ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р. Справа № 121568/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь - Каширському районі Волинської області на постанову Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 23 березня 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Камінь - Каширському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії та додаткової пенсії передбачених ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

В С Т А Н О В И Л А:

23.02.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом (позов подано 17.01.2011 року, що стверджується штемпелем на конверті (а.с.6) до управління Пенсійного фонду України в Камінь - Каширському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії.

Посилається на те, що він проживає в населеному пункті який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, отримує пенсію, не працює. У зв'язку з цим відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 39, ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідачем їй понині виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком. Просить визнати дії відповідача щодо невиплати їй у повному розмірі підвищення до пенсії та додаткової пенсії, передбачених ст. 39, 51 зазначеного Закону протиправними та зобов'язати провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період в межах строку позовної давності.

Постановою Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 23 березня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Камінь - Каширському районі Волинської області протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Камінь - Каширському провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.07.2010 року по 17.01.2011 року з врахуванням ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», і виплачених сум, та як особі, яка віднесена до 3 категорії додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальних пенсій за віком за період з 17.07.2010 року по 17.01.2011 року передбаченої ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за вказаний вище період із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Відповідач дану постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріально та процесуального права, просило скасувати постанову, та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В апеляційній скарзі покликається на те, що при розрахунку пенсії позивача не враховано положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом, а пенсія позивачу призначена згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Обчислення розміру пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюється постановами Кабінету Міністрів України, в яких відсутнє посилання на визначення мінімального розміру пенсії відповідно до законів про державний бюджет України.

Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, колегія суддів відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Позивач є особою, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відповідним посвідченням та має право на отримання пенсії за віком при повному стажі, доплату за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, проводиться доплата до пенсії в розмірі двох мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 цього Закону особам, віднесеним до 3 категорії щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Однак позивачу доплата до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» в розмірі 10,50 грн., а додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, з моменту призначення пенсії виплачувалась в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2008 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині встановлення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Тобто, здійснюючи нарахування та виплату позивачу зазначених виплат, позивач обчислював їх розмір не з розміру мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, встановлених законодавством, як це передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а керувався положеннями підзаконних нормативно правових актів - постанов Кабінету Міністрів України.

Такі дії відповідача є неправомірними, виходячи принципу з пріоритетності законів над підзаконними актами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу не підлягають застосуванню постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, передбачених ст. ст. 39 та 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальних виплат.

Також надання законодавством Кабінету Міністрів України права встановлювати розміри соціальних виплат не означає, що останній, встановлюючи порядок та розміри таких виплат, в тому числі особам, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, чи інших законів, якими встановлено розміри мінімальної заробітної плати.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Отже з урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, зобов'язавши відповідача перерахувати і виплатити як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальних пенсій за віком як особі, яка віднесена до 3 категорії відповідно до ст..39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17.07.2010 року по 17.01.2011 року.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь - Каширському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 23 березня 2011 року по адміністративній справі №2а-2034/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.М. Ліщинський

Судді І.І. Запотічний

Р.М. Шавель