Справа № 0908/4420/2012
Категорія 06
Головуючий у 1 інстанції Кардаш О.І.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Матківського Р.Й., Мелінишин Г.П., секретаря Бобика Ю.І.,
з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника ОСОБА_4
адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання припинити будівництво та демонтувати огорожу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду від 01 листопада 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 01 листопада 2012 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання припинити будівництво та демонтувати огорожу.
Постановлено зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинити будівництво огорожі та її бетонного фундаменту, що проходить між їх земельними ділянками по АДРЕСА_1, демонтувати встановлену ними огорожу та її бетонний фундамент та не чинити перешкоди ОСОБА_4 у встановленні нової огорожі на місці попередньої відповідно до схеми виносу господарських будівель в натурі. Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 110 грн. судового збору.
У апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 посилаються на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судом не було взято до уваги того, що сторони є співвласниками одного житлового будинку і користувачами однієї земельної ділянки площею 0,23 га, яка виділялась для будівництва і обслуговування даного будинку, а тому, на думку відповідачів, суд повинен був застосувати ч.2 ст. 377 ЦК та ч.4 ст.120 ЗК, відповідно до яких при переході права власності на будівлю, споруду до кількох осіб право на земельну ділянку виникає пропорційно часткам осіб у праві власності у вказаній будівлі та споруді, якщо інше не передбачено в договорі відчуження будівлі і споруди.
Апелянти вказують на те, що судом не було враховано обміри землі, проведені ПП «ГеоУкрПроект», згідно яких розмір земельної ділянки позивача збільшився з 0,11 га до 0,1172 га, що суперечить рішенню комісії уповноважених колгоспників колгоспу «Росія» 1982-1983 років.
Також відповідачі зазначають, що суд не взяв до уваги п.21 ч.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», відповідно до якого якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначені частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач, слід виходити з розміру його частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Крім того, зазначають апелянти, суд безпідставно відхилив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи за їх позовом до ОСОБА_4 про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою, чим порушив п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК.
Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідачі та їх представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.
Представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачі при встановленні огорожі порушили існуючу протягом 30 років межу. Крім того, суд врахував те, що позивач оформив право власності на господарські споруди із визначенням межі між земельними ділянками.
Однак, з таким висновком погодитись не можна.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Народного суду Калуського району від 02.06.1982 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та виділено у власність ОСОБА_2 частину житлового будинку, а саме: частину веранди, площею 4,81 м2; ванну, площею 4,1 м2; комору, площею 7,38 м2; кухню, площею 15,48 м2 та кімнату №3, площею 20,09 м2, що становить 52/100 ідеальної долі.
Цим же рішенням постановлено виділити у власність ОСОБА_4 частину житлового будинку, а саме: частину веранди, площею 2,99 м2; кладову, площею 2,21 м2; кімнату №1, площею 17,63 м2 та кімнату, площею 21,8м2, що становить 48/100 ідеальної долі (а.с. 27-29).
03.10.1982 року комісія в складі заступника голови колгоспу «Росія», голови сільської ради с. Кропивник та голови земельної комісії провела розподіл земельної ділянки площею 0,22 га між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та залишила у користування ОСОБА_2 - 0,12 га земельної ділянки, а ОСОБА_4 - 0,11 га земельної ділянки (а.с. 32).
Згідно акту від 10.11.1983 року комісією в складі заступника голови колгоспу «Росія», члена правління колгоспу та голови земельної комісії проведено обмір земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та розмежовано вказані ділянки дерев'яними кілками (а.с. 30). До зазначеного акту додано схему земельної ділянки ОСОБА_2.(а.с.31).
Однак, на цій схемі не відображено, яким чином поділена земельна ділянка між колишнім подружжям з прив'язкою до поділу житлового будинку, та не відображена земельна ділянка, що виділена ОСОБА_4
Позивач також не подав доказів того, якої площі земельна ділянка була надана йому для обслуговування домоволодіння. Згідно даних акту від 03.10.1982 року (а.с.32) по шнуровій книзі обліковано за його господарством 0,15 га, а фактично є 0,22 га земельної ділянки. Будь-які рішення про надання земельної ділянки та план відведення її в натурі в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи те, що позивач не подав доказів права власності чи права користування земельною ділянкою певної площі з визначенням її меж відносно земельної ділянки відповідачів та інших землекористувачів, немає підстав вважати, що його право користування земельною ділянкою порушено.
При таких обставинах справи колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.
Згідно п.3 ч.1 ст.309 ЦПК однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 01 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання припинити будівництво та демонтувати огорожу відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: Л.В. Ясеновенко
Р.Й. Матківський
Г.П. Мелінишин