,69 грн.).
Представники позивача стверджують, що підрядні роботи, що передбачені вказаними договорами, були виконані ТОВ «БМК Меридіан» для Позивача відповідно до умов цих договорів, а вартість та результат цих робіт були оформлені відповідно ДО вимог чинного законодавства України - Довідками про вартість виконання підрядних робіт (за формою № КБ-3, затвердженою наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року № 237/5) та Актами приймання виконаних будівельних робіт (за формою № КБ-2в, затвердженою наказом Мінрегіонбуду України від 04 грудня 2009 року № 554).
На підтвердження вищезазначеного та належного виконання умов Договорів укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Меридіан» надано суду копії довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних робіт за кожним окремим договором на виконання підрядних робіт, а саме: за договором від 30 червня 2010 року № 30-06/10 - довідками про вартість виконання підрядних робіт за серпень 2010 року на суму 3 081,60 грн. і на суму 39 547,20 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт на суму 3 081,60 грн. і на суму 39 547,20 грн. відповідно; за договором від 02 липня 2010 року № 02-07/10 - довідками про вартість виконання підрядних робіт за липень 2010 року на суму 54308,40 грн., і на суму 18 387,60 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт на суму 54308,40 грн. і на суму 18 387,60 грн. відповідно; за договором від 12 липня 2010 року № 12-07/10 - довідками про вартість виконання підрядних робіт за серпень 2010 року на суму 13899,60 грн. і на суму 2 923,20 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт на суму 13899,60 грн. і на суму 2 923,20 грн. відповідно; за договором від 15 липня 2010 року № 15-07/10 - довідками про вартість виконання підрядних робіт за липень 2010 року на суму 38167,20 грн. і на суму 29 739, 60 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт на суму 38167,20 грн. і на суму 29 739,60 грн. відповідно; за договором від 19 липня 2010 року № 19-07/10 - довідками про вартість виконання підрядних робіт за 9010 на суму 10446,00 грн. і на суму 9601,20 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт на суму 10446,00 грн. і на суму 9601,20 грн. відповідно; за договором від 12 серпня 2010 року № 12-08/10 - довідками про вартість виконання підрядних робіт за серпень 2010 року на суму 84 928,80 грн. і на суму 1 304,40 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт на суму 84 928,80 грн. і на суму 1 304,40 грн. відповідно; за договором від 16 серпня 2010 року № 16-08/10 - довідками про вартість виконання підрядних робіт за вересень 2010 р. на суму 91 120,80 грн. і на суму 94 698,00 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 на суму 83016,00 грн., № 2 на суму 8104,80 грн. і № 3 на суму 94 698,00 грн. відповідно; за договором від 06 вересня 2010 року № 6-09/10 - довідками про вартість виконання підрядних робіт за вересень 2010 року на суму 60 590,40 грн., на суму 60 873,60 грн., на суму 27 859,20 грн., на суму 22 201,20 грн. і за листопад 2010 року на суму 60 590,40 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт вересень 2010 рок на суму 60 590,40 грн., на суму 60 873,60 грн., на суму 27 859,20 грн., на суму 22 201,20 грн. і за листопад 2010 року на суму 60 590,40 грн. відповідно; за договором від 13 жовтня 2010 року № 13-10/10 - довідками про вартість виконання підрядних робіт за жовтень 2010 року на суму 21 105,60 грн. і за листопад 2010 року на суму 16 654,20 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року на суму 21 105,60 грн. і за листопад 2010 року на суму 16 654,20 грн. відповідно; за договором від 15 жовтня 2010 року № 15-10/10 - довідкою про вартість виконання підрядних робіт за жовтень 2010 року на суму 27 217,20 грн. та актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року на суму 27 217,20 грн. відповідно; за договором від 25 жовтня 2010 року № 25-10/10 - довідками про вартість виконання підрядних робіт за жовтень 2010 року на суму 38 419,20 грн. і за листопад 2010 року на суму 24 119,20 грн. та актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року на суму 38 419,20 грн. і за листопад 2010 року на суму 24 119,20 грн. відповідно; за договором від 05 листопада 2010 року № 05-11/10 - актом № 1 здачі-прийому виконаних робіт за листопад 2010 року на суму до сплати 59012,99 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 9835,50 грн.).
В матеріалах справи на підтвердження отримання позивачем та встановлення обладнання відповідно до умов вищезазначених Договорів про виконання підрядних робіт також містяться копії видаткових накладних, а саме: № М-115 від 20 липня 2010 року, № М-147 від 27 липня 2010 року, № М -171 від 02 серпня 2010 року, № М -221 від 09 серпня 2010 року, № М - 336 від 30 серпня 2010 року, № М - 356 від 06 вересня 2010 року, № М - 345 від 20 вересня 2010 року, № М - 400 від 23 вересня 2010 року, № М - 490 від 15 жовтня 2010 року, № М -547 від 23 листопада 2010 року та копії податкових накладних: № 15 від 20 липня 2010 року, № 23 липня 2010 року, № 170 від 23 липня 2010 року, № 180 від 27 липня 2010 року, №236 від 02 серпня 2010 року, № 268 від 09 серпня 2010 року, № 366 від 20 серпня 2010 року, № 414 від 31 серпня 2010 року, №419 від 31 серпня 2010 року, № 422 від 31 серпня 2010 року, № 423 від 31 серпня 2010 року, № 424 від 31 серпня 2010 року, № 429 від 31 серпня 2010 року, № 446 від 06 вересня 2010 року, № 520 від 20 вересня 2010 року, № 528 від 23 вересня 2010 року, № 576 від 30 вересня 2010 року, № 577 від 30 вересня 2010 року, № 580 від 30 вересня 2010 року, № 583 від 30 вересня 2010 року, № 593 від 30 вересня 2010 року, №631 від 15 жовтня 2010 року, № 679 від 29 жовтня 2010 року, № 680 від 29 жовтня 2010 року, № 684 від 29 жовтня 2010 року, № 749 від 23 листопада 2010 року, № 772 від 30 листопада 2010 року, № 773 від 30 листопада 2010 року, № 774 від 30 листопада 2010 року, № 775 від 30 листопада 2010 року.
Оплата вищезазначених отриманих послуг за видатковими та податковими накладними підтверджується копіями рахунків фактур, що додані до матерів адміністративної справи, № М-039 від 05.07.2010 року; № М-049 від 07 липня 2010 року; № М-088 від 21 липня 2010 року; № М-100 від 23 липня 2010 року; № М-105 від 26 липня 2010 року; № М-257 від 20 серпня 2010 року; № М-261 від 21 серпня 2010 року, № М-344 від 07 вересня 2010 року; № М-364 від 09 вересня 2010 року; № М-458 від 12 жовтня 2010 року; та виписками з рахунку позивача (за рахунками ТОВ «БМК Меридіан») від 18 серпня 2010 року; від 20 серпня 2010 року; від 31 серпня 2010 року; від 13 вересня 2010 року; від 22 вересня 2010 року; від 27 вересня 2010 року; копія листа від 03 листопада 2010 року, від 03 листопада 2010 року, 04 листопада 2010 року, від 23 листопада 2010 року., від 16 листопада 2010 року, від 24 листопада 2010 року, від 24 листопада 2010 року, від 15 грудня 2010 року, 21 грудня 2010 року, від 22 грудня 2010 року.
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Як зазначено у частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.
Слід зазначити, що посилання відповідача на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі № 2-а-1908/11/1070 за позовом Броварської ОДПІ Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Меридіан» про припинення юридичної особи, якою припинено діяльність юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством - Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК Меридіан» (Київська область, місто Бровари, вулиця Радистів, 3, код ЄДРПОУ 36832890) суд не бере до увагу з те, що зазначена постанова суду датована 26 травня 2011 року, водночас, спірні господарські угоди укладались між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Меридіан»та були виконані протягом 2010 року.
Доводи відповідача щодо наявності відомостей про перебування в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПА у Херсонській області кримінальної справи № 330101-11, порушеної у відношенні ОСОБА_1. за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України та посилання на постанову старшого слідчого СВ ПМ ДПА у місті Києві ст. лейтенанта податкової міліції Подчинок Я.В. від 22 червня 2011 року про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ в одне провадження, якою, за результатами розгляду кримінальної справи № 70-00469, порушено кримінальну справу за фактом повторного вчинення невстановленими особами фіктивного підприємства, зокрема, ТОВ «БМК «Меридіан», суд вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку та порядку Кримінального кодексу України, належним доказів фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністб «БМК «Меридіан» є вирок суду, який представником Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби не надано Окружному адміністративному суду міста Києва.
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".
При цьому, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.
Згідно вимогам пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
Згідно з підпугктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.
Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, та не спростовано представниками стоірн ку судових засіданнях, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК «Меридіан», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правоімрно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Меридіан», а висновки відповідача, що викладені в акті перевірки про порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є неправомірні, тому аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2012 року № 0000682307.
В частині щодо виявлених порушень підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає наступне.
На думку відповідача, враховуючи приписи абзацу 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону № 334/94 - ВР, якими встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, позивачем завищено валові витрати на загальну суму 1653225,00 грн. по взаємовідносинах з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Меридіан», що призвело до заниження датку на прибуток на загальну суму 413 307, 00 грн., а саме по періодах: III квартал 2010 року у сумі 290 186,00 грн., IV квартал 2010 року у сумі 123 121, 00 грн.
У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94 - ВР встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).
Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
В силу підпункту 5.3.9. пункут 5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. статті 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.
Частина 2 статті 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.
Крім того Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.
Як вже зазначалось вище, в матеріалах справи містяться копії укладених протягом 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електросервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Меридіан» договорів про виконання підрядних робіт; довідки про вартість виконаних робіт; акти приймання виконаних будівельних робіт; податкові та видаткові накладні; рахунки фактур, виписки з банківських рахунків.
Крім цього, представниками позивача зазначено, що частина продукції, придбаної у ТОВ «БМК «Меридіан», була відчужена позивачем іншим господарюючим суб'єктам, в тому числі і виконані роботи (надані послуги) по встановленню деякої продукції та надано на підтвердження копії наступних договорів та актів приймання-передачі: № 163/65-10 від 16 липня 2010 року та Актом приймання-передачі від 26 липня 2010 року; № 4600003500/292 від 15 червня 2010 року.; № 145-ДБМ від 12 листопада 2008 року; № 927/БМТЗ-10 від 30 червня 2010 року; № 22-10/10 від 22 жовтня 2010 року (з довідками про вартість виконаних електромонтажних робіт/та витрати/ за жовтень 2010 року суму 2010 року суму 67,8816 тис. грн. і за листопад 2010 року на суму 1,2420 тис. грн.); № 08-04/10 від 08 квітня 2010 року (з довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та витрати за серпень 2010 року суму 73902,19 грн.); № 12-10/10 від 12 жовтня 2010 року (з актом здачі-прийому виконаних робіт за квітень 2011 року на суму 92 357,10 грн.); № 95 від 29 квітня 2010 року (з довідками про вартість виконаних пусконалагоджувальних робіт/та витрати/ за жовтень 2010 року суму 97,7448 тис. грн. і за листопад 2010 року на суму 77,3328 тис. грн.); № 14-09/10 від 14 вересня 2010 року (з довідками про вартість виконаних електромонтажних робіт/та витрати за грудень 2010 року суму 60,1571 тис. грн. і за грудень 2010 року на суму 44,4011 тис. грн.); № 106-ДБМ від 06 серпня 2008 року (з довідками про вартість виконаних пусконалагоджувальних робіт/та витрати/ за вересень 2010 року суму 72,1776 тис. грн. і за листопад 2010 року на суму 74,2116 тис. грн.); № 25-05/10 від 25 травня 2010 року (з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/і витрат/ за серпень 2010 року на суму 98,18760 тис. грн.); № 906/КМ-47-10 від 09 липня 2010 року (з довідками про вартість підрядних робіт за серпень 2010 року на суму 12,0744 тис. грн. і на суму 64,8672 тис. грн.); № 1/27 від 27 квітня 2010 року (з довідками про вартість підрядних робіт за серпень 2010 року на суму 14,8092 тис. грн. і на суму 39,8208 тис. грн.); № 07-10/10 від 07 жовтня 2010 року (з довідкою про вартість виконаних пусконалагоджувальних робіт/та витрати/ за жовтень 2010 року суму 35,3928 тис. грн.); № 01-02/10 від 01 лютого 2010 року (з довідками про вартість підрядних робіт за серпень 2010 року на суму 3,714 тис. грн. і на суму 17,112 тис. грн.); № 14-06/10-749-818203 від 06 жовтня 2010 року про виконання вимірювальних та випробувальних робіт в ТП-613, ТП-434, КТП-1721, КТП-4995 (з довідками про вартість виконаних пусконалагоджувальних робіт/та витрати/ за листопад 2010 року суму 20,9772 тис. грн. і за жовтень 2010 року на суму 29,4636 тис. грн.).
На підтвердження вчинення вищезазначених господарських операцій надано суду копії видаткових накладних; довіреностей на отримання матеріальних цінностей; податковими накладними позивача; виписками по рахунку позивача; копіями карток рахунків.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2012 року № 0000632307 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросервіс» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної нодаткової інснекції у Голосіївському районі м. Києва від 15 лютого 2012 року № 0000632307.
3. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної нодаткової інснекції у Голосіївському районі м. Києва від 15 лютого 2012 року № 0000682307.
4. Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросервіс" за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Аверкова