Справа № 22-2043/2007 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 5 БілоусаО.В.
Доповідач Матківська М. В.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області
від 19 жовтня 2007 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого : Матківської М. В.
Суддів : Медяного В.М. , Чорного В.І.
При секретарі: Петровській С. В.
За участю: представника позивача ОСОБА_6 і адвоката ОСОБА_5 , відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 31 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Вінницької міської ради, міського комунального підприємства ЖЕК № 21 про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 382 від 24.05.1996 року "Про приватизацію державного житлового фонду м. Вінниці" та про передачу в приватну спільну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1; визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло -квартиру АДРЕСА_1 від 24.05.1996 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнання за ОСОБА_2 права користування двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 та її приватизацію, -
встановила:
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 31 липня 2007 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним п. 1.305 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 382 від 24.05.1996 року "Про приватизацію державного житлового фонду м. Вінниці" та про передачу в приватну
спільну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло -квартиру АДРЕСА_1 від 24.05.1996 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконавчим комітетом Вінницької міської ради.
Визнано за ОСОБА_2 право користування та право на приватизацію на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 7 гр. 50 коп. по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавчого комітету Вінницької міської ради на користь держави 51 гр. державного мита.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначила, що рішення є необгрунтованим і прийнятим без повного, об'єктивного і безпосереднього дослідження всіх обставин справи та наявних у справі доказів, і з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Представники позивача заперечили апеляційну скаргу, рішення суду вважають законним, обгрунтованим і справедливим, тому просять його залишити без зміни, відмовивши в задоволенні скарги.
Відповідач ОСОБА_4 повністю підтримав апеляційну скаргу і просить її задоволити.
Відповідачі - представники виконавчого комітету Вінницької міської ради та міського комунального підприємства ЖЕК № 21 в судове засідання не з'явилися і не надали суду письмових заперечень.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 проживав в сімейному гуртожитку в кімнаті АДРЕСА_2. З березня 1994 року перебував під вартою. Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 17.08.1994 року до нього були застосовані примусові міри медичного характеру. До 08.04.2005 року знаходився на примусовому лікуванні у психіатричних лікарнях. Згідно протоколу спільного засідання адміністрації та профкому обласного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації № 32 від 20.12.1993 року його сім'ї у складі трьох чоловік (він, його дружина ОСОБА_3, його син ОСОБА_4) виділено двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 та знято із квартирного обліку. 27.12.1994 року квартиронаймачу ОСОБА_2 було видано ордер НОМЕР_1, який отримала його дружина ОСОБА_3 та здала у міське комунальне підприємство ЖЕК № 21, який на ім'я ОСОБА_2
2
відкрив особовий рахунок НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_2 не мав змоги сам особисто отримати ордер та вселитися в надану йому квартиру, оскільки був поміщений в психіатричну лікарню із суворим режимом нагляду.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 15.02.1996 року ОСОБА_2 визнано недієздатним.
В 1996 році ОСОБА_3 переоформила на себе особовий рахунок на спірну квартиру, виключивши ОСОБА_8 із особового рахунку.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 382 від 24.05.1996 року квартира АДРЕСА_1 передана у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та видано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру.
16.08.2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шлюб розірвано.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.04.2005 року примусові міри медичного характеру, застосовані до ОСОБА_2 , скасовані.
В лютому 2006 року в інтересах недієздатного ОСОБА_2 його брат ОСОБА_9 звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва на право власності недійсним, визнання втрати права на користування житловим приміщенням, відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 13.02.2006 року позовна заява залишена без руху, як така, що не відповідала вимогам статей 119, 120 ЦПК України. Оскільки позивач в зазначений судом термін не усунув зазначених недоліків, позовна заява визнана неподаною і повернута позивачеві.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Порядок видачі ордера визначає стаття 58 ЖК України, згідно якої виконавчий комітет міської ради на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане йому жиле приміщення.
У члена сім'ї наймача, включеного до ордера на заселення жилого приміщення, право користування останнім виникає у зв'язку із включенням до ордера, а не у зв'язку із вселенням у це приміщення. Тому в разі не вселення в приміщення без поважних причин у строки, передбачені ст. 71 ЖК України, ця особа визнається судом такою, що втратила, а не такою, що не набула право користування наданим на сім'ю жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 71 ЖК України ( в редакції станом на час подачі позову - 2006 рік) при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за
З
ними зберігається жиле приміщення протягом тести місяців. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання якщо в цьому будинку, квартирі залишилися проживати інші члени сім'ї. Право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення зазначеного випадком строку.
Особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на
збереження права на жиле приміщення за місцем їх постійного проживання
протягом усього часу надання їм стаціонарної психіатричної допомоги ( ст. 25 Закону України "Про психіатричну допомогу").
По справі встановлено, що з вимогами про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, починаючи з 1994 року і до цього часу ніхто не звертався. Отже, виходячи із наведеного, за ним зберігалося житло протягом усього часу отримання ним стаціонарної психіатричної допомоги і він має право користування на квартиру у зв'язку із включенням його до ордера.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до членів сім'ї, які мають право на приватизацію житла, включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло. Тому, суд дійшов вірного висновку визнавши за позивачем його право на приватизацію двохкімнатної квартири.
Як вбачається із справи суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, дав їм вірну юридичну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Отже, висновки суду повністю відповідають встановленим по справі обставинам, а тому не має підстав для скасування законного рішення. Доводи апеляційної скарги є безпідставними і його не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія судців, -
Ухвал ил а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 31 липня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення .
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.