Справа № 2607/6179/12

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Зарицька Ю. Л. ,

при секретарі - Лупіній Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення шкоди та упущеної вигоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Апеляційного суду м. Києва за ОСОБА_1 визнано право власності на 41/100 частину квартири АДРЕСА_1. Однак, відповідачка змінила замки на вхідних дверях, чим позбавила позивача можливості вселитись та користуватись належною йому на праві приватної власності часткою квартири, не дає ключі від спірної квартири та здала в оренду частину квартири. Зазначені вище обставини, на думку позивача, призвели до втрати ним коштів (упущеної вигоди), тому позивач і звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкоди та допустити до спірної квартири, стягнути з ОСОБА_2 на його користь упущену вигоду у розмірі 30505 грн., 192 грн. 98 коп. витрати за не проведення КМБТІ технічної інвентаризації та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задоволити, зазначивши що відповідачка чинить перешкоди позивачу у користуванні квартирою, а саме: не надає йому ключів від вхідних дверей. Тому позивач вимушений наймати інше житло. В зв'язку з чим ним понесені витрати на злом житла та збитки (упущена вигода) - не отримана частина коштів, які позивачка отримує за оренду квартири.

Крім того, самовільно змінила замки та не допускає інженера КМБТІ для обстеження квартири за результатами якого буде виготовлений технічний паспорт для реєстрації права власності.. Представник відповідачки позов не визнала.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 31.08.95 р. між сторонами було укладено шлюб.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05.10.09 р. шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано (а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07.12.10 р. позивачу було відмовлено у задоволені позову до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

10.05.11 р. рішенням Апеляційного суду м. Києва за ОСОБА_1 визнано право власності на 41/100 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Відповідно до довідки форми № 3 від 26.05.2010 року, в спірній квартирі зареєстровані власник квартири - відповідачка, позивач та їх три сина та дочка ( а.с. 8).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України, які регламентують право власності на майно.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦК України саме на сторони покладено обов'язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Глава 5 ЦПК України визначає поняття доказів, їх допустимість та належність.

Однак, ані позивачем, ані його представником належних та допустимих доказів здійснення відповідачкою перешкод позивачу у користуванні квартирою - не надані, як не надані ними і докази зміни відповідачкою замків в квартирі з моменту її придбання. та недопуску в квартиру.

Не надані ними і докази звернення позивача до відповідачки з приводу отримання ключів від спірної квартири, що свідчить про відсутність спору між сторонами, в той час, як ст. 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вказані особи також не надали суду доказів отримання відповідачкою коштів за 3 місяці 2009 р., 2010 р., 2011 р. та 4 місяці 2012 р. в сумі 74400 грн. - за здачу квартири в оренду.

З змісту ст. 22 ЦК України вбачається, що упущеною вигодою є ті втрати, яких фактично зазнала особа внаслідок порушення цивільного права та інтересу. При обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту.

Однак, будь-яких доказів тому, що сторони дійшли згоди щодо здачі квартири в оренду та обумовили суму, яка мала бути отримана ними за здачу спірної квартири в оренду позивачем та його представником суду також надано не було.

Тому, твердження представника позивача в цій частині є безпідставними, оскільки є лише його припущенням.

Що стосується вимог в частині зобов'язання відповідача допустити до спірної квартири працівників КМБТІ також не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки право на користування спірною квартирою у останніх відсутнє, їх право є похідним від права сторін.

Доказів узгодження між сторонами дати та часу надання доступу працівникам КМБТІ до спірної квартири ані позивачем, ані його представником суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в цій частині, як такого, що не ґрунтується на чинному законодавстві.

Витрати в сумі 192 грн. 98 коп. понесені позивачем за проведення обстеження спірної квартири також не підлягають стягнення з відповідачки на користь позивача, оскільки вимоги в цій чистині позивачем та його представником не доведені.

З урахуванням зазначеного вище, оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 368, 402 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 213, 214, 218, 219 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення шкоди та упущеної вигоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ю. Л. Зарицька