РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа № 5004/1694/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи Бриської Людмили Василівни на ухвалу господарського суду Волинської області від 29.10.12 р.

у справі № 5004/1694/11 (суддя Гончар Марія Михайлівна )

за заявою Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод" м. Володимир-Волинський

про банкрутство

за участю представників:

кредитора ПАТ "Державний ощадний банк України" - Михальчук В.В. (довіреність від 04.12.2012р.), Карпук В.В. (довіреність від 18.06.2012р.)

апелянт - не з"явився

арбітражний керуючий - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.10.2012р. (суддя Гончар М.М.) відмовлено Бриській Людмилі Василівни у прийнятті заяви про визнання кредиторських вимог у ліквідаційній процедурі у справі № 5004/1694/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод" м. Володимир-Волинський.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, фізична особа Бриська Людмила Василівна звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 29.10.2012 р. у справі № 5004/1694/11 та передати справу на розгляд до господарського суду Волинської області.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт покликається на п.5 ч.1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якому у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства.

Наводяться також інші обгрунтування вимог апеляційної скарги.

Від арбітражного керуючого надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вимоги апеляційної скарги заперечуються.

Всі учасники провадження належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Апелянт правом на участь в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 5 вказаного Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.08.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" за заявою боржника відповідно до ст. ст. 6, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (загальні підстави). Вказаною ухвалою введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича.

Постановою господарського суду Волинської області від 23.05.2012р. ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Михайловського С.В., про що 01.06.2012р. в офіційному друкованому органі - газеті "Голос України" опубліковано оголошення.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2012 року у межах ліквідаційної процедури фізична особа Бриська Людмила Василівна звернулась з заявою до ліквідатора про визнання грошових вимог до боржника на суму 930337 тис. грн.

Ліквідатором у визнанні вказаних вимог було відмовлено, у зв"язку з чим фізична особа Бриська Людмила Василівна 09.10.2012 року звернулась до господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог в ліквідаційній процедурі банкрута - Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод" та просила суд розглянути подану нею заяву від 26.06.2012 року: визнати заявлені грошові вимоги до боржника на суму 930337 тис. грн., що становить 0,236 % вартості майна боржника належного їй пакета акцій підприємства; визнати дії арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Михайловського С.В. неправомірними; зобов'язати ліквідатора задовольнити кредиторські вимоги.

Отже, заява Бриської Л.В., направлена на адресу господарського суду містила декілька вимог.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.10.2012р. відмовлено Бриській Людмилі Василівни у прийнятті заяви про визнання кредиторських вимог у ліквідаційній процедурі з посиланням на ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та пункт 19 Постанови Пленуму ВСУ №15 від 18.12.2009 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви акціонера Бриської Л.В. у справі №5004/1694/11 та зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Аналіз зазначених норм Закону про банкрутство свідчить про те, що заяви, направлені на адресу арбітражного керуючого та суду мають бути розглянуті ( у разі відсутності підстав для повернення, передбачених ГПК України) та надано їм правову оцінку. Суд визнає їх або відмовляє у їх задоволенні (відхиляє), надаючи оцінку залученим до заяви документам.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції відмовляючи у прийнятті заяви про визнання кредиторських вимог у ліквідаційній процедурі, нормативно покликається на ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та пункт 19 Постанови Пленуму ВСУ №15 від 18.12.2009 року.

Однак, яке саме визначення статті 1 Закону застосовує суд, ухвала не містить.

Як вбачається із змісту заяви (копії) акціонера Бриської Л.В. від 09.10.2012р. (а.с.50, 51 т. XVII) вона містила вимоги - визнати грошові вимоги до боржника на суму 930337тис. грн. та визнати дії арбітражного керуючого (ліквідатора) неправомірними.

Посилаючись на ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначає, яке саме положення цієї статті дає підставу відмовляти заявнику у прийнятті заяви.

Відповідно до абзацу сьомого статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Тому вимоги, що випливають з корпоративних прав, зокрема отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації боржника (банкрута), не можуть задовольнятися в межах провадження у справі про банкрутство, а тому суди мають відхиляти такі вимоги кредиторів на підставі статті 1 Закону. (Позиція Верховного Суду України - постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15).

Тобто, у вказаній постанові ВСУ зазначається, що суди мають відхиляти вимоги засновників (учасників) боржника - юридичної особи, що випливають з корпоративних прав, зокрема отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації боржника (банкрута), однак не вказується на те, що суди мають відмовляти у прийнятті заяв з такими вимогами.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а справа № 5004/1694/11 передачі до господарського суду Волинської області для розгляду заяви фізичної особи Бриської Л.В.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи Бриської Людмили Василівни на ухвалу господарського суду Волинської області від 29.10.2012 р. у справі № 5004/1694/11 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 29.10.2012 р. у справі № 5004/1694/11 скасувати.

3. Справу № 5004/1694/11 передати до господарського суду Волинської області для розгляду заяви фізичної особи Бриської Л.В.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.