АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» листопада                2 006р.    м. Одеса

Колегія суддів судової палати з  цивільних  справ апеляційного суду Одеської області у складі: головуючого судді - Каранфілової  В.М., суддів -Троїцької  Л.Л., Яковлева Ю.В. при секретарі -  Басовій  Н.М. розглянувши у   відкритому   судовому   засіданні  апеляційну скаргу ОСОБА_1 на  рішення Фрунзівського районного суду Одеської   області   від    15 серпня 2006р.   по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення із займаних житлових приміщень; за   зустрічним позовом ОСОБА_1  до  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,   ОСОБА_5  про     визнання  недійсним правовстановлювального  документа  на     домоволодіння,   визнання дійсним  договору  купівлі-продажу  та  поділ  домоволодіння  між подружжям, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду, в якому зазначив, що згідно договору купівлі-продажу від 12.11.2005р. придбав будинок з надвірними спорудами у ОСОБА_3, розташованого АДРЕСА_1, в якому на даний  час проживає відповідачка зі  своєю сім'єю.

Оскільки вони не являються членами його родини і він не заключав з ними договору найму житла, просив суд виселити ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зі  спірного  будинку.

ОСОБА_1 позов не визнала і звернулась з зустрічними вимогами до ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про визнання недійсним вище вказаного договору, визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку від 10.10.1999р. та поділу домоволодіння між подружжям.

При цьому вказала, що з травня 1994р. по червень 2002р. перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 - сином позивача за  первісним  позовом.

В 1999р. вони, як подружжя, придбали у ОСОБА_3 спірний будинок за 2500грн., про що свідчить розписка про укладення договору  купівлі-продажу.

За домовленістю з продавцем нотаріально посвідчити договір вони повинні були після оформлення ОСОБА_3 належних право встановлювальних документів на  будинок  та їх реєстрації в БТІ.

10.11.2005р. ОСОБА_3 отримала необхідні документи, але в порушення укладеного з ними договору в 1999р., видала довіреність на право продажу цього будинку на ім'я матері ОСОБА_8 - ОСОБА_5

Справа №22-5627/200бр.                                   Категорія:ЗО

Головуючий 1-ої інстанції - Теслярук В.Н. Доповідач - Троїцька Л.Л.

ОСОБА_5, діюча за вказаною довіреністю від імені ОСОБА_3, оформила договір купівлі-продажу на свого чоловіка -ОСОБА_2 Договір був посвідчений 12.11.2005р. за реєстром НОМЕР_1 Фрунзівської районної державної нотаріальної контори Одеської області.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 вважала, що вказаний договір є недійсним у зв'язку з його фіктивністю і просила суд задовольнити  її  позовні  вимоги.

Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 15 серпня 2006р. виселено ОСОБА_1 та члени її родини: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з будинку без номера, розташованого АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. У задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та  процесуального  права.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовляючи у позові ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 є власником спірного будинку згідно договору купівлі-продажу від 12.11.2005р., посвідченого державним нотаріусом Фрунзівської державної нотаріальної контори Одеської області (а.с.5). Як власник, позивач відповідно до вимог ст.391 ЦК України та ст.155 ЖК України має право вимагати від осіб, що перешкоджають користуватись  його власністю, усунути  ці  перешкоди.

Доказів того, що вказаний договір купівлі-продажу є недійсним у зв'язку з  його  фіктивністю, ОСОБА_1  не  надала.

Колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким дана належна правова оцінка, та нормам ст.ст.328,386,391 ЦК України та ст.ст.155,169 ЖК  України.

Доводи скарги про те, що ОСОБА_1 надала суду докази, які підтверджують факт купівлі спірного будинку її колишнім чоловіком ОСОБА_8 в 1999р. у ОСОБА_3 за 2500грн., не можуть бути прийняті  до  уваги.

Розписка про купівлю-продаж будинку від 10.10.1999р. не може служити доказом укладення договору між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, оскільки судом першої інстанції встановлено, що розписка написана ОСОБА_9, яка ніякого відношення до вказаного договору не  має.

Крім того, згідно копії рішення Фрунзівської селищної ради НОМЕР_2 ОСОБА_3 стала власником спірного будинку лише з вказаного часу (а.с.48).

Даний факт свідчить про те, що в 1999р. вона не була власником даного будинку і не мала права укладати будь-які угоди стосовно  нього.

Посилання апелянта про те, що правовідносини за зустрічним позовом виникли в 1999р., а тому необхідно було застосовувати до них норми ЦК України в редакції 1963р., не являються підставами для скасування по суті правильного рішення по вище викладеним мотивам.

Твердження у скарзі про те, що на час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 пред'явлено адміністративний позов до Фрунзівської селищної ради про визнання не чинним рішення виконкому Фрунзівської селищної ради НОМЕР_2 про оформлення права власності на домоволодіння за ОСОБА_3 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2005р., у зв'язку з чим суд повинен був зупинити провадження по даній справі, також не можуть бути прийняті  до  уваги.

Колегія роз'яснює, що у разі задоволення вимог ОСОБА_1 за вказаним адміністративним позовом, цей факт може стати підставою для перегляду рішення суду першої інстанції від 15.08.2006р. за  нововиявленими  обставинами.

Посилання у скарзі на те, що суд в порушення положень ст.ст.141,154 СК України та ч.І ст.39 ЦПК України не залучив до участі у справі за первісним позовом про виселення представника малолітньої дитини - ОСОБА_7, не можуть служити підставою для скасування рішення суду, оскільки в судовому засіданні приймала участь матір малолітньої дитини - ОСОБА_1 і представляла її інтереси.

Що стосується доводів про не залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_7, то вони колегією до уваги не приймаються, оскільки вказаною особою рішення не  оскаржується.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ЗОЗ, п.1 ч.І ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 15 серпня 200бр.  залишити  без  змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі 2-ох місяців з дня її проголошення.