АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/7609/12 Справа № 2-419/11 Головуючий у 1 й інстанції - Кононенко О.М. Доповідач - Петренко І.О.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М. при секретарі - Бабенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2, третя особа Управління з питань захисту прав споживачів департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2009 року позивачка звернулася до суду з позовом та просила з урахуванням доповнених позовних вимог ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на її користь моральну шкоду 5000 грн., матеріальну шкоду в сумі 7498 (подвійний розмір витрат для відновлення порушеного права 2498 грн.), суму за проведення експертизи 1249 грн. з урахуванням комісії, 5000 грн. за неякісні вироби та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог вона посилалася на те, що 28 березня 2009 року уклала з відповідачем договір купівлі-продажу дверних полотен з коробами, наличниками та склом на загальну суму 5000 грн. Оплата була здійснена шляхом 100% передплати. Термін виконання договору - 10 квітня 2009 року. Фактично виріб без скла було доставлено позивачці 11 липня 2009 року. 18 серпня 2009 року при спробі встановлення виробів у дверні прорізи були виявлені значні дефекти виробів не сумісні з можливістю монтажу та подальшої експлуатації виробів, а саме: значні деформації та розшарування в місцях склеювання (технологія виготовлення виробів передбачає склеювання окремих шарів матеріалу). Скло встановлено 03 вересня 2009 року. 04 вересня 2009 року ПП ОСОБА_2 була виставлена письмова заява-претензія щодо якості виробів та порушених термінів виконання договору, але від отримання заяви-претензії відповідач відмовилась у присутності двох свідків. 07 вересня 2009 року позивачка звернулася із заявою про захист прав споживачів до Управління з питань захисту прав споживачів департаменту споживчого ринку і сфери послуг Дніпропетровської міської ради. 10 вересня 2009 року позивач в усній формі була проінформована головним спеціалістом Управління Скібою О.О., про те, що ПП ОСОБА_2 надала в Управління письмові пояснення по суті, претензій позивачки та взяла на себе зобов'язання організувати та провести експертизу виробів для встановлення причин виникнення недоліків у виробах. 05 жовтня 2009 року спеціалістом Управління Рибкіним Д.Є. позивача було проінформовано, що 02 жовтня 2009 року ПП ОСОБА_2 надано припис управління №000610 на проведення експертизи, який був проігнорований останньою.

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнено на її користь з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 6200 грн., моральну шкоду 1000 грн. та судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 28 березня 2009 року позивач уклала з ПП ОСОБА_2 договір купівлі-продажу дверних полотен з коробами, наличниками та склом та передала 5000 грн. ОСОБА_2 (а.с.5-6).

Згідно експертного висновку Інституту проектування та експертизи будівництва від 03 листопада 2010 року, якість виробів, придбаних за договором від 28 березня 2009 року у ПП ОСОБА_2, не відповідає ГОСТ 6629-88 та ГОСТ 475-78; дефекти виробів мають виробничий характер, при виготовленні дверей, коробів та наличників було використано вологу деревину, яка при висиханні в готовому виробі приводить до його деформування, всі дефекти зазначених виробів належать до видимих дефектів сушки, тобто порушено технологію сушки деревини виробником; якісний монтаж та експлуатація зазначених виробів категорично не можлива, на час експертизи через деформації дверного полотна не уявляється можливим взагалі монтаж скла в прорізи полотен; збільшення кількості дефектів виробів буде продовжуватись по мірі висихання деревини з порушенням технології цього висихання, через те що деревина знаходиться у виробі, подальша експлуатація зазначених виробів категорично не можлива (а.с.51-61).

Згідно квитанції № 1477 від 03 листопада 2010 року за проведення експертизи сплачено позивачкою 1200 грн.

На підставі п.1 ч.2 ст.678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець мас право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, що стосуються відшкодування матеріальних збитків , які понесла позивачка , надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги в даній частині не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Однак , вирішуючи питання , щодо відшкодування позивачці моральної шкоди , судом першої інстанції не було враховано те , що таке відшкодування не було передбачено діючим за час виникнення правовідносин законодавством про захист прав споживачів, на яке посилається позивачка. Виходячи з наведеного , колегія суддів вважає за необхідне в даній частині рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, ч.1 п.4 ст. 309, 314, 315,316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2011 року -в частині стягнення моральної шкоди - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди -відмовити.

В решті - рішення залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Судді